Рішення № 97033453, 20.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2021Справа № 910/4738/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, м.Київ, просп.Перемоги 65, код ЄДРПОУ 30115243)

до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, код ЄДРПОУ 32404600)

про стягнення 6260,78 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 6260,78 грн, а саме: 5671,06 грн відшкодування, виплаченого страхувальнику позивача у зв`язку з ДТП, яка сталась 07.07.2020 з вини страхувальника відповідача за полісом №АО/1762424, 264,58 грн пені, 259,50 грн інфляційних втрат, 65,64 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.03.2021 відкрив провадження у справі №910/4738/21, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвала суду від 30.03.2021 позивач отримав - 07.04.2021, відповідач - 12.04.2021.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортних ризиків «Повний захист» №096.15.08 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Ford Fusion", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі строком дії договору з 16.11.2019 по 15.11.2020.

07.07.2020 у м.Луцьку Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля "Ford Fusion", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , у зв`язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, та за взаємною згодою водії транспортних засобів склали повідомлення про ДТП (Європротокол) від 07.07.2020 та схему ДТП, відповідно до якого водій ОСОБА_3 визнав себе винним.

Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011 р., Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Зі змісту Європротоколу від 07.07.2020 судом встановлено, що водій автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїжджаючи з паркувального майданчика здійснив зіткнення із автомобілем "Ford Fusion", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який також виїжджав з паркувального майданчика заднім ходом.

Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність зауважень учасників ДТП стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно Європротоколу від 07.07.2020, та схеми руху, ДТП відбулася з вини водія автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , цивільно-правової відповідальності якого щодо експлуатації вказаного транспортного засобу була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." відповідно до полісу АО/1762424 з лімітом відповідальності по майну 130 000,00 грн та франшизою у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 14194_16 від 09.07.2020 визначено вартість ремонтних робіт та деталей, необхідних для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля страхувальника позивача у розмірі 6971,06 грн.

10.07.2020 позивач на підставі страхового акту №14959/16/920 від 09.07.2020, розрахунку суми страхового відшкодування, за заявою страхувальника, здійснив виплату на його користь страхового відшкодування у сумі 6971,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №110909 від 10.07.2020.

29.07.2020 позивач надіслав на адресу ТзДВ «СК «Ю.ЕЙ.АЙ» заяву про виплату страхового відшкодування по ДТП 07.07.2020 за полісом №АО/1762424 у сумі 6971,06 грн. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0311328929690, вказана заява отримана відповідачем - 31.07.2020, проте залишена без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що оскільки вимоги про стягнення відшкодування по ДТП 07.07.2020 за полісом №АО/1762424 відповідачем у добровільному порядку, у т.ч. у визначені законом строки, задоволені не були, просить стягнути з відповідача 5671,05 грн відшкодування, 264,58 грн пені, 259,50 грн інфляційних втрат, 65,64 грн 3% річних.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного транспортних ризиків «Повний захист» №096.15.08 від 15.11.2019, позивач набув право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 07.07.2020.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підтвердження розміру витрат позивачем було надано суду страховий акт №14959/16/920 від 09.07.2020, розрахунок страхового відшкодування, ремонтну калькуляцію №14194_16 від 09.07.2020 та платіжне доручення №110309 від 10.07.2020 на суму 6971,06 грн.

За розрахунком позивача, який відповідачем не спростовано, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір відшкодування складає 5971,06 грн., з огляду на вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу у сумі 6971,06 грн. та враховуючи визначені полісом №АО/1762424 розмір франшизи - 1000,00 грн. та ліміту відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн.,

Матеріалами справи встановлено, що з метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заявою за вих. №01480/9220 від 27.07.2020 звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити відшкодування у розмірі 6971,06 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" за вказаними у даному листі реквізитами. У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0311328929690 подана заява була одержана ТзДВ «СК «Ю.ЕЙ.АЙ» - 31.07.2020.

У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на дату одержання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування №01480/9220 від 27.07.2020 - 31.07.2020, та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів прийняття відповідачем вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, та визначений розмір відшкодування у сумі 5671,06 грн, ТзДВ «СК «Ю.ЕЙ.АЙ» повинне було виплати Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" страхове відшкодування у заявленому розмірі до 29.10.2020 включно.

За відсутності доказів здійснення оплати, у тому числі станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 5671,06 грн відшкодування.

Також за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 264,58 грн пені, 259,50 грн інфляційних втрат, 65,64 грн 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Встановивши, що ТзДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" прострочило виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов`язання.

При цьому, відповідач будь-яких доказів звільнення від обов`язку оплати та спростування обставин прострочення виконання зобов`язання, не надав.

Після здійснення перевірки розрахунку, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 264,58 грн пені за період з 28.10.2020 по 17.03.2021 прострочення, визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині стягнення 260,86 грн пені за період з 30.10.2020 по 17.03.2021 з урахування того, що строк прийняття рішення відповідачем про виплату відшкодування настав 29.10.2020, а прострочення з 30.10.2020 відповідно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правомірність стягнення з ТзДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" 3% річних у розмірі 64,71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 360,62 грн. за період з 30.10.2020 по 17.03.2021 прострочення.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач письмового відзиву та контррозрахунку заявлених вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 5671,06 грн відшкодування, 260,86 грн пені,

64,71 грн. 3% річних та 259,50 інфляційних втрат (в межах розрахунку позивача). В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, код ЄДРПОУ 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) 5671 (п`ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 06 коп відшкодування, 260 (двісті шістдесят) грн. 86 коп пені, 64 (шістдесят чотири) грн. 71 коп. 3% річних, 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 50 коп інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 31 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили з дати його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак