Рішення № 97036095, 18.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/1587/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участі сторін, та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними і скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач), якою просить суд: визнати протиправними та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Нелі Вячеславівни від 15 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 63385764 та Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Нелі Вячеславівни від 15 квітня 2021 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 63385764 (а.с.1-5).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

20 квітня 2021 року до позивача надійшло від відповідача постанова від 15.04.2021 року про стягнення виконавчого збору в сумі 24 000,00 грн. та постанова про від 15.04.2021 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.. Постанову про стягнення виконавчого збору позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку встановленому, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Оскільки виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік є бюджетною програмою, позивач на підставі статей 23, 48, 116 Бюджетного кодексу України та статті 19 Конституції України звернувся до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України щодо виділення коштів для виконання судового рішення. Однак станом на сьогоднішній день коштів на виконання рішення суду не надходило. Позивач зазначив, що рішення в частині перерахунку коштів стягувачу ним виконано, а в частині виплати - ні, оскільки відсутні кошти на рахунках для виконання такого рішення. Постанови державного виконавця вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

17 травня 2021 року від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшов відзив на даний адміністративний позов. Відділ ПВР вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог та не спростував правомірність постанови про накладення штрафу.

На виконанні у відділі ПВР перебуває виконавче провадження ВП № 63385764 з примусового виконання виконавчого листа № 260/2293/20/2020 від 13.10.2020р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про: "зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради (код ЄДРПОУ 35102380) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум". 21.10.2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Листом від 04.03.2021 позивач повідомив, що рішення суду в частині проведення перерахунку стягувачу щорічної разової допомоги виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, однак станом сьогоднішній день, кошти з Державного бюджету України на виконання вищевказаного рішення суду не надходили, що унеможливлює виконання рішення суду в частині виплати стягувачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій. Після надходження коштів на відповідний рахунок департаменту, вищевказане рішення буде виконане в повному обсязі.

У зв`язку з вищенаведеним, та керуючись ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржником не вжито належних заходів спрямованих на виконання рішення суду, за невиконання без поважних причин боржником рішення, яким він зобов`язаний особисто вчинити певні дії, 15.04.2021р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено оскаржувану постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн., якою також встановлено новий строк для виконання рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду та постанову про стягнення судового збору в розмірі 24 000,00 грн.. Відтак, вважають, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки, позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог та не спростував правомірність постанови про накладення штрафу та постанови про стягнення виконавчого збору.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, однак в матеріалах справи наявні докази про належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового розгляду. Оскільки, дана категорія адміністративної справи розглядається у стислі строки (протягом десяти днів), суд вирішив не відкладати розгляд справи, а провести розгляд за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі ПВР перебуває виконавче провадження № 63385764 з примусового виконання виконавчого листа № 260/2293/20/2020 від 13.10.2020р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про: "зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради (код ЄДРПОУ 35102380) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.".

22.10.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63385764 про примусове виконання виконавчого листа № 260/2293/20/2020 виданого 13.10.2020р. Закарпатським окружним адміністративним судом про: Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

11 листопада 2020 року відповідач направив на адресу позивача Вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду строком до 20 листопада 2020 року. Одночасно повідомлено боржника, що у разі невиконання рішення у строк встановлений державним виконавцем або без поважних на те причин, до боржника будуть застосовані санкції передбачені статтями 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

11 листопада 2020 року позивач скерував на адресу відповідача листа, згідно якого повідомив останнього про те, що ним виконано рішення в частині здійснення перерахунку, однак в частині здійснення виплати стягувачу, рішення суду не виконано, оскільки у позивача відсутні кошти та не надходили на день скерування листа на його рахунки кошти для виплати щорічної разового грошової допомоги до 5 травня. Разом з тим, позивач зазначив, звернувся із відповідними листами, зокрема до Міністерства соціальної політики України щодо виділення коштів для виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду.

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказах, 15 квітня 2021 року відповідачем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Відповідно до вищезазначеної постанови державним виконавцем при проведені виконавчих дій, понесено витрати в розмірі 133,50 грн.: за відправку кореспонденції, роздруківку на принтері, використання паперу ксероксного формату та плата за внесення даних по виконавчому провадженню до АСВП.

15 квітня 2021 року відповідачем у відповідності до вимог статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 24 000,00 грн.

Цього ж дня відповідач на підставі статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Разом з тим, позивача зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно ЗУ "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закону №1404-VIII) Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців встановлені статтею 18 Закону №1404-VIII :

1. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

2. Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 5 статті 19 Закону №1404-VIII боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно зі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у етап і 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про примусове виконання рішення (заяву про відкриття виконавчого провадження).

У зв`язку з чим, відповідач, керуючись вимог ст. ст. 3. 4, 25, 26. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2020 року. Копію зазначеної постанови, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», супровідним листом № 7-63385764/6073-6074 від 22.10.2020р. надіслано сторонам виконавчого провадження.

11 листопада 2020 року відповідачем винесено вимогу державного виконавця про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду шляхом перерахунку та виплати стягувачу розміру виплати вказаному у виконавчому документі.

20 листопада 2020 року на адресу відділу ПВР надійшов лист від Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради за № 1536/02-12, відповідно до якої позивач повідомив державного виконавця, про те, що ним здійснено перерахунок стягувачу. Виконання рішення в частині виплати стягувачу сум передбачених виконавчим документом не здійснено у зв`язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках позивача.

Відповідно до статті 370 частини 1 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень га рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповіли о до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 пунктом 1 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні статті 1 пункту 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод. законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У зв`язку і вищенаведеним, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу ВП № 63385764 від 15.04.2021р. на боржника за невиконання судового рішення у розмірі 5 100,00 гри, та зобов`язано останнього виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із частиною 1 статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних^ мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф в подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, законодавець визначив порядок дій виконавця, а саме: під час перевірки виконання рішення боржником державним виконавцем буде встановлено, що боржником рішення без поважних причин не виконано виконавець виносить постанову про накладення на боржника штраф, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. А у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі, і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За рішенням немайнового характеру, у державною виконавця відсутні повноваження щодо винесення постанови про арешт коштів та списання коштів, які містяться на рахунках боржника, оскільки законодавцем встановлено вичерпний перелік дій, передбачений законом, направлених на його своєчасне та повне виконання.

Разом із цим, боржник (позивач) зобов`язаний вживати усіх заходів для виконання судового рішення (посилання на відсутність коштів та не вжиття заходів суперечить статті 124 Конституції України ), а саме: звернутися до Міністерства соціальної політики України для виділення коштів на погашення заборгованості. А також, у разі відсутності коштів (або недостатності), звернутися до Міністерства фінансів України (або через Міністерства соціальної політики України) із пропозицією про необхідність внесення змін до закон про Державний бюджет України, що не було зроблено боржником (позивачем).

Окрім того, у рай відсутності коштів (або недостатності) боржник не скористався своїм правом звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, або про роз`яснення способу виконання рішення суду, тобто позивачем не вживалися жодних заходів на виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що за наслідками скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника не тільки не залишить рішення суду невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що буде суперечити основним завданням виконавчого провадження та етапі 124 Конституції України.

Виходячи з викладеного, державним виконавцем постанова про накладення штрафу прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо постанови від 15 квітня 2021 року ВП № 63385764 про стягнення виконавчого збору суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 1, 3. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плані і боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плані з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчою збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На підставі вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу ПВР винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 15 квітня 2021 року ВП № 63385764.

Так, Законом України «Про виконавче провадження», також наведені підстави, за якими виконавчий збір не стягується, а саме:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню:

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини:

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для убезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат і виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої етапі 39 цього Закону.

Так як виконавчий лист № 260/2293/20 від 13.10.2020, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, не підпадає під жодну з вище перелічених категорій, відсутні підстави для не стягнення виконавчого збору.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень\спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також, слід зауважити, що Законом встановлена чітка норма та встановлений розмір стягнення виконавчого збору, незалежно, які саме виконавчі дії були вчинені державним виконавцем під час виконання виконавчого провадження.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем, приймається постанова про стягнення виконавчою збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

При цьому в розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчою провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконані виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, стягнення виконавчою збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчою провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь- яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404- VIII не передбачено.

На дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних причин, визначених частиною п`ятою чи ті 27 Закону № 1404-VII. для невиконання обов`язку, передбаченого положеннями даної статті, щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчою збору.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог та не спростував правомірність постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 63385764.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справи про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Судом встановлено, що відповідачем правомірно і в порядку і спосіб встановлений Законом України «Про виконавче провадження» винено оскаржувані постанови від 15 квітня 2021 року про накладення штрафу та від 15 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору, які відповідають критеріям відповідно до ч. 2 ст. 2 КАСУ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 262- 287 КАСУ, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними і скасування постанов- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець