Ухвала суду № 97033410, 19.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.05.2021Справа № 910/2236/21

за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення штрафу в розмірі 150770,58 грн.

Суддя Чинчин О.В.

Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» (далі - відповідач) про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення штрафу в розмірі 150770,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні вхідного контролю було виявлено недоліки продукції та складено відповідні акти, які свідчать про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №ЦЗВ-03-02519-01 від 18.06.2019, в частині поставки якісної продукції, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 року по справі №910/2236/21 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення у розмірі 150770,58 грн залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

06.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/2236/21.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 06.05.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Васильченко Т.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2236/21.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, заяву по справі №910/2236/21 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 року розгляд Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/2236/21 призначено на 19.05.2021 року.

17.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

В судове засідання 19.05.2021 року представники Сторін не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку про відмову у задоволенні Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/2236/21 з наступних підстав.

Згідно з статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" (Клієнт) та «Адвокатським бюро «Андрія Зарицького» (Адвокатське бюро) було укладено Договір про надання правової допомоги №02-39215196-19.

Відповідачем до заяви про компенсацію судових витрат додано додаток №10 від 02.03.2021 до договору про надання правової допомоги, акти надання правової допомоги (послуг) №094 від 12.03.2021 на суму 21000,00 грн та №103 від 30.04.2021 на суму 1000,00 грн, платіжні доручення №6684 від 15.03.2021 та №6775 від 05.05.2021.

Також в матеріалах справи наявні копія ордеру на надання правової допомоги серії ВЕ №1032554 від 25.02.2021, виданого Адвокатським бюро «Андрія Зарицького» на ім`я адвоката Андрія Зарицького та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001644 відповідною особою.

Разом з тим, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому саме вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 у справі №910/2236/21 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про зобов`язання здійснити дії та стягнення 150770,58 грн залишено без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 226 ГПК України з огляду на наявність в провадженні Господарського суду міста Києва аналогічного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, у вищевказаній ухвалі зазначено, що постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/16780/20 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 про повернення позовної заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» до ТОВ «Техноекотрейдінг» про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення суми штрафу в розмірі 723241,38 грн, у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України. Справу №910/16780/20 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16780/20.

Відтак, враховуючи, що в провадженні Господарського суду міста Києва є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у справі №910/2236/21, про що постановлено ухвалу від 27.04.2021.

Водночас, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 124 Конституції України безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

В межах розгляду справи №910/2236/21 судом не встановлено недобросовісність дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 27.04.2021 про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом.

При цьому, в поданій заяві про компенсацію понесених витрат відповідач, згідно з процесуальним обов`язком доказування, не довів які саме необґрунтовані дії позивача були ним, тобто, позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це диспозитивне право позивача, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Вираховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що заявником не доведено та не підтверджено доказами того, що дії позивача з пред`явлення позову мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що в межах справи №910/16780/20 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з зв`язку з поверненням йому позовної заяви на підставі порушення правил об`єднання позовних вимог, реалізувало своє конституційне право на оскарження судових рішень, а приписами Господарського процесуального кодексу України не встановлено будь-яких обмежень чи заборон на подачу до господарського суду нової позовної заяви при одночасному оскарженні судових рішень про повернення позовної заяви.

Враховуючи наведене, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/2236/21.

На підставі викладеного, керуючись статтями 126, 129, 130, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/2236/21 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 20 травня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин