Ухвала суду № 97035912, 20.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

20 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/5504/21

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Управління Держпраці у Житомирській області про скасування припису,

встановив:

Державне підприємство "Лугинське лісове господарство" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про скасування припису №01 від 22.03.2022.

Ухвалою від 09.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відділом документального забезпечення суду 20.05.2021 зареєстровано заяву Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Держпраці у Житомирській області №01 від 22.03.2022, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду адміністративної справи №240/5504/21. В обґрунтування заяви вказує, що відповідно п.56 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 р. №337 ( далі порядок №337) роботодавець після одержання обов`язкового до виконання припису за формою Н-9 зобов`язаний протягом 10 робочих днів забезпечити вжиття зазначених у ньому заходів, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства. Про вжиття заходів роботодавець письмово повідомляє Держпраці або її територіальному органу в установлений у приписі строк. Так очевидною ознакою протиправності рішень Управління Держпраці у Житомирській області є те, що у приписі не зазначений строк повідомлення Держпраці про вжитті заходи. Крім того в оскаржуваному приписі містяться наявні очевидні ознаки його протиправності, так як припис датований 22.03.2022, що є не допустимим та є датою, яка ще не настала та перешкоджає його належному виконанню та порушує права та інтереси позивача, що стало однією з причин звернення до суду. Разом з тим на виконання н.56 порядку № 337, підприємство зобов`язане притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства. Однак голова комісії ОСОБА_1 , (наказ про звільнення 01.09.2020 №160- К) виконувач обов`язків провідного інженера з охорони праці ОСОБА_2 (наказ про звільнення №9-к від 03.01.2018) звільненні із займаних посад, а тому підприємство позбавлене можливості, притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства. По друге у випадку неподання заяви про забезпечення позову і невиконання припису, посадових осіб ДП «Лугинський лісгосп» може бути завчасно та безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Положеннями частини 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

На підставі зазначеного, суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення позову можливе виключно за наявності вказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також суд звертає увагу на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд зазначає, що позивач обґрунтовуючи у клопотанні про забезпечення позову можливість настання негативних наслідків для позивача у майбутньому, не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Доводи заяви про забезпечення позову в цій частині фактично зводяться до незгоди з винесеним приписом №№01 від 22.03.2022

У контексті наведеного суд зазначає, що Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, до ухвалення судового рішення у адміністративній справі, або що виконання судового рішення без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Задоволення вимог даного клопотання, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного припису відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Державному підприємству "Лугинське лісове господарство" у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук