Рішення № 97035260, 15.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 160/1412/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 23.12.2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.12.2020р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком разом з всіма наявними у позивача документами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення оформлене листом № 0400-010303-8/5477 від 16.01.2021 року «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. У зазначеному рішенні вказано, що згідно пункту 1 Постанови №637 від 12.08.1993 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудових книжок або відповідних записів у них”: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, навчання, а також архівними установами. До загального трудового стажу не зараховано наступні періоди роботи: з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди позивач був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974; з 26.03.1990 по 31.12.1992, оскільки печатка при звільненні не читається, таким чином неможливо визначити де позивач працював та звідки був звільнений, що порушує вимоги пункту 4.1 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974; з 01.01.1993 по 28.04.1993, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди позивач був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974. Враховуючи зазначене страховий стаж роботи позивача становить 26 років 03 місяці та 08 днів (стаж зараховано по 30.11.2020), що не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 01 січня 2020 року пенсія призначається з 60 років та за наявності 27 років страхового стажу. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки вказаний вище період його роботи внесено у трудову книжку з посиланнями на підстави їх внесення, а за правильність її заповнення останній не відповідає. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведення та звільнення його з роботи, як цього вимагає чинне законодавство.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що страховий стаж роботи позивача становить 26 років 03 місяці та 08 днів (стаж зараховано по 30.11.2020). Відповідачем за зараховано періоди роботи позивача: з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди позивач був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974; з 26.03.1990 по 31.12.1992, оскільки печатка при звільненні не читається, таким чином неможливо визначити де позивач працював та звідки був звільнений, що порушує вимоги пункту 4.1 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974; з 01.01.1993 по 28.04.1993, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди позивач був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974. Зазначене не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим, оскаржуване рішення оформлене листом № 0400-010303-8/5477 від 16.01.2021 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 є правомірним.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 08.10.1996р., ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення для призначення пенсії досяг 60 років 8 місяців.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 25.02.1982р, наявні записи, зокрема, про періоди роботи позивача з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки на посаді провідного інженера-конструктора 2-ої категорії в Державному конструкторському-технологічному бюро “Оргавтопромтранс”, яке перейменоване у Дніпропетровське державне конструкторсько-технологічне бюро “Автотранспорт”, з 26.03.1990 по 31.12.1992 переведений на посаду інженером другої категорії в Київський будівельно-монтажну ділянку №3 АТ “Свемон-Укрсвязьстрой”, з 01.01.1993 по 28.04.1993 прийнятий на посаду інженера по наладнанню та випробуванню обладнання зв`язку першої категорії в Київський філіал АТ “Свемон”, згідно вказаних періодів трудовий стаж позивача становить 6 років 4 місяці.

Факт роботи за період з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки додатково підтверджується довідкою №01 від 14.01.2021 р. виданою Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” та наказом про прийом на роботу від 17.01.1986р. засвідченою печаткою підприємства та підписом керівника вказаного підприємства і наказом про звільнення від 12.01.1990р. засвідчене печаткою та підписом керівника підприємства.

Позивачем 23.12.2020р подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформлене листом № 0400-010303-8/5477 від 16.01.2021 року «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Відповідачем не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи у зв`язку з тим, що трудова книжка не належним чином оформлена, що суперечить вимогам Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях" № 162 від 20.06.1974 р. Таким чином страховий стаж роботи позивача становить 26 років 03 місяці та 08 днів, в зв`язку з цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області неможливо призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 25.02.1982р, наявні записи, зокрема, про періоди роботи позивача з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки на посаді провідного інженера-конструктора 2-ої категорії в Державному конструкторському-технологічному бюро “Оргавтопромтранс”, яке перейменоване у Дніпропетровське державне конструкторсько-технологічне бюро “Автотранспорт”, з 26.03.1990 по 31.12.1992 переведений на посаду інженером другої категорії в Київський будівельно-монтажну ділянку №3 АТ “Свемон-Укрсвязьстрой”, з 01.01.1993 по 28.04.1993 прийнятий на посаду інженера по наладнанню та випробуванню обладнання зв`язку першої категорії в Київський філіал АТ “Свемон”.

Факт роботи за період з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки додатково підтверджується довідкою №01 від 14.01.2021 р. виданою Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” та наказом про прийом на роботу від 17.01.1986р. Засвідченою печаткою підприємства та підписом керівника вказаного підприємства і наказом про звільнення від 12.01.1990р. засвідчене печаткою та підписом керівника підприємства.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в період з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки працював на посаді провідного інженера-конструктора 2-ої категорії в Державному конструкторському-технологічному бюро “Оргавтопромтранс”, яке перейменоване у Дніпропетровське державне конструкторсько-технологічне бюро “Автотранспорт”, з 26.03.1990 по 31.12.1992 переведений на посаду інженером другої категорії та працював в Київський будівельно-монтажну ділянку №3 АТ “Свемон-Укрсвязьстрой”, з 01.01.1993 по 28.04.1993 прийнятий на посаду інженера по наладнанню та випробуванню обладнання зв`язку першої категорії в Київський філіал АТ “Свемон”.

Щодо питання зарахування спірного періоду роботи позивача в Державному конструкторському-технологічному бюро “Оргавтопромтранс”, яке перейменоване у Дніпропетровське державне конструкторсько-технологічне бюро “Автотранспорт”, визначених в трудовій книжці НОМЕР_2 від 25.02.1982р, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означених спірних періодів трудової діяльності позивача відповідачем у листі № 0400-010303-8/5477 від 16.01.2021 року «Про відмову в призначенні пенсії» та у відзиві зазначено, що запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди позивач був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974, з 26.03.1990 по 31.12.1992, оскільки печатка при звільненні не читається, таким чином неможливо визначити де позивач працював та звідки був звільнений, що порушує вимоги пункту 4.1 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974; з 01.01.1993 по 28.04.1993, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди позивач був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників” № 162 від 20.06.1974.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з оголяду на наступне.

Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_3 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973 року, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача запису №7 31.07.1992 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, позивачем додатково до суду надано додатково документи на підтвердження стажу роботи за спірні періоди роботи, а саме: довідку №01 від 14.01.2021 р. виданою Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” та наказ про прийом на роботу від 17.01.1986р. засвідчений печаткою підприємства та підписом керівника вказаного підприємства і наказ про звільнення від 12.01.1990р. засвідчений печаткою та підписом керівника підприємства. Відносно перейменування та реорганізації підприємства де позивач працював в період з 17.01.1986 по 11.01.1990 рр. останнім надано Наказ про реорганізацію Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації “Автотранспорт” № 29 від 10.02.2011р., яким підтверджено факт зміни найменування організації де працював позивач.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди роботи, а саме з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки; з 26.03.1990 по 31.12.1992 та з 01.01.1993 по 28.04.1993 та не призначено пенсію за віком, що на переконання суду, є безумною підставою для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки в Державному конструкторському-технологічному бюро “Оргавтопромтранс”, яке перейменоване у Дніпропетровське державне конструкторсько-технологічне бюро “Автотранспорт”, з 26.03.1990 по 31.12.1992 в АТ “Свемон-Укрсвязьстрой”, з 01.01.1993 по 28.04.1993 АТ “Свемон” та призначити пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 23.12.2020 р.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої 139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.01.1986 по 11.01.1990 роки в Державному конструкторському-технологічному бюро “Оргавтопромтранс”, яке перейменоване у Дніпропетровське державне конструкторсько-технологічне бюро “Автотранспорт”, з 26.03.1990 по 31.12.1992 в АТ “Свемон-Укрсвязьстрой”, з 01.01.1993 по 28.04.1993 АТ “Свемон” та призначити пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 23.12.2020 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова