Рішення № 97035820, 13.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/2186/21

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Кутня Т.В.,

за участю: представника позивача та представника третьої особи ТОВ "Злагода"- Нестерчук С.С.,

представника третьої особи Народицької селищної ради - Бученко Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода", Народицька селищна рада про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 02.08.2005 року №142 в частині пунктів 1, 2;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 10.11.2005 року №222 в частині пунктів 2, 3.

В обґрунтування позову зазначив, що внаслідок протиправного вилучення с\г угідь з розпаювання земель реформованого КСП ім. Щорса та відведення їх до земель запасу Базарської та Голубієвицької сільських рад позивач недоотримав земельний пай, розмір якого мав бути більшим ніж 3,24 в умовних кадастрових гектарах, оскільки розраховувався б з площі 2870,75 га (1427,48 га +1443,27 га). Стверджує, що розпорядженнями голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 02.08.2005 року №142 та від 10.11.2005 року №222 були порушені права позивача на земельну частку (пай) у належному розмірі.

Ухвалою суду від 24.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 22.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 06.04.2021 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода".

06.04.2021 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача до 22.04.2021.

16.04.2021 до суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Народицької селищної ради Житомирської області.

22.04.2021 розгляд справи відкладено на 13.05.2021.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що з частин 3 та 4 статі 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що у разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю). Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: зокрема, деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації. Відповідно до пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України вбачається, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Яким чином приймалося рішення щодо передачі даних земель до земель запасу в Коростенській районній державній адміністрації відсутня.

Народицька селищна рада до суду направила відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник ТОВ "Злагода" у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача.

Представник Народицької селищної ради підтримала правову позицію викладену у письмовому відзиві.

Представник відповідача у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач був членом реформованого КСП ім Щорса та включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). Відповідно до протоколу №1 від 24.03.2000 року Колективне сільськогосподарське підприємства ім. Щорса реформовано у ТОВ «Злагода».

Відповідно до рішення Народицької районної ради Народицького району Житомирської області від 17.08.1995 pоку №82 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса передано у колективну власність 4782,6 га земель на території Базарської та Голубієвицької сільських рад Народицького району, в тому числі 1924,0 га земель загального користування. На підставі чого було видано державний акт на право колективної власності серії ЖТ від 23 листопада 1995 року, зареєстрованого в книзі за №18-01-000002.

Розпорядженням голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 02.08.2005 року №142 затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП ім. Щорса та вилучено з розпаювання сільгоспугіддя на площі 1443,27 га, в тому числі: ріллі - 995,02 га, сіножаті-110,07 га, пасовища - 338,18 га, багаторічні насадження - 1,6 га, класифіковано їх згідно акта обстеження сільськогосподарських угідь, як чагарники - 1216,27 га, болота-227,00 га. Зазначено передати вказані площі до земель запасу.

Розпорядженням голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 10.11.2005 року №222 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП ім Щорса на території Базарської та Голубієвицької сільських рад, яким передбачено, зокрема наступне:

-площа с/г угідь, що приймаються до розпаювання становить 1435, 67 га;

-площа с/г угідь, що підлягає паюванню становить 1427,48 га;

-розмір земельної частки (паю) 3,24 в умовних кадастрових гектарах в середньому по господарству, в тому числі на ріллі 3,24 га;

-кількість громадян, що мають право на земельну частку (пай) складає 369 чоловік.

Згідно пункту 2 розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 10.11.2005 №222 зазначено: «припинити право колективної власності земельними ділянками площею 1443,27 га, в тому числі: сіножаті -110,07 га, пасовища - 338,18 га, ріллі-995,02 га, які відвести до земель запасу Базарської та Голубієвицької сільських рад".

ОСОБА_1 в результаті розпаювання земель реформованого КСП ім Щорса отримав у власність земельну ділянку площею 2,72 га, яка знаходиться на території Голубієвицької сільської ради Народицького району, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності на земельну ділянку ЯБ №734398, виданий 11.04.2006 р. Народицькою районною державною адміністрацією Житомирської області.

Позивач, вважаючи, що через вилучення с\г угідь з розпаювання земель реформованого КСП ім. Щорса та відведення їх до земель запасу Базарської та Голубієвицької сільських рад на підставі розпоряджень голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 02.08.2005 №142 та від 10.11.2005 №222, недоотримав земельний пай, розмір якого мав бути більшим ніж 3,24 в умовних кадастрових гектарах, оскільки розраховувався б з площі 2870,75 га (1427,48 га +1443,27 га), звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.19 ЗК України закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Тобто, з наведеного слідує, що у запасі можуть перебувати земельні ділянки будь-якої категорії, однак, які не надані у власність або користування в тому числі громадян.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до п.в) ч.2 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

Згідно із ч.1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: зокрема, болотами.

З урахування вищенаведених правових норм, слідує висновок, що вилучення з розпаювання оскаржуваним розпорядженням від 02.08.2005 року №142 сільгоспугідь та класифікація їх як чагарники та болота, з передачею вказаних площ до земель запасу є одночасно і зміною цільового призначення земельної ділянки, і зміною форми власності землі, які здійснені відповідачем без достатніх правових підстав, всупереч встановленому порядку та за відсутності необхідного обсягу повноважень.

У свою чергу, положеннями ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (чинного, на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства, закріплено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України

Правовідносини щодо паювання земель сільськогосподарського призначення врегульовані, зокрема, Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95).

Пунктом 1 Указу № 720/95 передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами заснованого підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю (п. 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (п. 5, 6 Указу № 720/95).

У відповідності до абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94, кожному члену підприємства, кооперативу, товариства, видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначення у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Із наведеного вище слідує, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, визначені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон від 05.06.2003 899-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону від 05.06.2003 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону від 05.06.2003 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

26.04.2003 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" № 675-IV, яким п. 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III доповнено абзацами, згідно з якими при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Поряд з наведеним, слід зазначити, що згідно із ч.ч.2, 3 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

При цьому, підстави припинення права власності на земельну ділянку закріплені ст. 140 Земельного кодексу України (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин). Перелік цих підстав є вичерпним.

Статтею 140 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки Іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом.

Як встановлено з матеріалів справи, частину земель, які було передано Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса у колективну власність на території Базарської та Голубієвицької сільських рад Народицького району, розпорядженням голови Народицької РДА від 10.11.2005 №222 відведено до земель запасу.

Крім того, у пункті 2 розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 10.11.2005 №222 зазначено: «припинити право колективної власності земельними ділянками площею 1443,27 га.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що членами реформованого КСП ім. Щорса приймалося рішення про передачу земель колективної власності до земель запасу Базарської та Голубієвицької сільських рад, та не підтверджено жодними документами погодження вказаного питання на загальних зборах, як того вимагає Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Враховуючи вищенаведені правові норми, слід зазначити, що припинення права колективної власності земельними ділянками та відведення їх до земель запасу на підставі оскаржуваного розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.11.2005 №222 суперечить вищевказаним нормам законодавства, оскільки перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є конкретно визначеним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих розпоряджень від 02.08.2005 №142 та від 10.11.2005 №222, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Буда -Голубієвичі, Народицький район, Житомирська область,11400, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (вул. 1 Травня, 15, смт Народичі,Народицький район, Житомирська область,11401, код ЄДРПОУ 04053565), Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Грушевського, 60/2, м. Коростень, Житомирська обл., 11500, код ЄДРПОУ 04053513), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода"(вул. Шевченка, 98, с. Базар, Народицький р-н, Житомирська обл., 11452, код ЄДРПОУ 03743894), Народицька селищна рада (вул. Свято-Миколаївська, 175, смт Народичі, Житомирська обл., 11401, код ЄДРПОУ 04346480) про визнання протиправними та скасування розпоряджень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 02.08.2005 №142 в частині пунктів 1,2.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 10.11.2005 №222 в частині пунктів 2,3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Липа

Повне судове рішення складене 20 травня 2021 року