Рішення № 97035293, 20.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Справа № 160/4209/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року за № 0400-0317-8/42567 «Щодо відмови в призначенні пенсії», яким відмовлено:

- у зарахуванні до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи працівника закладу охорони здоров`я з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради»;

- у зарахуванні стажу роботи у подвійному розмірі, що дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу:

з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради;

з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, 04 червня 2020 року:

- до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради»;

- до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради;

з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2020 року про призначення пенсії за вислугу років з зарахуванням:

- до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради»;

- до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи:

з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради;

з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, з дня звернення із заявою про призначення пенсії з 04.06.2020 року, із зарахуванням:

- до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради»;

- до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботиз 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня №4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради; з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 04.06.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років та надала всі необхідні документи. Листом відповідача від 11.06.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю встановленого пенсійного віку 55 років та необхідного стажу роботи по вислузі 28 років. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, оскільки чинні нормативно-правові акти та надані позивачем документи підтверджують наявність у позивача спеціального стажу працівника охорони здоров`я відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/4209/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.04.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивачу відмовлено у зарахуванні періоду роботи фельдшером-лаборантом у поліклініці «Будівельник» через те, що вказаний заклад не відноситься до закладів охорони здоров`я, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 з дотриманням вимог наказу МОЗ від 28.10.2002 року №385. Зважаючи на той факт, що для призначення пенсії за вислугу років після 11.10.2017 року обов`язковими умовами є наявність спеціального стажу не менше 28 років та досягнення 55-ти річного віку, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 49 років. Положення ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 року здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу у подвійному розмірі, зокрема, і стажу роботи в закладах охорони здоров`я.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

04.06.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

11.06.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №0400-0317-8/42567 «Щодо відмови в призначення пенсії».

Вказаним листом позивачу відмовлено у призначенні пенсії та вказано, що згідно з наданими документами загальний стаж роботи складає 30 років 7 місяців 18 днів, з них стаж роботи по вислузі 27 років 2 місяці 18 днів. Враховуючи викладене, в призначенні пенсії за вислугу років відмовлено, у зв`язку з відсутністю встановленого пенсійного віку 55 років та необхідного стажу роботи по вислузі 28 років.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії та незарахуванням періодів роботи медичним працівником, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно з відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 09.08.1990 року:

- 02.01.2001 року прийнята на посаду фельдшера й лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», (запис трудової книжки №4);

- 01.01.2002 року назву «поліклініка «Будівельник» змінено на комунальний заклад «Міська поліклініка № 3» на підставі наказу ФКВМ від 16.10.2001 року №162 (запис трудової книжки №5);

- 06.04.2007 року звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років, ст.38 КЗпП України (запис трудової книжки № 6);

- 01.11.2007 року прийнята на посаду фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4» (запис трудової книжки № 9);

- 03.01.2012 року назву комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4, змінено на назву комунальний заклад «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради» (запис трудової книжки №10);

- 31.01.2012 року звільнено за переводом до комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради» згідно з п.5 ст.36 КЗпП України (запис трудової книжки № 11);

- з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року позивач працювала на посаді фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей, з 01.01.2014 року на посаді фельдшеру - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу з 11.03.2019 року - комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради», з 11.10.2019 року - комунального некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради» (записи трудової книжки №12-№15).

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, 25 років станом на 01 квітня 2015 року, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

За змістом цієї норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» спостерігається, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909), розділом 2 «Охорона здоров`я» якого передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Не зараховуючи період роботи позивача з 01.02.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради», відповідач зазначає, що поліклініка «Будівельник» не відноситься до закладів охорони здоров`я, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

В архівних довідках від 24.01.2020 року № 6 та від 19.12.2020 року № 1553, які видані комунальним підприємством «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради зазначено, що позивач дійсно працювала на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник» з 02.01.2001 року по 06.04.2007 року, в результаті зміни назви закладу з 16.10.2001 року - комунального закладу «Міська поліклініка № 3», з 27.12.2011 року - комунального закладу «Криворізька поліклініка № 3» Дніпропетровської обласної ради», з 21.12.2012 року - комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради», з 22.06.2018 року - комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради», з 25.09.2019 року – комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради».

Окрім вказаного, в архівній довідці комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради від 19.12.2020 року № 1553 також зазначено, що посада фельдшера - лаборанта (лаборанта) відноситься до посад середнього медичного персоналу (молодих спеціалістів з медичною освітою, у відповідності з:

- Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.1992 року №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю (Додаток 1, розділ ІІІ «Посади середнього медичного персоналу», пункти7-8);

- Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я (Додаток 2, розділ «Середній медичний персонал», пункт 37).

У період з 02.01.2001 року по 06.04.2007 року позивач виконувала безпосередньо роботу фельдшера - лаборанта клініко-діагностичної лабораторії і весь стаж роботи на цій посаді дає право на пенсію за вислугу років згідно з постановою КМУ від 04.11.1993 р. №909 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 26.09.2002 р. №1436 «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням даних трудової книжки та архівних довідок від 24.01.2020 року № 6 та від 19.12.2020 року № 1553, які видані комунальним підприємством «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради, наявні усі правові підстави для зарахування, згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до спеціального стажу роботи, що дає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоров`я, періоду роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради».

Не зараховуючи у подвійному розмірі періоди роботи позивача з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня №4» та з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених дітей комунального некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради, відповідач зазначає, що законодавством не передбачено зарахування періоду роботи у подвійному розмірі.

Положенням ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології – реанімації – створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. У закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів – анестезіологів – реаніматологів та медичних сестер – анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров`я, Міністерством праці та соціальної політики України та Пенсійним фондом України, викладеними у листі від 10.09.2002 року № 10.03.67/1000, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У довідці від 04.02.2020 року №109, яка видана комунальним некомерційним підприємством «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради зазначено, що позивач була прийнята в КЗ «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» на посаду фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії з 01.11.2007 року (наказ №154-К від 30.10.2007 року). Звільнена із займаної посади за переводом до КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» ДОР» 31.01.2012 року згідно п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №І2-К від 30.01.2012 року).

Комунальний заклад «Міська дитяча лікарня № 4» в результаті зміни назви закладу з 03.01.2012 року - комунальний заклад «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради», з 17.05.2018 року - комунальний заклад «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради, з 27.05.2019 року - комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради.

Окрім вказаного, у довідці комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради від 02.02.2021 року №173 також зазначено, що ОСОБА_1 займала посаду фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року згідно з штатним розкладом, який був затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я і в частині стосовно відділення інтенсивної терапії згідно з додатком 26, пункті 7 п.п.2.2.2 відповідного наказу.

У довідках від 12.03.2020 року № 351 та від 03.02.2021 року №230, які видані комунальним некомерційним підприємством «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради, зазначено, що позивач дійсно працювала на посаді фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради» (на 9 ліжок) з 01.02.2012 року (наказ про прийняття на роботу №24/к від 01.02.2012 року) по 21.05.2019 року (наказ про звільнення №59/к від 17.05.2019 року).

З 01.01.2014 року на підставі рішення штатного розпису назву відділення змінено на відділення інтенсивної терапії для новонароджених (на 9 ліжок) (наказ №302 від 31.12.2013 року).

Посада фельдшер - лаборант затверджена штатним розкладом, який був складений та затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я» і в частині стосовно відділення інтенсивної терапії згідно додатку 26 п.17 вищевказаного наказу».

Починаючи з 09.10.2013 року посада фельдшера - лаборанта затверджена штатним розкладом, який був складений та затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 25.07.2013 року №641 «Про затвердження Примірного положення про Перинатальний центр II рівня» зі змінами внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я №871 від 09.10.2013 року в частині доповнення пунктом 9 «Примірні штатні нормативи Перинатального центру» згідно з п.27 даного штатного нормативу.

Отже, з довідки некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради від 03.02.2021 року №230 видно, що позивач займала посаду фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року згідно з штатним розкладом, який був затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я», і в частині стосовно відділення інтенсивної терапії згідно з додатком 26 п.17 вищевказаного наказу, а починаючи з 09.10.2013 року посада фельдшер - лаборант затверджена штатним розкладом, який був складений та затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 25.07.2013 року №641 «Про затвердження Примірного положення про Перинатальний центр II рівня» зі змінами внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.10.2013 року №871 в частині доповнення пунктом 9 «Примірні штатні нормативи Перинатального центру» згідно з п.27 даного штатного нормативу.

З огляду на викладене, з урахування даних трудової книжки та досліджених уточнюючих довідок, судом встановлено, що позивач з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року працювала на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня №4» та з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених дітей комунального некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради, так, працювала на посадах, робота на яких дає право на обрахунок стажу у подвійному розмірі.

Стосовно віку позивача, необхідного для призначення пенсії, суд зазначає, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 (ст. 52 Закону України № 1788-ХІІ).

Пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) передбачалося, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У подальшому, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж"статті 55 Закону № 1788, а Законом України №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. "е" ст. 55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ (в редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;

з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;

з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців;

з 01.04.2018 по 31.03.2019- не менше 27 років;

з 01.04.2019 року по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців;

з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54,статті 55Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015№ 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Зазначено, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У цьому рішенні Конституційного Суду України викладено висновки, що положення, зокрема, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е","ж" статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3,частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Зазначено також, що положення пункту "а" статті 54, статті 55Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо, крім іншого, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Таким чином, п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 діє у редакції від 09.12.2012, що була чинною до 01.04.2015, тобто до внесення у неї змін Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.

Редакція п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII від 09.12.2012 передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, чинній під час дії редакції п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, чинної, в свою чергу, до 01.04.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, що була чинною до 01.04.2015 року, яка не передбачала досягнення певного віку працівнику закладу охорони здоров`я для можливості призначення пенсії за вислугу років.

Стосовно позовної вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що оскільки встановлено право позивача на призначення пенсії за вислугу років, суд вважає, що право позивача на пенсію має бути реалізовано.

На переконання суду, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію у встановленому судом порядку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Такий спосіб захисту прав позивача, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені судом у ході розгляду справи.

Отже, з урахуванням того, що виконано всі умови для призначення пенсії, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити пенсію підлягає задоволенню.

Позовна вимога про повторне зобов`язання відповідача розглянути заяву про призначення пенсії не підлягає задоволенню, оскільки обов`язок призначити пенсію покладено на відповідача рішенням суду.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією від 27.01.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 681 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року за № 0400-0317-8/42567 «Щодо відмови в призначенні пенсії», яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років та зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, 04 червня 2020 року, до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, 04 червня 2020 року, до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно з ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради; з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 04.06.2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський