Рішення № 97035460, 20.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Справа № 160/4140/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до загального (страхового) стажу наступних періодів роботи: 16.03.1989 – 26.12.1989 роки – робота в кооперативі «Досуг»; 14.11.1990 – 24.06.1992 роки робота в Дніпропетровському НВЦ «ЕКО-СИНТЕЗ»; 04.01.1993 – 09.02.1993 роки – робота в ТД «ЮЛЕКА»; 11.02.1993 – 18.04.1994 роки – робота СМУ-24 союз «Чорнобиль»; 01.10.1994 – 01.07.1996 роки – робота в ЧП «Консул»; 02.02.1998 – 31.12.1998 роки – робота в ЧП «Белсі»; періоду навчання в Дніпропетровському державному університеті з 29.06.1983 року по 01.08.1983 року; періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2020 року по 04.11.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу періоди роботи: 16.03.1989 – 26.12.1989 роки – робота в кооперативі «Досуг»; 14.11.1990 – 24.06.1992 роки робота в Дніпропетровському НВЦ «ЕКО-СИНТЕЗ»; 04.01.1993 – 09.02.1993 роки – робота в ТД «ЮЛЕКА»; 11.02.1993 – 18.04.1994 роки – робота СМУ-24 союз «Чорнобиль»; 01.10.1994 – 01.07.1996 роки – робота в ЧП «Консул»; 02.02.1998 – 31.12.1998 роки – робота в ЧП «Белсі»; періоду навчання в Дніпропетровському державному університеті з 29.06.1983 року по 01.08.1983 року; періоду перебування на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2020 року по 04.11.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок розміру пенсії з додаванням стажу з дня призначення пенсії 05.11.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 05.11.2020 р. та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди його роботи, навчання і отримання допомоги по безробіттю, у зв`язку з чим пенсію отримує у меншому розмірі. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано період з 16.03.1989 по26.12.1989; з 14.11.1990 по 24.06.1992; з 04.01.1993 по 09.02.1993; з 11.02.1993 по 18.04.1994; з 01.10.1994 по 01.07.1996; з 02.02.1998 по 31.12.1998; періоду навчання з 29.06.1983 року по 01.08.1983 року та період перебування на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2020 по 04.11.2020, оскільки ним були надані всі необхідні документи, які підтверджують спірні періоди, при первинному зверненні. Крім того, в трудовій книжці містяться всі записи, а певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

13.04.2021 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні з 05.11.2020 р. та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058. До заяви про призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 . При дослідженні трудової книжки були встановлені виправлення в записах №2, №4, запис №8 було завірено печаткою підприємства, відбиток якої неможливо прочитати. До загального страхового стажу не враховані наступні періоди роботи з трудової книжки позивача, які внесені з порушенням Інструкції № 162 від 20.06.1974, а саме: з 16.03.1989 року по 26.12.1989 року, оскільки запис про дату звільнення та його підстави зроблено чорнилами іншого кольору; з 14.11.1990 року по 24.06.1992 року - наявні виправлення в запису дати звільнення; з 04.01.1993 року по 09.02.1993 року - виправлення в запису підстави на прийом на роботу; з 11.02.1993 по 18.04.1994 - відсутня посада відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення; з 01.10.1994 по 01.07.1996 - назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства, на яке позивача було прийнято на роботу. Період роботи в ПП «Белсі» з 01.01.1999 року по 01.07.2001 року та період перебування на обліку по безробіттю зараховано з 20.05.2019 року по 30.09.2020 року до загального стажу роботи за даним персоніфікованого обліку. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими.

20.04.2021 р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про безпідставність відзиву та просив задовольнити позов в повному обсязі. У відповіді позивачем зазначено, що трудова книжка НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які підтверджують роботу у спірні періоди. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. На переконання позивача, суд не повинен приймати до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці є певні недоліки в її оформлені, оскільки наявність таких недоліків не є підставою ставити під сумнів сам факт роботи на відповідних посадах в спірні періоди роботи, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника. Також позивач зауважив на протиправності тверджень відповідача щодо зарахування періоду перебування на обліку по безробіттю. Трудова книжка містить записи: 19.02.2019 року - розпочато виплату допомоги по безробіттю; 04.11.2020 року - припинено виплату допомоги по безробіттю. Сплата страхових внесків за вказаний період підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 підтверджена сплата страхових внесків до 04.11.2020 року. Довідка форми ОК-5 міститься в матеріалах справи. Проте, відповідачем неправомірно був зарахований до стажу тільки період отримання допомоги по безробіттю тільки по 30.09.2020 року, що підтверджується роздруківкою страхового (загального) стажу з особового кабінету на порталі ПФУ. Відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження періодів роботи, чим порушив законодавство та порядок призначення пенсії, відмовивши у зарахуванні спірних періодів роботи без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

07.10.2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розрахунком призначення пенсії від 09.10.2020 р. рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350006222 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.11.2020 р., тривалість стажу визначена пенсійним фондом та становить 33 роки 3 місяці 26 днів, в тому числі:

страховий стаж до 01.01.2004 р. –18 років 3 місяці 26 днів,

страховий стаж після 01.01.2004 р. – 15 років 0 місяців 0 днів.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів від форми РС-право від 09.10.2020, страховий стаж позивача становить 33 роки 3 місяці 26 днів, зараховані наступні періоди:

з 01.09.1978 по 29.06.1983 – навчання у вищих /середніх навчальних закладах - 4 роки 9 місяців 29 днів;

з 01.09.1983 по 16.03.1989 – 5 років 6 місяців 16 днів;

з 02.01.1990 по 14.05.1990 – 0 років 4 місяці 13 днів;

з 15.05.1990 по 14.11.1990 – 0 років 6 місяців 0 днів;

з 26.06.1992 по 21.10.1992 – 0 років 3 місяці 26 днів;

з 02.11.1992 по 04.01.1993 – 0 років 2 місяці 3 дні;

з 02.07.1996 по 30.01.1998 – 1 рік 6 місяців 29 днів;

з 01.01.1999 по 31.12.2003 – 5 років 0 місяців 0 днів;

з 01.01.2004 по 19.12.2018 – 15 років 0 місяців 0 днів.

18.11.2020 р. позивач повторно звернувся до Пенсійного фонду із заявою про допризначення пенсії у зв`язку із додатковими документами.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350006222 від 20.11.2020 р. вчинено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого тривалість стажу визначена пенсійним фондом на рівні 34 роки 8 місяців 8 днів, в тому числі:

страховий стаж до 01.01.2004 р. –18 років 3 місяці 26 днів,

страховий стаж після 01.01.2004 р. – 16 років 4 місяці 12 днів.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів від форми РС-право від 19.11.2020, страховий стаж позивача становить 34 роки 8 місяців 8 днів, зараховані додатково наступні періоди: з 20.05.2019 по 30.09.2020 – безробіття – 1 рік 4 місяці 12 днів.

30.11.2020 р. позивач звернувся із заявою через вебпортал Пенсійного фонду України з питання не зарахування стажу роботи при призначенні пенсії за віком.

Листом від 28.12.2020 р. №24750-24400/Д-01/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення) повідомило позивачу, що відповідно до поданих документів: копій трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 12.11.1983; архівної довідки про період навчання, виданої Дніпровським національним університетом 20.01.2020 за № 88-568-26 та даних з системи персоніфікованого обліку, страховий стаж, врахований по 30.09.2020, становить 34 роки 8 місяців 8 днів. До загального страхового стажу не враховані наступні періоди роботи трудової книжки, які внесені з порушенням Інструкції № 162: з 16.03.1989 по 26.12.1989 - запис про дату звільнення та його підстав зроблено чорнилами іншого кольору; з 14.11.1990 по 24.06.1992 - наявні виправлення в запису дати звільнення; з 04.01.1993 по 09.02.1993 - виправлення в запису підстави на прийом роботу. До загального страхового стажу не враховані періоди роботи з трудової книжки, які внесені з порушенням Інструкції № 58 від 29.07.1993: з 11.02.1993 по 18.04.1994 - відсутня посада відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення; з 01.10.1994 по 01.07.1996 - назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства, на яке було прийнято на роботу. Період роботи в ПП «Белсі» зараховано до загального стажу роботи відповідно даним персоніфікованого обліку, оскільки в записах трудової книжки назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства, на яке було прийнято на роботу. Також повідомлено позивачу про можливість надання додаткових документів для перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стаж.

Частиною 2 ст. 24 цього Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 05.11.2020 р. призначено пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. В результаті повторного перерахунку стажу за заявою позивача страховий стаж становить 34 роки 8 місяців 8 днів.

Між сторонами наявний спір щодо страхового стажу позивача з 16.03.1989 по 26.12.1989; з 14.11.1990 по 24.06.1992; з 04.01.1993 по 09.02.1993; з 11.02.1993 по 18.04.1994; з 01.10.1994 по 01.07.1996; з 02.02.1998 по 31.12.1998; періоду навчання в Дніпропетровському державному університеті з 29.06.1983 року по 01.08.1983 року; періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2020 по 04.11.2020.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.12-15) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період:

з 16.03.1989 по 11.04.1989 – прийнятий заступником голови кооперативу «Досуг» (записи 6-7);

з 12.04.1989 по 26.12.1989 – голова кооперативу «Досуг» (записи 7-8);

з 14.11.1990 по 24.06.1992 – прийнятий на роботу в Дніпропетровський науково-виробничий центр «ЕКО-СИНТЕЗ» (записи 13-14);

з 04.01.1993 по 09.02.1993 – головний бухгалтер у ТОВ Торговий Дім «Юлека» (записи 19-20);

з 11.02.1993 по 18.04.1994 – головний бухгалтер у СМУ-24 Союз «Чорнобиль» (записи 21-22);

з 01.10.1994 по 01.07.1996 – головний бухгалтер ПП «Консул» (записи 23-24);

з 02.02.1998 по 16.03.2001 – бухгалтер ПП «Белсі» (записи 27-28);

з 01.05.2001 по 01.07.2001 - бухгалтер ПП «Белсі» (записи 29-30);

з 19.02.2019 по 04.11.2020 – виплата допомоги по безробіттю (записи 44-45).

В якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означених періодів трудової діяльності позивача, відповідачем у листі від 28.12.2020 р. №24750-24400/Д-01/8-0400/20 та у відзиві зазначено, що при дослідженні трудової книжки були встановлені виправлення в записах №2, №4, запис №8 було завірено печаткою підприємства, відбиток якої неможливо прочитати. Записи у трудовій книжці щодо таких періодів винесені з порушенням Інструкції №162, 58, а саме: з 16.03.1989 по 26.12.1989 - запис про дату звільнення та його підстав зроблено чорнилами іншого кольору; з 14.11.1990 по 24.06.1992 - наявні виправлення в запису дати звільнення; з 04.01.1993 по 09.02.1993 - виправлення в запису підстави на прийом роботу; з 11.02.1993 по 18.04.1994 - відсутня посада відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення; з 01.10.1994 по 01.07.1996 - назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства, на яке було прийнято на роботу; період роботи в ПП «Белсі» зараховано до загального стажу роботи відповідно даним персоніфікованого обліку, оскільки в записах трудової книжки назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства, на яке було прийнято на роботу.

Проте, періоди трудової діяльності позивача, зазначені у записах №2 та №4, не є спірними.

Разом з цим, позиція відповідача щодо певних недоліків трудової крижки в обґрунтування відзиву та своєї відмови не є прийнятною, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

На момент внесення у трудову книжку позивача записів 6-8, записів 13-14, записів 19-20 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи робляться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.

В графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, в графі 2 вказується дата прийняття на роботу.

В графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії чи посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії чи посади, най яку прийнято працівника, здійснюються: для робітників – у відповідно до найменувань професій, вказаних в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій для робітників; для службовців – у відповідно до найменувань посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розпису.

Згідно до п. 2.25 Інструкції № 162 записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція №58), чинної на момент внесення у трудову книжку позивача записів 21-24, 27-28, 44-45.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За змістом п. 2.19 цієї Інструкції до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим порядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи:

в) про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків,зазначених у п.2.16. цієї Інструкції;

е) безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.

Пунктом 2.16 Інструкції №58 визначено, що для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконаннінауково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності. Для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв`язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати (п. 2.18 Інструкції).

Згідно із п. 2.26 Інструкції №58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.27. Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться

порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина вільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів його роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині періодів з 16.03.1989 по 26.12.1989; з 14.11.1990 по 24.06.1992; з 04.01.1993 по 09.02.1993; з 11.02.1993 по 18.04.1994; з 01.10.1994 по 01.07.1996; з 02.02.1998 по 16.03.2001, з 01.05.2001 по 01.07.2001; та з 30.09.2020 по 04.11.2020 містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (як-то не чіткий відтиск печатки підприємства, запис про дату звільнення та його підстави зроблено чорнилами іншого кольору, відсутня посада відповідальної особи, що вчинила запис про звільнення, назва підприємства на печатці не відповідає назві підприємства, яке прийняло на роботу) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідачем зворотнього не доведено.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача в обґрунтування підстав не включення до страхового стажу періодів роботи позивача з 14.11.1990 по 24.06.1992 та з 04.01.1993 по 09.02.1993, оскільки виправлення, про які зазначає відповідач, у трудовій книжці відсутні.

Необґрунтованим суд вважає зарахування відповідачем періоду роботи у ПП «Белсі» з 01.01.1999 по 01.07.2001. Записи у трудовій книжці 27-28 підтверджують період роботи позивача на цьому підприємстві саме з 02.02.1998 по 16.03.2001 та з 01.05.2001 по 01.07.2001, тобто з перервою.

Безпідставним суд вважає і доводи відповідача в обґрунтування часткового зарахування (з 20.05.2019 по 30.09.2020) до страхового стажу позивача періоду отримання ним допомоги по безробіттю з урахуванням вимог ст. 56 Закону №1788, абз.2 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV та належних відомостей в трудовій книжці позивача (записи 44-45) про виплату з 19.02.2019 по 04.11.2020 допомоги по безробіттю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з 16.03.1989 по 26.12.1989, з 14.11.1990 по 24.06.1992, з 04.01.1993 по 09.02.1993, з 11.02.1993 по 18.04.1994; з 01.10.1994 по 01.07.1996 та з 02.02.1998 по 31.12.1998, а також періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 19.02.2019 по 19.05.2019 та з 01.10.2020 по 04.11.2020, до загального страхового стажу, що враховується у призначенні пенсії за віком, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому такі дії є протиправними.

Позовні вимоги про зарахування до стажу роботи періоду навчання в Дніпропетровському державному університеті з 29.06.1983 року по 01.08.1983 року не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, час навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу та підтверджується, зокрема, дипломом про періоди навчання, а також на підставі архівних довідок, які обов`язково мають містити відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З матеріалів справи встановлено, що відомостей про навчання позивача у вищому навчальному закладі в Дніпропетровському державному університеті трудова книжка НОМЕР_1 не містить.

Згідно із завіреною копією диплому НОМЕР_3 , виданого 29.06.1983 р., ОСОБА_1 у період з 1978 по 1983 навчався в Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю «Економічна кібернетика».

Проте, диплом НОМЕР_3 від 29.06.1983 р. не містить відомостей про підтвердження часу навчального періоду.

Відповідно до архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 20.01.2020 р. №88-568-26 ОСОБА_1 зараховано з 01.09.1978 р. до складу студентів першого курсу денної форми навчання економічного факультету Дніпропетровського державного та з 01.08.1983 р. було відраховано зі складу студентів денної форми навчання Дніпропетровського державного університету як такого, що закінчив навчання за спеціальністю «Економічна кібернетика» (після проходження учбових лагерних зборів з військової підготовки з 04.05.1983р. по 01.08.1983р.).

Отже, архівна довідка містить відомості про зарахування позивача до складу студентів та відрахування, проте не містить відомостей про тривалість навчального процесу, а також даних про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Разом з тим, відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів від форми РС-право від 09.10.2020 та від 19.11.2020 період навчання у вищому закладі зараховано позивачу до страхового стажу з 01.09.1978 (з моменту зарахування до складу студентів) по 29.06.1983 (по дату видачі диплому) - 4 роки 9 місяців 29 днів.

У зв`язку з чим, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір у розмірі 454,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зараховуванні до загального страхового стажу, що враховується у призначенні пенсії за віком, періодів з 16.03.1989 по 26.12.1989, з 14.11.1990 по 24.06.1992, з 04.01.1993 по 09.02.1993, з 11.02.1993 по 18.04.1994; з 01.10.1994 по 01.07.1996; з 02.02.1998 по 31.12.1998, а також періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 19.02.2019 по 19.05.2019 та з 01.10.2020 по 04.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу, що враховується у призначенні пенсії за віком, періодів з 16.03.1989 по 26.12.1989, з 14.11.1990 по 24.06.1992, з 04.01.1993 по 09.02.1993, з 11.02.1993 по 18.04.1994; з 01.10.1994 по 01.07.1996; з 02.02.1998 по 31.12.1998, а також періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 19.02.2019 по 19.05.2019 та з 01.10.2020 по 04.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.11.2020 р.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 20.05.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук