Ухвала суду № 97033386, 19.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.05.2021Справа № 910/1631/21

за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро" до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" визнання недійсним договору

Суддя Чинчин О.В.

Представники:

від Позивача: Паюнова Н.А. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Бешлега А.В. (представник на підставі ордеру);

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/1631/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про визнання недійсним договору оренди частини нежитлового приміщення №1979 від 15.10.2015, що укладений між позивачем та відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року по справі №910/1631/21 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про визнання недійсним договору відмовлено.

05.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1631/21.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 05.05.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Трофименко Т.Ю., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/1631/21.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, заяву по справі №910/1631/21 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 року розгляд Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1631/21 призначено на 19.05.2021 року.

17.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання із запереченнями щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 19.05.2021 представник Відповідача подану заяву підтримав, просив суд її задовольнити. Представник Позивача проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1631/21 заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, вислухавши представників сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1631/21 з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку (абз. 4 п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення»).

Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

У залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.

Додаткове рішення підлягає перегляду за правилами ГПК. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення.

У разі ж оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід`ємна складова.

Додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не в праві його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати у невирішенні деяких питань, що стояли перед судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року по справі №910/1631/21 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про визнання недійсним договору відмовлено.

Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування поданої заяви про прийняття додаткового рішення Відповідачем зазначено, що подано заяву про намір подати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, у зв`язку з чим просив суд стягнути з Позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 грн.

Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 28.04.2021 року у справі №910/1631/21 Судом не було вирішено питання про відшкодування Відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу у справі, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог Позивачу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2021 року між Адвокатським об`єднанням «Присяжнюк, Коновалова та партнери» (Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" (Клієнт) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, за змістом якого Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу Клієнту, здійснити захист, представництво інтересів Клієнта у судах будь-яких інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, підприємствах, установах. комісіях та організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України так і за її межами.

Згідно з Додатковим договором №4 від 13.04.2021 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 15.03.2021 року Клієнт доручає Об`єднанню вчиняти всі необхідні юридичні дії, захист та представництво інтересів Клієнта в зв`язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи № 910/1631/21 за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ГОТЕЛЬ ДНІПРО» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕТРОС КАФЕ» про визнання недійсним договору оренди. До обсягу юридичних дій, що доручається Клієнтом Об`єднанню відноситься зокрема, але не виключно: здійснення правового аналізу документів та розроблення правової позиції, аналіз судової практики, зокрема, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, усне та письмове консультування Клієнта, складання всіх необхідних процесуальних (відзиву, заперечень, клопотань, заяв, пояснень, апеляційних скарг на ухвали суду) та інших документів, представництво інтересів Клієнта перед державними органами, підприємствами, установами, комісіями та організаціями будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України так і за її межами задля ведення переговорів, отримання доказів, отримання пояснень, опитування свідків, досудового врегулювання питання, представництво інтересів Клієнта під час здійснення розгляду справи в Господарському суді міста Києва із наданням усіх прав, які надані Господарським процесуальним кодексом України відповідачу, у тому числі з правом визнання позову повністю або частково, подання зустрічного позову, заяв та скарг, укладання мирової угоди; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; ознайомлюватись з матеріалами справи, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; здійснювати копіювання, сканування, роздруківку; направляти поштову, кур`єрську кореспонденцію, тощо, вчиняти інші дії від імені та в інтересах Клієнта.

Загальна вартість правової (правничої) допомоги за цим Додатковим Договором складає фіксовану суму, що не змінюється в залежності від обсягу правової (правничої) допомоги та витраченого Об`єднанням (Його адвокатами) часу та становить 45 000,00 (сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок). (п.3.1 Договору)

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, з виходячи з наведених вище положень законодавства, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, має бути поданий сторонами разом із першою заявою по суті спору. Вказана норма є імперативною та передбачає конкретний порядок подання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, першою заявою по суті спору, поданою Відповідачем, є відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 01.03.2021 року. Проте, у вказаному відзиві на позовну заяву відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які передбачав понести Відповідач під час розгляду справи № 910/1631/21. При цьому, Суд звертає увагу, що до моменту ухвалення рішення у даній справі Відповідачем не був поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, як це передбачено ч.ч.1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.

08.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" надійшла заява, в якій зазначено, що Позивач до закінчення судових дебатів у справі повідомляє суд про те, що має намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

В той же час, Суд зазначає, що у вказаній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Крім того, у заяві зазначено про те, що позивач має намір подати докази, проте у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" є відповідачем.

Суд зазначає, що аналіз частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки щодо застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.

Тобто застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.

При розгляді даної справи Суд враховує, що протягом тривалого розгляду справи до ухвалення рішення у даній справі Відповідачем не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також не наведено жодних обґрунтувань неможливості подання вказаного розрахунку з першою заявою по суті спору.

За таких підстав, Суд зазначає, що оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 грн. 00 коп., заявлені Відповідачем, не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №904/4494/18.

Крім того, Суд зазначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Відповідачем було подано платіжне доручення №1551793В611525 від 30.04.2021 р. на суму 45000 грн. 00 коп., Акт приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2021 р.

Судом встановлено, що Коновалова Ганна Володимирівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №2541.

Як вбачається з Акту приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2021 р. Об`єднання надало Клієнту правову (правничу) допомогу відповідно до умов Договору та Додаткового договору, а Клієнт прийняв правову (правничу) допомогу. Правова (правнича) допомога надана Клієнту включає в себе:

-здійснено ознайомлення з матеріалами справи, проведено правовий аналіз документів справи №910/1631/21, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва, розроблено правову позицію у справі,

-здійснено аналіз судової практики, зокрема, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини,

-проведено усне та письмове консультування Клієнта,

- складено та подано всі необхідні процесуальні та інші документи у справі №910/1631/21;

-здійснено представництво інтересів Клієнта перед державними органами, підприємствами, установами, комісіями та організаціями будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України;

- представлено інтереси Клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/1631/21 із наданням усіх прав, які надані Господарським процесуальним кодексом України відповідачу, у тому числі подано заяви, клопотання, пояснення, докази, зроблено з них копії; узгоджено процесуальні питання;

Загальна вартість правової (правничої) допомоги фіксовану суму, що не змінюється в залежності від обсягу правової (правничої) допомоги та витраченого Об`єднанням( його адвокатами) часу та становить 45 000,00 гривень.

У п. 1 ч. 5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд серед іншого враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавцем конкретизовано, що судові витрати повинні бути пов`язані з розглядом саме тієї справи, в межах якої розподіляються відповідні судові витрати.

Слід відзначити, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 30 листопада 2020 року по справі № 922/2869/19.

Проте, Судом встановлено, що відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" був поданий на адресу суду адвокатом Бешлегою А.В., який діє на підставі ордеру №1068271 від 26.10.2020 р., виданого на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 26.10.2020 р. Також письмові пояснення по справі від 05.04.2021 р., клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 08.04.2021 р., клопотання про витребування доказів від 08.04.2021 р. були подані адвокатом Бешлегою А.В. Також саме адвокат Бешлега А.В. здійснював ознайомлення з матеріалами справи.

В судових засіданнях 01.03.2021 р., 05.04.2021 р., 26.04.2021 р., 28.04.2021 р. приймав участь представник відповідача Бешлега А.В.

Суд звертає увагу, що адвокат Бешлега А.В. здійснює адвокатську діяльність індивідуально, що підтверджується відомостями з ордеру №1068271 від 26.10.2020 р., який не є адвокатом Адвокатського об`єднання «Присяжнюк, Коновалова та партнери».

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що надання правової допомоги з підготовки та подання відзиву, письмових пояснень по справі, ознайомлення з матеріалами справи здійснювалось саме адвокатом Бешлегою А.В. за Договором про надання правової допомоги б/н від 26.10.2020 р., а не Адвокатським об`єднанням «Присяжнюк, Коновалова та партнери» на підставі Додаткового договору №4 від 13.04.2021 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 15.03.2021 року. В той же час, Суд звертає увагу, що витрати на правову допомогу заявлені саме у зв`язку з їх наданням Відповідачу саме Адвокатським об`єднанням «Присяжнюк, Коновалова та партнери», а не адвокатом Бешлегою А.В.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, адвокатом Коноваловою Г.В. було подано заяву про застосування строку позовної давності 26.04.2021 р., додаткові письмові пояснення від 28.04.2021 р. Остання також приймала участь у судових засіданнях 26.04.2021 р., 28.04.2021 р.

В той же час, заява про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі від 08.04.2021 року й клопотання про залучення третьої особи від 13.04.2021 року підписані директорами Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе", а матеріали справи не містять доказів того, що вказані процесуальні документи були складені саме адвокатом Коноваловою Г.В.

Суд зазначає, що в Акті приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2021 р. не наведено детального переліку документів, що підпадають під визначення: «складено та подано всі необхідні процесуальні та інші документи у справі №910/1631/21», які були складені Об`єднанням, що унеможливлює здійснення перевірки їх обґрунтованості та відповідності.

В Акті приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2021 р. зазначено, що АО "Присяжнюк, Коновалова та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" послугу як «здійснення представництва інтересів Клієнта перед державними органами, підприємствами, установами, комісіями та організаціями будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України», проте в матеріалах відсутні жодні належні й допустимі докази надання Адвокатським об`єднанням такого виду послуги, зокрема, й в межах розгляду справи № 910/1631/21, а також не надано детального опису, які саме послуги та перед якими конкретними державними органами підприємствами, установами, комісіями та організаціями будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України» надавало Адвокатське об`єднання, що унеможливлює перевірку таких послуг на їх реальність та необхідність.

Також Суд звертає увагу, що здійснення копій не є видом юридичних послуг, а тому не підлягає відшкодуванню, як витрати на правову (правничу) допомогу, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 року по справі №920/39/20.

Крім того, надання такого виду юридичних послуг в даній справі як подання доказів адвокатом Коноваловою Г.В. не підтверджується жодними належними та допустимими доказами з огляду на те, що вказаний адвокат приймав участь у справі після закриття підготовчого провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що визначення в Акті приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2021 р. таких видів правової допомоги, як ознайомлення з матеріалами справи, проведення правового аналізу документів справи №910/1631/21, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва, розроблення правової позиції у справі, складання та подання всіх необхідних процесуальних та інших документів у справі №910/1631/21; здійснення представництва інтересів Клієнта перед державними органами, підприємствами, установами, комісіями та організаціями будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України; подання доказів, здійснення з них копій; узгодження процесуальних питань не підтверджено жодними та належними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Судом також враховано, що в платіжному дорученні №2810 від 30.04.2021 р. на суму 45000 грн. 00 коп. зазначено призначення платежу: «оплата за правову (правничу) допомогу зг.рах. №1 від 28.04.2021р.». В судовому засіданні представник Відповідача долучив до матеріалів справи рахунок №1 від 28.04.2021 р., в якому підставою оплати зазначено договір б/н від 15.03.2021 р. про надання правової (правничої) допомоги, проте у вказаному договорі взагалі відсутнє посилання саме на справу №910/1631/21, а тому Суд не приймає до уваги вказане платіжне доручення на підтвердження здійснення оплати саме у зв`язку з наданням правничої допомоги у вказаній справі.

За таких підстав, з урахуванням того, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву не було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також те, що за Додатковим договором №4 від 13.04.2021 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 15.03.2021 року Адвокатським об`єднанням «Присяжнюк, Коновалова та партнери» не надавалась вищезазначена правова допомога, приймаючи до уваги положення статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1631/21 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн. 00 коп. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1631/21 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 20 травня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин