Рішення № 97034888, 20.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 травня 2021 р. Справа № 120/1559/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (далі - відповідач). У позовній заяві позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.01.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 0524355600:07:001:0003;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка зазначає, що звернулася із колективним клопотанням до відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га кожному із заявників на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0524355600:07:001:0003.

Рішенням 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку із тим, що місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах не відповідає схемам землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Не погоджуючись із рішенням від 22.01.2021, позивачка звернулася до суду. Мотивуючи протиправність оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 із додатками до нього, рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із документами, що стали підставою для його прийняття та матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0524355600:07:001:0003.

05.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Також на виконання ухвали від 09.03.2021 частково надано витребувані документи.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що оскільки позивачка не є власником або користувачем бажаної земельної ділянки, вона не може ініціювати питання щодо її поділу та об`єднання.

Крім того, вказав, що на 6 сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради прийнято рішення № 355 від 10.03.2021 "Про внесення змін до рішення 4 позачергової сесії 8 скликання від 22.01.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким змінено правове обґрунтування відмови.

01.04.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка вважає доводи викладені у відзиві необґрунтованими.

Мотивуючи відповідь на відзив позивачка зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.

13.01.2021 позивачка звернулась із колективним клопотанням до відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га кожному із заявників на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0524355600:07:001:0003. До клопотання було додано копію паспорта, РНОКПП, а також графічний матеріал (викопіювання) із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки (а.с.10-12, 34-38).

Рішенням 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 (пункт 1 рішення) відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку із тим, що місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах не відповідає схемам землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території (а.с.15, 47).

В подальшому, на 6 сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області прийнято рішення № 355 від 10.03.2021 "Про внесення змін до рішення 4 позачергової сесії 8 скликання від 22.01.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким вирішено:

- пункт 1 рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 в частині відмови в задоволенні заяв громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га кожна на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області викласти в наступній редакції "Відмовити у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Шпиківської селищної ради громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на підставі статті 26 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої, замовниками документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок можуть бути виключно органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі та у зв`язку з тим, що вищевказані громадяни не є ані власниками, ані землекористувачами вказаної в заяві земельної ділянки". В іншій частині пункт 1 вказаного рішення залишено без змін (а.с.30).

На переконання представника позивачки відповідач протиправно відмовив позивачці у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, що і стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відносно клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідачем прийнято два рішення, а саме рішення від 22.01.2021 та рішення про внесення змін до раніше прийнятого рішення у частині його обґрунтування - від 10.03.2021.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021, суд зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач як на його підставу зіслався на формулювання загального характеру: "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів". Однак, в оскаржуваному рішенні не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.

Оцінюючи спірне рішення, суд керується нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що загальне формулювання "невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивачка вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації" має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема оскаржуване рішення обґрунтоване лише із посиланням на загальні формулювання "про невідповідність місця розташування об`єкта встановленим вимогам...." та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачці у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.

Крім того за таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку чи виконані всі умови, визначені нормами Земельного кодексу України для прийняття рішення про надання позивачці дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Водночас, суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, та підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачу, до них не належать.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відмова є вмотивованою, адже відповідач посилається лише на те, що у поданих документах не міститься обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Щодо посилання на те, що місце розташування земельної ділянки не відповідає схемам із землеустрою, то суд зазначає, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є, зокрема схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про землеустрій», схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Відповідач посилаючись на невідповідність схемам із землеустрою повинен був чітко вказати ідентифікуючі ознаки схем (ким і коли розроблені, реквізити рішення про їх затвердження, тощо) так і обґрунтувати у чому полягає невідповідність місця розташування бажаної для позивачки земельної ділянки затвердженим схемам, як і те, у який спосіб здійснюється перерозподіл земельної ділянки без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Обмежившись формулюванням загального змісту відповідач не виконав обов`язку щодо обґрунтованості рішення.

Щодо підстав відмови викладених у зміненому рішенні Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області № 355 від 10.03.2021 "Про внесення змін до рішення 4 позачергової сесії 8 скликання від 22.01.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, пункт 1 рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 в частині відмови в задоволенні заяв, доповнено додатковими підставами, та зазначено: "Відмовити у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Шпиківської селищної ради громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на підставі статті 26 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої, замовниками документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок можуть бути виключно органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі та у зв`язку з тим, що вищевказані громадяни не є ані власниками, ані землекористувачами вказаної в заяві земельної ділянки".

Надаючи оцінку вказаній відмові, суд зазначає, що:

по - перше: внісши зміну в раніше прийняте рішення орган місцевого самоврядування сам визнав дефективність (протиправний характер) раніше застосованих підстав відмови, вирішивши їх доповнити іншими підставами;

По - друге: органи місцевого самоврядування не вправі вносити такі зміни до раніше прийнятого рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 (абз 5 п. 5) зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а, від 02.04.2020 у справі № 821/229/17.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

По - третє: застосовані підстави відмови викладені у зміненому рішенні є протиправними, оскільки нормами ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки і навіть на підставі технічної документації може, за наявності для цього підстав, відбуватися зміна цільового призначення земельної ділянки.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі № 802/1539/17-а, пункти 37 та 42 постанови від 04.05.2020.

Відтак, звернувшись із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, позивачка дотрималася норм Земельного кодексу України, що стосується виду документації із землеустрою дозвіл на розроблення якої вона просила надати.

Отже, рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради від 22.01.2021 з урахуванням змін внесених рішенням 6 сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради № 355 від 10.03.2021 не містить законодавчо визначених підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 є те, що клопотання від 13.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання від 13.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0524355600:07:001:0003, та прийняти мотивоване рішення у формі рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені у розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454,00 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 22.01.2021 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 0524355600:07:001:0003.

Зобов`язати Шпиківську селищну раду Тульчинського району Вінницької області раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0524355600:07:001:0003, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області (вул. Ліпіна, 3, смт. Шпиків, Тульчинський район, Вінницька область, 23614, код ЄДРПОУ 04326261).

Суддя Богоніс Михайло Богданович