Рішення № 97033232, 14.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/21197/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання О.О. Зарудньої, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (01024, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 26, офіс 17; ідентифікаційний код 40050036)

про стягнення 1 071 309, 67 грн,

Представники сторін:

від позивача: Коваленко С.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про стягнення 1 071 309, 67 грн, з яких: 768 047, 96 грн - пеня, 159 514, 21 грн - 3% річних, 96 713, 87 грн - інфляційні втрати, 38 020, 82 грн - збитки за березень 2019 та 9 012, 81 грн - збитки за квітень 2019 у зв`язку із несвоєчасним здійсненням та не виконанням відповідачем зобов`язань у визначений договором № 6406/18-КП-29 строк, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.03.2021.

17.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду у підготовчому засіданні 17.03.2021 заяви відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності належними та допустимими доказами обставин, на які посилається відповідач у своїй заяві.

Ухвалою Господарського суду мусті Києва від 17.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021.

У судовому засіданні 14.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 14.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 6406/18-КП-29 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 30 тис.куб.м (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Згідно п. 3.7. договору приймання-передача природного газу переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше 22.10.2018 постачальнику:

- довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) з детальною розбивки загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категоріями використання (у тому числі згідно з чим договором);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, датованого 17.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість.

Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання-передачі природного газу (п. 3.8. договору).

За умовами п. 3.9. договору постачальник не пізніше 26.10.2018 повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідний період (п. 3.10. договору).

Згідно п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907, 20 грн, крім того ПДВ 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488, 64 грн.

В п. 6.1. договору сторонами погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії договору сторонами погоджено розділом 12 договору, в якому визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Так, спір у справі виник в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із наданих позивачем доказів вбачається, що Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обумовлені договірні зобов`язання щодо постачання природного газу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" виконано належним чином та передано у власність споживачу природний газ на загальну суму 9 802 073, 90 грн. Зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило. Таких зауважень також не міститься в матеріалах справи.

Означене підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за договором, які підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками установ.

Разом з тим, як про це вказує позивач та що в свою чергу встановлено судом, відповідач за переданий Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природний газ здійснював оплату з порушенням строків зазначених у договорі, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи виписками.

Відтак, позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати послуг, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 768 047, 96 грн.

Відповідно до п. 8.2. договору (з 01.12.2018 - п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору, (п. 5.1., 5.6. договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4) споживач зобов`язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прстрочення.

Означений пункт договору узгоджується із положеннями ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за умовами яких, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Сторони пунктом 9.3. договору погодили, що строк в межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені (з урахуванням визначеного позивачем періоду) та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 768 047, 96 грн

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 159 514, 21 грн та інфляційні втрати в розмірі 96 713, 87 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що останні здійснені арифметично вірно, а відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 159 514, 21 грн та інфляційних втрат в розмірі 96 713, 87 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем збитків: за березень 3019 в розмірі 38 020, 82 грн та за квітень 2019 в розмірі 9 012, 81 грн, то суд відзначає наступне.

30.11.2019 було укладено додаткову угоду № 4, де сторони визначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2) п. 6.4. договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019, а пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абз. 4 підп. 5) п. 6.2, абз. 2 підп. 2) п. 6.4. договору з 01 березня 2019 втрачають чинність.

Пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне.

Згідно п. 3.13. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати вмовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vn) х Цх К,

Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору;

Ц - ціна природного газу за цим договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7. договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2. п. 3.13 договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до підп. 8) п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. договору.

Згідно підп. 4) п. 6.3. договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), постачальник має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. договору у разі. Якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Означені пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджується з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vn) х Цх К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

За у мовами п. 2.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30.11.2019 № 4) постачальник передає споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 350,000 тис. куб.м. та постачальник передає споживачу у квітні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 100,000 тис. куб.м.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, за актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 183,813 тис. куб.м. та за актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 59,10300 тис. куб.м.

Таким чином, суд відзначає, що відповідач у березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 166,18700 тис. куб.м. та у квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 40,89700 тис куб.м аніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. договору.

Із матеріалів справи слідує, що 23.05.2019 позивач направив на адресу відповідача акт-претензію від 21.05.2019 за вих. № 26-1542-19, а також 26.11.2019 змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 07.11.2019 за вих. № 26/10-3090-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 38 020,82 грн, за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (350,000 тис куб м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 природного газу за договором (183,813 тис куб.м).

21.06.2019 позивач направив на адресу відповідача акт-претензію від 13.06.2019 за вих. № 26-2204-19, а також 26.11.2019 змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 22.11.2019 за вих. № 26/10-4026-19, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 9 012,81 грн, за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (100,000 тис куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітні 2019 природного газу за договором (59,10300 тис куб.м).

При тому, суд вказує, що детальний розрахунок збитків, позивачем додано до позовної заяви.

Означені вище акти-претензії про суми збитків отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Втім, суд вказує, що станом на момент розгляду даної справи в її матеріалах відсутні докази сплати відповідачем у добровільному порядку збитків позивачу.

Відтак, перевіривши наданий позивачем (з огляду на неналежне виконання відповідачем п. 2.1. договору) здійснений на підставі п. 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил, розрахунок збитків за березень-квітень 2019 року, суд вважає, що останній здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 47 033, 63 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (01024, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 26, офіс 17; ідентифікаційний код 40050036) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код: 20077720) пеню в розмірі 768 047 (сімсот шістдесят вісім тисяч сорок сім) грн 96 коп., 3% річних в розмірі 159 514 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 96 713 (дев`яносто шість тисяч сімсот тринадцять) грн 87 коп., збитки в розмірі 47 033 (сорок сім тисяч тридцять три) грн 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 069 (шістнадцять тисяч шістдесят дев`ять) грн 65 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено (після виходу із лікарняного та відпустки) : 18.05.2021

Суддя Д.О. Баранов