Рішення № 97035255, 20.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 160/2200/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90 % до 74% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року та в подальшому до 27.04.2022 року і довічно;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912510150530 від 06.01.2021 року, яким було зменшено розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці з 90 % до 74% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року та в подальшому до 27.04.2022 року і довічно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України від 21.02.2020 року №Б-е-335 в розмірі 90% винагороди судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Адміністративний позов аргументовано тим, що позивач є суддею у відставці, з вересня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. В січні 2021 року позивачу стало відомо, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 року по справі №160/8438/20, було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою, виданою Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області від 21.02.2020 року № Б-е-33503/36-765 з 19.02.2020 року, в результаті якого було зменшено відсотковий розмір грошового утримання з 90% до 74%. Вважаючи протиправними дії відповідача при проведенні перерахунку та зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 19 лютого 2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 березня 2021 року на електронну адресу суду, а 16 березня 2021 року засобами поштового зв`язку надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Так, відповідачем зазначено, що з 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюються статтею 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", в якій зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж на посаді судді позивача складає 32 роки 3 місяці 7 днів, що складає 74% грошового утримання судді. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 по справі № 160/8438/20, ОСОБА_1 проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суми суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області від 21.02.2020 № Б-е-335, з 19.02.2020 року. Зазначав, що вимоги позивача провести перерахунок на підставі довідки від 21.02.2020 № Б-е-335 в розмірі 90% грошового утримання судді не підлягають задоволенню, оскільки такий перерахунок пенсійним органом вже було проведено.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови Верховної Ради України № 1515 – VIII від 08.09.2016 року, є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Матеріалами справи підтверджено, що з вересня 2016 року позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% від суддівської винагороди, з червня 2017 року у розмірі 90% від суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", стаж роботи позивача на посаді судді становить повних 32 роки.

Судом встановлено, що 21.02.2020 року Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області позивачу було видано Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № Б-е-335 з якою ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 24.06.2020 № 0400-0234-8/47251 відмовило позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки від 21.02.2020 року № Б-е-335, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 року по справі № 160/8438/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги було задоволено частково, а саме:

- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, ОСОБА_1 , у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням всіх складових суддівської винагороди, протиправними;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року з урахуванням всіх складових суддівської винагороди (посадового окладу, доплати за вислугу років), виходячи з нового розміру суддівської винагороди 107202, 00 грн., згідно з довідкою, виданою територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області 21.02.2020 року №Б-е-33503/36-765 з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження строку виплати.

На виконання рішення суду від 11.09.2020 року у справі № 160/8438/20 відповідачем був здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням всіх складових суддівської винагороди (посадового окладу, доплати за вислугу років та ін.) виходячи з нового розміру суддівської винагороди – 107202,00 грн., згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 21.02.2020 року №Б-е-33503/36-765 з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, проте розрахунки були здійсненні, виходячи із розміру 74% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, відповідач зменшив відсоток щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90 % до 74% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19 лютого 2020 року.

06 січня 2021 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій зазначив, що ним отримано протокол розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 74% від розміру суддівської винагороди та просив надати ґрунтовне пояснення, на якій підставі зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання.

27 січня 2021 року позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. № 1868-362/М-01/8-0400/21 «Про надання інформації», в якому відповідач зазначив, що починаючи з 18.02.2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII. Стаж роботи на посаді судді становить 32 роки 3 місяці 7 днів, що складає 74% грошового утримання судді, у зв`язку із чим, підстави для проведення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у розмірі 90% не має підстав.

Позивач, вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання яка складає 90 % суддівської винагороди не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахування його стажу роботи на посаді судді на момент призначення спірних виплат ще у 2016 році.

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення його щомісячного довічного грошового утримання протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

В рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 №1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.

При цьому суд зазначає, що норми спеціальних законів які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.

Разом з тим застосування цього показника до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача є протиправним в силу принципу незворотності нормативно-правових актів у часі, як це передбачено приписами статті 58 Конституції України.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 №3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.

Таким чином, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру, підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, що додатково свідчить про неправомірність відмови відповідача у перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо посилання відповідача на частину 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, суд зазначає що це правило підлягає застосуванню при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.

Більше того, застосування відсоткового показника, передбаченого частиною 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, як тому, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з вересня 2016 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", стаж роботи позивача на посаді судді становить повних 24 роки.

Разом з тим, постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 року, з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №191/956/17, яке набрало законної сили 25.05.2017, визнано дії Синельниківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо призначення і виплати ОСОБА_1 як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 відсотків від заробітної плати працюючого судді – протиправними. Зобов`язано Синельниківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області:

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, стаж роботи на посадах слідчого прокуратури Широківського района Дніпропетровської області та прокурора Синельниківської міжрайоної прокуратури Дніпропетровської області з 06 січня 1986 року по 11 листопада 1992 року, що становить 6 років 11 місяців 06 днів та календарний період 1 рік 11 місяців 15 днів проходження строкової військової служби;

- здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 16 вересня 2016 року із суми 24650 гривень, а з 01 грудня 2016 року із суми 27200 гривень, без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.

На підставі вказаних постанов суду, пенсійним органом було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді повних 32 років у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, яке виплачувалось ОСОБА_1 до жовтня 2020 року, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Суд наголошує на тому, що обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Водночас, судом встановлено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням стажу судді повних 32 роки та з урахуванням відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача 74%, що підтверджується протоколом про перерахунок грошового утримання позивача від 06.01.2021, підстава такого перерахунку у протоколі не визначена.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач вже набув право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням стажу судді 32 повних років, з урахуванням висновків суду, визначених у постанові Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 року та у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №191/956/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 74%.

Визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд керується такими мотивами.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.01.2021 №912510150530 про зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 90 % суддівської винагороди до 74% з 19.02.2020 по 31.01.2021 року та в подальшому до 27.04.2022 року і довічно.

При дослідженні матеріалів пенсійної справи встановлено, що на виконання рішення суду від 11.09.2020 року по справі №160/8438/20 відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання, однак при цьому зменшено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 74 %.

Щодо рішення, про яке зазначив позивач № 912510150530 від 06.01.2021 року, то судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа про зменшення відсоткового значення спірних виплат, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення з 19.02.2020 року відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України від 21.02.2020 року №Б-е-335 в розмірі 90% винагороди судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року, суд зазначає наступне.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №. 30985/96).

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктами 3, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить законуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відтак, суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

За таких обставин суд, враховуючи встановлений факт протиправних дій відповідача та, з метою повного захисту прав позивача, вважає, що достатніми є підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

При цьому, на переконання суду, відсутні підстави для дублювання обов`язку відповідача під час такого перерахунку врахувати довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області від 21 лютого 2020 року № Б-е-335, оскільки по - перше такий обов`язок покладено на відповідача рішенням суду від 11 вересня 2020 року по справі № 160/8438/20, а по - друге, на момент розгляду цієї справи та прийняття рішення обов`язок із врахування довідки від територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області від 21 лютого 2020 року № Б-е-335 відповідачем виконано належним чином, а спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних відносинах. Між тим, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 – 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання із 90% до 74 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 605 грн. 94 коп. (шістсот п`ять грн. 94 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева