Рішення № 97035826, 18.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/4367/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування та виплату з 11.01.2021 ОСОБА_1 пенсії по інвалідності держаного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, з урахуванням довідки про середній заробіток за грудень 2020 року на посаді головного спеціаліста з питань призначення та перерахунку пенсій та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є інвалідом 2 групи та отримував пенсію по інвалідності під час перебування на державній службі. Після звільнення з державної служби та маючи стаж державної служби понад 20 років, позивач вважаючи, що набув право на пенсію по інвалідності як державний службовець, звернувся до ГУ ПФУ у Житомирській області із заявою про призначення, нарахування та виплату йому пенсії по інвалідності як державному службовцю. Однак на своє звернення позивачем отримано відмову пенсійного органу із посиланням на те, що позивач не досяг для отримання даного виду пенсії відповідного віку. Вказані дії слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

23.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №21519/21, відповідно до якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності новим Законом) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Позивач звернувся із заявою про перехід з пенсії по інвалідності згідно Закону України 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсії по інвалідності згідно Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу», за результатами даної заяви Головним управлінням було відмовлено позивачеві у переведені на пенсію по інвалідності державного службовця, оскільки на момент звернення він не досяг віку передбаченого Законом України №889-VIII, а положення Закону №3723-ХІІ щодо призначення пенсії по інвалідності державним службовцям скасовані Законом №889-VІІІ, то на думку відповідача, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо визначення розміру заробітної плати для розрахунку пенсії при переході на пенсію по інвалідності державного службовця то дана вимога є похідною і повинна вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на даний перерахунок, так як під час звернення із заявою про перехід з пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-ІV на пенсію по інвалідності державного службовця згідно Закону №3723-ХІІ позивач не досяг віку передбаченого чинним законодавством для даного перерахунку, а відтак спору щодо визначення розміру заробітної плати для перерахунку у цій справі, на думку відповідача, не існувало.

07.05.2021 на виконання вимог ухвали суду відповідачем надіслано довідки вх. №23909/21.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААВ №294096, виданою 17.11.2020 (а.с.11).

Первинно інвалідність ОСОБА_1 встановлено відповідно до довідки МСЕК від 12.10.2018 серії 12 ААВ №101499 (а.с.12).

Позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час перебування його на державній службі на посаді головного спеціаліста Любарського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Бердичівського об`єднаного управління ПФУ в Житомирській області, стаж роботи позивача на державній службі становив понад 20 років.

Наказом №10-ОС від 08.02.2019 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади (а.с.28-29).

Відповідно до довідки ГУ ПФУ у Житомирській області вих. №0600-0702-8/69204 від 02.12.2020 позивач мав стаж державного службовця станом на 01.05.2016: 24 роки 07 місяців 10 днів (в загальному трудовому стажі стаж державної служби становить 26 років 11 місяців 15 днів) (а.с.33-34).

11.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Листом №0600-0306-8/14183 від 17.02.2021, який позивачем було отримано 23.02.2021, відповідач відмовив у задоволенні заяви, оскільки позивач не досяг відповідного віку, а саме - 62 роки, що на думку відповідача, є необхідною умовою для призначення пенсії по інвалідності, як державному службовцю (а.с.35-36).

Не погодившись із такими діями відповідача та вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статті 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацу першого частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами частин 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 32 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Оскільки позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), то за умовами наведених норм позивач повинен мати 12 років страхового стажу. Судом встановлено, що стаж позивача на державній службі становить понад 20 років, а саме: 26 років 11 місяців 15 днів (а.с.33) та є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААВ №294096, виданої 17.11.2020 (а.с.11).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Стосовно аргументів ГУ ПФУ у Житомирській області, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 1 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, і норми, передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 62 роки), стаж державного службовця і страховий стаж.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, що відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 мають бути враховані при розгляді даної справи, що є типовою по відношенню до зразкової.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом №1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця.

При визначенні способу належного захисту порушених прав позивача, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та вважає за доцільне зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу з 11.01.2021 (дата звернення позивача про перехід на пенсію державного службовця) пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням довідки про середній заробіток за грудень 2020 року на посаді головного спеціаліста з питань призначення та перерахунку пенсій та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 11.01.2021 пенсії по інвалідності держаного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, з урахуванням довідки про середній заробіток за грудень 2020 року на посаді головного спеціаліста з питань призначення та перерахунку пенсій та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін