Ухвала суду № 97033384, 19.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

м. Київ

19.05.2021Справа № 910/316/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Велмет»доПівнічного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету Україниза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Балістика» 2. ОСОБА_1 провизнання рішення недійснимСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:не з`явивсявід третьої особи 1:не з`явивсявід третьої особи 2:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велмет» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/4919 від 04.09.2020 про результати розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Балістика» та ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відкладено підготовче засідання на 10.03.2021.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з незалежних від суду обставин.

Протокольною ухвалою суду від 26.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2021.

17.05.2021 представником позивача на електронну пошту суду направлено заяву про залишення позову без розгляду, в якій повідомив, що наслідки залишення позовної заяви без розгляду йому відомі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій заяві про залишення позову без розгляду просив здійснювати її розгляд за його відсутності.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується підписами уповноважених осіб в розписці в повідомленні про перерву та відмітками на звороті ухвали суду.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представників відповідачів та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи

Розглянувши заяву позивача про залишення позову без розгляду, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Приписами п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення у підготовче провадження для розгляду заяви позивача про залишення позову без розгляду.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається із даної норми, вказане право позивача може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.

Судом в даному випадку встановлено необхідність повернення до стадії підготовчого провадження з метою реалізації позивачем права на подання та підтримання клопотання про залишення даного позову без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, суд розглядає справу виключно за зверненням особи та в межах заявлених такою особою (позивачем) позовних вимог (предмету та підстав позову).

Перевіривши повноваження особи, яка підписала від імені ТОВ «Велмет» заяву про залишення позову без розгляду, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення відповідної заяви та залишення позову без розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Зважаючи на те, що позовну заяву у даній справі залишено без розгляду за клопотанням представника ТОВ «Велмет», тобто, самого позивача, то сплачений ним за розгляд даного спору судовий збір не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 182, п. 5 ч. 1 ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі №910/316/21 до стадії підготовчого провадження.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмет» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Балістика» та ОСОБА_1 , про визнання рішення недійсним залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в частині залишення позову без розгляду.

Суддя В.П. Босий