Рішення № 97035056, 19.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4266/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Володимир-Волинського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – орган ДВС, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 09 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №52511603 у розмірі 5156,37 доларів США (USD), винесену, ОСОБА_2 , заступником начальника відділу Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо боржника ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 березня 2015 року у цивільній справі №154/3075/14-ц задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 51563,70 дол. США

Постановою заступника начальника відділу Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Антоневської Вікторії Леонідівни від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавчого провадження №52511603.

В подальшому, ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 23 грудня 2020 року у виконавчому провадженні було замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на ОСОБА_4 та ухвалою від 09 березня 2021 року затверджено мирову угоду, укладену 15 лютого 2021 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що є сторонами виконавчого провадження №52511603.

У зв`язку із вказаним, 09 квітня 2021 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження №52511603 та про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 5156,37 доларів США (ВП № 52511603).

Позивач зазначає, що виконавче провадження завершилось у зв`язку із його самостійними діями шляхом укладення мирової угоди, натоміть з 04 жовтня 2016 року (від відкриття виконавчого провадження) та до 09 квітня 2021 року (закінчення виконавчого провадження), відповідачем не було стягнуто з боржника заборгованості в примусовому порядку.

Також, звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові сума виконавчого збору зазначена в доларах США без зазначення гривневого еквіваленту. Крім того, стягнення мало відбуватись солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , однак державним виконавцем виконавчий збір стягується у сумі 5156,37 доларів США з кожного боржника окремо, що суперечить статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

З наведених підстав уважає, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, є такою, що порушує його права та підлягає скасуванню з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 17 травня 2021 року №27493/18.18.21 відповідач позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що за заявою представника ПАТ “Банк Форум та керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції яка діяла на час винесення постанови) від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження №52511603 з примусового виконання виконавчого листа від 03 квітня 2015 року у справі №154/3075/14-ц щодо боржника ОСОБА_1 .

На підставі ухвали Володимир-Волинського міськрайонного від 23 грудня 2020 року у справі № 154/3075/14-ц про заміну стягувача, 18 лютого 2021 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено стягувана з ПАТ “Банк Форум” на ОСОБА_4 .

У зв`язку із винесенням Володимир-Волинським міським судом Волинської області ухвали від 09 березня 2021 року у справі №154/3075/14-ц, що набрала законної сили 03 квітня 2021 року та якою затверджено мирову угоду укладену 15 лютого 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52511603.

Окрім того, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову від 09 квітня 2021 року про стягнення з позивача виконавчого збору ВП №52511603.

Відповідач вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-УІІІ від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів», відтак, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

З наведених підстав, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 39-41).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та призначено судове засідання на 10:00 год. 19 травня 2021 року (арк. спр. 31).

В судовому засіданні 18 травня 2021 року представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих усних поясненнях у судовому засіданні.

Представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додатково наданих усних поясненнях у судовому засіданні.

В подальшому, після оголошення перерви в судовому засіданні, на підставі частини третьої статті 268 КАС України, суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що підтверджуються повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи, що ґрунтуються на нормах Закону встановив такі обставини.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 березня 2015 року у цивільній справі №154/3075/14-ц вирішено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року №0612/08/22-CLNv в сумі 51563,70 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 08 жовтня 2014 року становить 667760,47 (шістсот шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят гривень 47 коп) (арк. спр. 10-11).

На виконання вказаного рішення суду Володимир-Волинським міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц (арк. спр. 165).

За заявою ПАТ «Банк Форум» від 22 вересня 2016 року про примусове виконання рішення суду (арк. спр. 49), заступником начальника Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головною територіального управління юстиції у Волинській області Антоневською Вікторією Леонідівною 04 жовтня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52511603 щодо боржника ОСОБА_1 (арк. спр. 12, 52).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2020 року у цивільній справі №154/3075/14-ц у виконавчому провадженні №52511603 з примусового виконання виконавчого листа від 03 квітня 2015 року №154/3075/14-ц замінено стягувана з ПАТ «Банк Форум» на ОСОБА_4 (арк. спр. 14).

Постановою від 18 лютого 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження №52511603, замінено стягувана з ПАТ “Банк Форум” на ОСОБА_4 (арк. спр.).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 березня 2021 року у справі №154/3074/14-ц затверджено мирову угоду, укладену 15 лютого 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що є сторонами виконавчого провадження №52511603, відкритого державним виконавцем Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 04 жовтня 2016 року на виконання виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 квітня 2015 року (арк. спр. 15).

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» заступник начальника відділу Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Антоневська Вікторія Леонідівна 09 квітня 2021 року винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №52511603 (арк. спр. 16-17).

Також, 09 квітня 2021 року відповідач прийняв постанову ВП №52511603 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 5156,37 доларів США (арк. спр. 18).

Постановою старшого виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 12 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП №65103417 по стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача 5156,37 доларів США (арк. спр. 19).

Позивач, не погоджуючись із винесеною постановою про стягнення з нього виконавчого збору, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон №606-ХІV) у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року ВП №52511603 з виконання виконавчого листа від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц, виданого Володимир-Волинським міськрайонним судом Волинської області

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із частиною другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як установлено судом, 04 жовтня 2016 року заступником начальника Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Антоневською Вікторією Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52511603 щодо боржника ОСОБА_1 , якою надано боржнику строк для самостійного виконання виконавчого листа до 11 жовтня 2016 року.

Пунктом 3 цієї постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року ВП №52511603 позивачем не оскаржувалась.

Водночас, діючий на той час Закон № 606-XIV не регламентував обов`язку винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, відсутність обставин одночасного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №№52511603 не свідчить про протиправність останньої.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Системний аналіз вищевикладених норм Закону №606-XIV та обставин справи свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц, виданого Володимир-Волинським міськрайонним судом Волинської області розмір виконавчого збору визначався виходячи з 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

З 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ), та втратив чинність Закон №606-XIV (крім статті четвертої, яка втратила чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Між тим, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону №1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, редакція частини другої статті 27 Закону України №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, діяла до 28 серпня 2018 року.

Поряд з цим, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Суд зазначає, що виконавче провадження №26321571 було відкрите під час дії Закону № 606-XIV та продовжено під час дії Закону №1404-VIII. Водночас, винесення постанови від 09 квітня 2021 року ВП №52511603 по стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача виконавчого збору здійснювалось на підставі Закону № 1404-VIII.

Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII: рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження (пункт 6); виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7).

Зазначеною нормою Закону №1404-VІІІ вказано на порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження". З урахуванням пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження має вчинятися (прийматися) на підставі того нормативно-правового акта під час дії якого вона була розпочата.

Тобто, за змістом наведених норм, положення Закону №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, тому такі дії підлягають завершенню в порядку такого ж Закону. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №606-XIV, які діяли на час винесення постанови від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавчого провадження №52511603 та норми Закону №1404-VІІІ, який діяв на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 09 квітня 2021 року ВП №52511603 і з урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено окремі випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Зокрема, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, частинами п`ятою - дев`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік випадків, у яких виконавчий збір не стягується, та серед них відсутній такий як закінчення виконавчого провадження у зв`язку із затвердженням мирової угоди.

Отже, враховуючи вищевикладене суд не може погодитися з доводами представника позивача викладеними у позовній заяві та наданих поясненнях у судовому засіданні, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та незаконною з огляду на те, що сторони досягли примирення та уклали мирову угоду, тобто добровільно виконали рішення суду, а державний виконавець фактично в рамках виконавчого провадження не стягнув суму заборгованості, так як такої умови, за якою виконавчий збір не стягується у ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Так, позивач стверджує, що відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом Володимир-Волинського міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц, а виконаче провадження було закінчене у зв`язку із затвердженням мирової угоди укладеної 15 лютого 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, позивач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18.

Проте, суд вважає дані твердження позивача помилковими, так як статтю 27 Закону №1404-VIII викладено в новій редакції відповідно до Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня року 2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року.

Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, а саме стягнення самої заборгованості в грошовому еквіваленті. Суд вважає їх помилковими, оскільки виходячи з положень вказаного Закону №2475-VIII законодавець не пов`язує дії державного виконавця, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону № 1404-VIII, з підставою для стягнення виконавчого збору. Такою підставою, з огляду на зміст частин першої, четвертої, дев`ятої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII є лише факти: відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення; не виконання рішення суду в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; несплата боржником виконавчого збору на час закінчення виконавчого провадження.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17 та від 18 серпня 2020 року у справі №205/6571/17 (2-а/205/224/17).

Крім того, посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, суд вважає помилковим, оскільки у вказаній постанові для вирішення спірних правовідносин, суд керувався нормами Закону №1404-VІІІ, які були чинними до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року №2475-VIII, а саме нормами частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 №2475 не містять особливостей введення в дію наведених змін, відповідно нова редакція статті 27 Закону №1404-VIII, підлягає застосуванню з 28 серпня 2018 року.

Тоді як, у даній справі станом на час виникнення спірних відносин з приводу прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 09 квітня 2021 року статтею 27 Закону №1404-VIII (у редакції Закону України від 03 липня 2018 року №2475-VIII) передбачалось стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, незалежно від обставини сплати боржником боргу самостійно.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №640/21075/19, відповідно до якої, у разі відкриття виконавчого провадження під час дії статті 28 Закону №606 (якою було передбачено стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню), та повернення виконавчого документа стягувачу під час дії статті 27 Закону № 1404 після змін (якою також передбачено стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню), постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, є законною.

Суд також звертає увагу на те, що часткова сплата позивачем на користь стягувача боргу за мировою угодою відбулася більше ніж через чотири роки після відкриття виконавчого провадження, що не може вважатися добровільним виконанням рішення суду, а є свідченням його виконання в рамках виконавчого провадження №52511603.

Крім того, судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що в ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено цілий ряд заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц. Так, зокрема, винесено постанови: від 04 жовтня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 17 листопада 2020 року про арешт коштів боржника (арк. спр. 55, 111).

З метою виявлення належного позивачу майна надсилалися запити до Управління Держгеокадастру у Володимир-Волинському районі, до Департаменту регулювання депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності Центрального апарату національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Управління Держпраці у Волинській області Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», Територіального сервісного центру 0744 РСЦ МВС у Волинській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, Державної служби інтелектуальної власності України, Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області, Управління захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області, а також запит державного/приватного виконавці від 17 листопада 2020 року №65642/17.10-11 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ДП "Український державний центр радіочастот", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Головне управління статистики у Волинській області, Управління держгірпромнагляду у Волинській області, Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, ДП "Аграрні Реєстри", Міністерства інфраструктури України, ДП "Держреєстри України", Відділення патентно-інформаційних послуг, консультацій та сприяння інноваційній діяльності, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної служби морського та річкового транспорту України, Головного управління ДПС у Волинській області, Територіального управління державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Волинській області (арк. спр. 56-95, 106-107, 130-146).

Відтак, твердження позивача про те, що відповідач не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду за вказаним виконавчим листом не відповідає дійсності.

Стосовно доводів представника позивача про те, що стягнення мало відбуватись солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в сумі 51563,70 доларів США, суд зазначає наступне.

Як установлено судом, рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 березня 2015 року у цивільній справі №154/3075/14-ц, на виконання якого було видано виконавчий лист від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц солідарно стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року №0612/08/22-CLNv в сумі 51563,70 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 08 жовтня 2014 року становить 667760,47 (шістсот шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят гривень 47 коп) (арк. спр. 10-11).

Відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №52511603 від 09 квітня 2021 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5156,37 доларів США, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 03 квітня 2015 року №154/3075/14–ц.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Суд зауважує, що питання стягнення виконавчого збору із солідарних боржників не врегульовано в законодавчому порядку, однак за загальним правилом солідарний обов`язок боржників означає, що кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тобто, посилання представника позивача не необґрунтованість стягнення усієї суми виконавчого збору із позивача, який є солідарним боржником, не відповідає самій суті солідарного обов`язку.

Крім того, зазначаючи про те, що стягнення усієї суми виконавчого збору ОСОБА_1 суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», представником позивача не конкретизовано, яким саме вимогам таке стягнення не відповідає.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 540/1187/19.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що в оскаржуваній постанові сума виконавчого збору зазначена в доларах США без зазначення гривневого еквіваленту, оскільки у рішенні Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 березня 2015 року у цивільній справі №154/3075/14-ц зазначено, що заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року №0612/08/22-CLNv становить в сумі 51563,70 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 08 жовтня 2014 року становить 667760,47 (шістсот шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят гривень 47 коп), тобто гривневий еквівалент визначений у рішенні суду, яке набрало законної сили і відповідно має враховуватися при стягнення відповідного виконавчого збору, незалежно від того у якій валюті такий збір зазначено в постанові про стягнення виконавчого збору.

З наведених підстав, зазначення в оскаржуваній постанові суми виконавчого збору не в гривнях, а в доларах не може слугувати підставою для визнання такої постанови протиправною.

Суд також зауважує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при здійсненні виконавчих дій.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову в цілому, оскільки дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ґрунтуються на приписах Закону №1404-VIII, тоді як твердження позивача про її протиправність не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду даної адміністративної справи.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням останньої правової позиції Верховного Суду у даній категорії справ, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 229, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Володимир-Волинського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 35, ідентифікаційний код юридичної особи 35041810) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору ВП №52511603 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення виготовлено 19 травня 2021 року.