Рішення № 97033624, 13.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/2615/21

За позовом Концерну «СоюзЕнерго»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 3292653,61 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Держак С.В.

від відповідача Мітічкін А.С.

В судовому засіданні 13.05.2021 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3292653,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 53-129-01-20-02038 від 02.01.2020.

Ухвалою суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.04.2021.

23.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він фактично проти позовних вимог не заперечує, проте вказує на свій скрутний фінансовий стан та просить врахувати його та зменшити нараховані 3% річних.

Ухвалою суду від 01.04.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2021.

В судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача просив зменшити розмір 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача зазначив про зменшення 3% річних та втрат від інфляції

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 між Концерном "СоюзЕнерго", як постачальником, та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупцем, було укладено Договір № 53-129-01-20-02038, згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договору, поставити засувки та затвори виробництва ТОВ "Виробниче об`єднання Союзенергомаш" для потреб ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість, технічні характеристики продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 3.1, 3.2 договору, сума договору становить 3133494,00 грн. Ціна за одиницю продукції встановлена в Національній валюті України і зазначена у специфікації.

Як передбачено п. 4.2, 4.3 договору, покупець зобов`язаний оплатити продукцію протягом 45 робочих днів, з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції. Оплата покупцем вартості поставленої партії продукції здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію № 1 на поставку товару на загальну суму 3133494,00 грн.

На підтвердження обставин щодо поставки товару до матеріалів справи долучено видаткові накладні: № 376 від 07.04.2020 на суму 2123580,00 грн, № 404 від 16.04.2020 на суму 384000,00 грн, № 432 від 28.04.2020 на суму 625914,00 грн. Загальна вартість товару, яка була поставлена згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних становить 3133494,00 грн.

Також позивачем долучено товарно-транспортні накладні: № 376 від 07.04.2020, № 404 від 16.04.2020, № 432 від 28.04.2020.

Позивач у встановленому порядку подав та зареєстрував у ЄРПН податкові накладні по операціям з поставки товару за даним договором: № 21 від 07.04.2020 на суму 2123580,00 грн, зареєстрована 22.04.2020; № 52 від 16.04.2020 на суму 384000,00 грн, зареєстрована 30.04.2020; № 82 від 28.04.2020 на суму 625914,00 грн, зареєстрована 12.05.2020.

Крім того, в підтвердження обставин щодо поставки товару до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі ТМЦ: № 1821/61 від 07.05.2020 на суму 2123580,00 грн, № 1873/61 від 11.06.2020 на суму 384000,00 грн; № 1874/61 від 11.06.2020 на суму 625914,00 грн.

Відповідач не заперечував обставин щодо отримання ним товару від позивача на загальну суму 3133494,00 грн та наявності у нього заборгованості з оплати отриманого товару.

29.10.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 113, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 3133494,00 грн протягом 10 днів з дня отримання претензії. Докази отримання претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписом ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов договору, якими визначено строки оплати товару, вартість товару поставленого за видатковою накладною № 376 від 07.04.2020 мала бути оплачена до 13.07.2020, вартість товару поставленого за видатковими накладними № 404 від 16.04.2020 та № 432 від 28.04.2020 мала бути оплачена до 14.08.2020.

Отже станом на день розгляду спору строк оплати товару на загальну суму 3133494,00 грн є таким, що настав. Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів у загальному розмірі 3133494,00 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по оплаті на користь позивача 3133494,00 грн. поставленого ним товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже вимоги позивача про стягнення суми основного боргу визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач не заперечував проти наявності у нього перед позивачем суми основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 107473,43 грн. та 3% річних у розмірі 51686,29 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З викладеного у позові розрахунку вбачається, що позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість за період з 14.07.2020 по 10.02.2020 з урахуванням дат виникнення зобов`язань з оплати по кожній видатковій накладній.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних (враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" інфляційних втрат у розмірі 107473,43 грн. та 3% річних у розмірі 51686,29 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем 3% річних та втрат від інфляції, суд відзначає, що вказані нарахування порівняно з періодом прострочення та сумою основного боргу не є надмірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 551, ч. 1 ст. 549 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, ст. 551 ЦК України, якою відповідач обгурнтовує своє клопотання про зменшення передбачає можливість зменшення лише неустойки, натомість, 3% річних та втрати від інфляції не є штрафними санкціями, в тому числі неустойкою, а носять компенсаційний характер за прострочення відповідачем грошових зобов`язання та користування грошовими коштами позивача.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3% річних та втрат від інфляції.

Вимоги позивача визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6440,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 01.02.20021 між Концерном "СоюзЕнерго" (замовник) та адвокатом Лосяковим І.В (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3821 від 17.08.2018) був укладений договір №5 про надання правової, у відповідності до якого, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строку обумовлені сторонами.

В рамках виконання вказаного договору між Концерном "СоюзЕнерго" та адвокатом Лосяковим І.В. було складено та підписано акт виконаних робіт від 10.02.2021, згідно якого визначено, що адвокатом було виконано, а замовником прийнято наступні роботи:

- вивчення та аналіз Договору поставки товару №53-129-01-20-02038 від 02.01.2020 (4 години, вартістю 1 840,00 грн.);

- вивчення, перевірка та аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів (2 години, вартістю 920,00 грн.);

- розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних втрат (2 години, вартістю 920,00 грн.);

- аналіз судової практики (2 години, вартістю 920,00 грн.);

- розробка стратегії позову та складання позовної заяви (4 години, вартістю 1840,00 грн.).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріалами справи підтверджується виконання адвокатом своїх зобов`язань за договором про надання правової допомоги № 5 від 01.02.2020, зазначених у акті виконаних робіт від 10.01.2021, а також, оплата Концерном "СоюзЕнерго" таких послуг у розмірі 6440,00 грн. (платіжне доручення №7952 від 12.02.2021).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи наведене та проаналізувавши обсяг виконаної адвокатом роботи з надання обумовлених договором про надання правової допомоги № 5 від 01.02.2021 послуг, суд вважає обгрунтованим покладення на відповідача витрат з правової допомоги у повному обсязі в сумі 6440,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Концерну "СоюзЕнерго" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Спаська, буд. 8; ідентифікаційний код 31965106) суму основного боргу у розмірі 3133494 (три мільйони сто тридцять три тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 107473 (сто сім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 51686 (п`ятдесят одна тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 29 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 6440 (шість тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 49389 (сорок дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 80 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.05.2021

Суддя І.В. Усатенко