Ухвала суду № 97035610, 20.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 травня 2021 р. Справа №200/6062/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

13 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати йому у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити йому 8056 грн. - недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Позов обґрунтовував тим, що з 2020 року по теперішній час перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради як особа, яка має право на пільги, передбачені відповідним законом. У квітні 2020 року відповідач, де він перебуває на обліку, в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 сплатив йому як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, а саме у розмірі 1390 грн., тоді як мав сплатити в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що є більше сплаченої суми, чим порушив його соціальні права.

В порушення вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 79 вказаного Кодексу, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

В порушення наведених вимог Кодексу позивач не додав до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на які містяться посилання в позові, а саме: докази перебування позивача як учасника бойових дій на обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради; докази отримання у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390 грн.

Крім того, копії деяких документів, які додані до позовної заяви, а саме: копії паспорта, картки фізичної особи-платника податків, не скріплені власноручним підписом позивача (його представника) (частина 10 статті 44 вказаного Кодексу)).

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).

Строк звернення до суду з позовом позивачем пропущено, що також підтверджується позивачем.

До позовної заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, яке позивач обґрунтовував тим, що про неправомірність дій відповідача та прийняті зміни до законодавства йому стало відомо із засобів масової інформації, також він не має досвіду звернення до адміністративного суду та відповідної кваліфікації. Просив поновити пропущений строк.

Разом з тим, викладені позивачем обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Процесуальне законодавство пов`язує строк звернення до суду з даним позовом з датою, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач повинен був дізнатися ще у квітні 2020 року – коли йому було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як він зазначав, у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, а до суду з позовом він звернувся 13 травня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем не наведені обставини, що унеможливили його звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк.

Отже, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. В порушення вимог вказаного Кодексу докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.

З огляду на наведене підстави, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

В позовній заяві потрібно зазначити власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачу до позовної заяви необхідно додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на які містяться посилання в позові, а саме: докази перебування позивача як учасника бойових дій на обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради; докази отримання у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390 грн.

Копії деяких документів, які додані до позовної заяви, а саме: копії паспорта, картки фізичної особи-платника податків, слід скріпити власноручним підписом позивача (його представника).

Позивачу потрібно до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків – протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.

В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Логойда