Рішення № 97033127, 17.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/97/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 Справа № 908/2391/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя Федорова О.В., суддя Горохов І.С.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2391/20

за позовом: Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Денисенка Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору оренди недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення

За участю представників учасників справи:

від позивача: Перекупка Т.М. - довіреність № 011.11-01 від 06.01.2021

від відповідача: Молчанова А.В. - ордер серія АЕ № 1056380 від 09.03.2021

СУТЬ СПОРУ:

15.09.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 011-1125 від 14.09.2020) Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” до Фізичної особи-підприємця Денисенка Андрія Вікторовича про: визнання недійсним договору оренди № ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019, укладеного між Акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” та Фізичною особою-підприємцем Денисенком Андрієм Вікторовичем; усунення перешкоди у користуванні Акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” майном шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Денисенка Андрія Вікторовича з території Бази відпочинку “Радісна”, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 107.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2391/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2020 у справі № 908/2391/20 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 05.10.2020 від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2391/20. Присвоєно справі номер провадження 33/97/20. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2020 відкладено підготовче засідання на 09.12.2020.

Ухвалою суду від 09.12.2020 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи суду продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів – до 11.01.2021 включно, відкладено підготовче засідання на 11.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021 ухвалено призначити колегіальний розгляд справи № 908/2391/20 у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.01.2021 визначено у справі № 908/2391/20 склад колегії суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Мірошниченко М.В., судді: Федорова О.В., Горохов І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2021 прийнято справу № 908/2391/20 до розгляду та провадження колегії суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя – Мірошниченко М.В., суддя Федорова О.В., суддя Горохов І.С. Ухвалено розглядати справу спочатку за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2021 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів – до 14.04.2021 включно. Відкладено підготовче засідання на 01.04.2021. Витребувано у позивача Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” докази (оригінали (або належним чином засвідчені копії): рішення про укладення договору оренди бази відпочинку “Радісна” (протокол дирекції № 11 від 14.06.2019); лист до Наглядової ради від 16.05.2019 № 011-0381 та відповідь на нього; запит Департаменту оцінки Фонду Державного майна України; лист від 28.05.2019 № 011-0435 та відповідь на нього; протокол загальних зборів АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, на якому приймалось рішення в порядку п. 20.13 статуту АТ “ЗАлК” про передачу майна в оренду ФОП Денисенко.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2391/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2021.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкладено розгляд справи на 17.05.2021.

У судове засідання 17.05.2021 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 17.05.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами. Наказом Фонду державного майна України від 22.06.2018 № 859 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 68,0095% статутного капіталу ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”. Згідно наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” включено до переліків об`єктів, що підлягають приватизації у 2020 році. 14.06.2019 між сторонами у справі підписаний договір оренди № ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019, який згідно з п. 20.1.1 статуту АТ «ЗАлК» є значним правочином. Рішення про узгодження умов значного правочину приймається наглядовою радою. На момент укладення вказаного правочину рішення про його узгодження наглядовою радою не приймалося. Таким чином, договір оренди № ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019 є недійсним, так як порушено порядок його вчинення як значного правочину, без узгодження умов наглядовою радою. Відповідачу була направлена вимога від 23.03.2020 про повернення майна, однак відповідач у листі зазначив, що він є добросовісним набувачем за договором оренди. Однак відповідач був обізнаний з порядком товариства, зокрема у частині, яка стосується погодження договорів оренди наглядовою радою. Позов обґрунтований ст.ст. 203, 215, 256, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 283 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у відзиві, що надійшов до суду 12.11.2020, про відсутність правових підстав у позивача для розірвання договору у зв`язку з дотриманням ним, як орендарем, всіх вимог договору та, як наслідок, виселення відповідача є незаконним. Орендар дотримується усіх вимог договору. Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату авансу орендної плати та підписані акти, що свідчить про визнання договору оренди керівником товариства. Договір був підписаний уповноваженою особою позивача та у відповідача не виникло жодного сумніву щодо правомірності укладеного правочину. Жодним законодавчим актом не зобов`язано сторони перевіряти внутрішню документацію та листування підприємств. У задоволенні позову просив відмовити.

Позивач на вказаний відзив надав пояснення, що надійшли до суду 09.12.2020.

11.01.2021 від відповідача надійшло заперечення, в якому зазначено, зокрема, що під час укладення договору контрагенти звертають увагу саме на встановлення уповноважених осіб підписувати договори. Обов`язок щодо внесення до загальнодоступних відомостей про обмеження, які встановлюються статутом, покладаються на підприємство. Тому твердження представника позивача про те, що підписуючи договір відповідач був обізнаний з положеннями статуту, а отже знав про порядок погодження значних договорів наглядовою радою, є необґрунтованим. Відповідач не був ознайомлений зі статутом. На момент укладення правочину даних щодо наявності обмежень в правах керівника на укладення договору позивачем в Єдиному державному реєстрі відображено не було.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду державного майна України від 22.06.2018 № 859 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 68,0095% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, що становить 423514923 штук акцій.

Наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 Акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” включено до Переліку державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках.

14.06.2019 між Акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (орендодавець за договором, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Денисенком Андрієм Вікторовичем (орендар) укладений договір оренди № ЗАлК-Д-2019-101, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар – прийняти у тимчасове користування за оплату комплекс майна – база відпочинку «Радісна» (далі по тексту – об`єкт оренди), що належить орендодавцю на правах власності та знаходиться за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 107.

Перелік майна, що становлять об`єкт оренди, вказані у додатку 1 до цього договору (п. 1.2).

Згідно з п. 1.3 загальна ринкова вартість об`єкту оренди становить 6013571,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.1 об`єкт оренди надається орендарю з метою здійснення господарської діяльності орендаря без зміни профілю об`єкта, а саме: для організації відпочинку, тимчасового розміщення людей та інше.

За умовами п. 10.1 договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 01.06.2022.

Від Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” договір підписаний, згідно його тексту, членом дирекції – в.о. генерального директора Заікою Олександром Ігоровичем, що діє на підставі статуту.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 23.03.2020 № 011-0240 про повернення АТ «ЗАлК» майна, яке передане останньому на підставі недійсного договору оренди № ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019.

У листі від 30.03.2020 відповідач зазначив про безпідставність та протиправність вказаної вимоги.

Позивач подав до матеріалів справи витяг з акту № 08.05-21 від 16.03.2020 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області позапланової перевірки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” за період з 05.03.2019 по 28.01.2020.

Позивач просив визнати вказаний договір недійсним, оскільки на момент його вчинення не були додержані вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», договір був укладений без узгодження на те наглядовою радою товариства.

За частиною першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Як свідчать встановлені судом обставини, спірний договір № ЗАлК-Д-2019-101 від Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” підписаний, згідно його тексту, членом дирекції – в.о. генерального директора Заікою Олександром Ігоровичем, що діє на підставі статуту.

Так, пунктами 18.1, 18.2, 18.14 нової редакції статуту Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (затверджено 01.11.2018 позачерговими загальними зборами ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”) передбачено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює колегіальний виконавчий орган товариства – дирекція. Очолює та керує діяльністю дирекції – генеральний директор, який обирається та повноваження якого припиняються наглядовою радою. Особа, яка виконує повноваження генерального директора та/або директора, має такий же обсяг прав і обов`язків, та несе таку ж відповідальність, що і генеральний директор та/або директор.

Генеральний директор має право, зокрема, укладати та розривати правочини (договори, угоди, контракти), рішення щодо укладення або розірвання яких було прийняте наглядовою радою, та/або загальними зборами, та/або дирекції.

При цьому, генеральний директор зобов`язаний дотримуватися вимог статуту та внутрішніх документів товариства, укладеного з ним трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонері товариства» (у редакції станом на 14.06.2019) рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

У п. 20.1 статуту визначено, що правочини вважаються значними за умови, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом кожного з них, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Незалежно від вартості значними правочинами є договори оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів товариства (пп. 20.1.1 статуту).

Оскільки за оспорюваним договором в оренду передане нерухоме майно, вказаний договір відповідно до статуту АТ «ЗАлК» є значним правочином.

Згідно з п. 20.2 статуту АТ «ЗАлК» рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства та/або щодо правочинів, зазначених в пп. 20.1.1, приймається наглядовою радою.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може бути винесене на розгляд загальних зборів (п. 20.3).

Відтак, для укладення договору оренди № ЗАлК-Д-2019-101 потребувалося рішення наглядової ради АТ «ЗАлК» про надання згоди на вчинення даного договору.

Позивачем подано копію протоколу № 11 від 14.06.2019 засідання дирекції Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, згідно якого вирішено укласти договір оренди з ФОП Денисенко А.В. з подальшим узгодженням з наглядовою радою вчинення значного правочину у розумінні ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства».

Листом від 16.05.2019 № 011-0381 член дирекції – в.о. генерального директора АТ «ЗАлК» ОСОБА_1 звернувся до Фонду державного майна України наглядової ради АТ «ЗАлК», яким просив винести на розгляд наглядової ради АТ «ЗАлК» питання про надання згоди на укладання договору з ФОП Денисенко А.В. на оренду майнового комплексу база відпочинку «Радісна».

Листом від 28.05.2019 № 011-0435 Фонду державного майна України, наглядовій раді АТ «ЗАлК» позивачем були направлений оригінал звіту на оцінку майна бази відпочинку «Радісна».

Вказаний звіт був повернутий позивачу Фондом державного майна України для доопрацювання, оскільки не пройшов рецензування.

Позивач звернувся до Фонду державного майна України, наглядової ради АТ «ЗАлК» з листом від 05.07.2019 № 011-0566 про винесення на розгляд наглядової ради АТ «ЗАлК» питання про схвалення значного правочину у розумінні ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» на укладання договору оренди «ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019 з ФОП Денисенко А.В. на оренду майнового комплексу база відпочинку «Радісна».

У листі від 16.10.2019 № 011-0874 позивач повідомляв Фонд державного майна України, наглядову раду АТ «ЗАлК» про усунення зауважень у звіті про оцінку майна та просив винести на розгляд наглядової ради АТ «ЗАлК» питання про схвалення значного правочину у розумінні ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» на укладання договору оренди «ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019 з ФОП Денисенко А.В. на оренду майнового комплексу база відпочинку «Радісна».

Втім, як зазначив позивач, у останнього відсутні будь-які рішення наглядової ради, які б надавали згоду на укладення договору оренди майна з ФОП Денисенко А.В. Також, питання про вчинення такого правочину не виносилося на розгляд загальних зборів АТ «ЗАлК».

Водночас, варто зазначити, що відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

Необхідно зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею тих чи інших дій.

Отже при укладенні спірного договору, виявивши розумну обачність, ФОП Денисенко А.В. не був позбавлений права отримати від АТ «ЗАлК» відомості про повноваження в.о. генерального директора АТ «ЗАлК» Заіки О.І. на вчинення відповідного правочину.

За положеннями статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У застосуванні наведених норм суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, за якими з огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Поряд з нормативним регулюванням цивільних правовідносин визначено також загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, визначені статтею 3 ЦК України, якими мають керуватися усі учасники цивільних правовідносин на рівні з положеннями законодавства, здійснюючи свої права та обов`язки.

Водночас, як передбачено частиною третьою статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Так, у вирішенні питання щодо недійсності правочину у зв`язку з відсутністю у особи, яка вчинила такий правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, має також враховуватися добросовісність поведінки та розумність дій контрагента такої особи - третьої особи, зокрема, чи була ця особа обізнана або чи могла, проявивши розумну обачність, знати про відсутність у іншої особи повноважень на вчинення спірного правочину чи вчинення цього спірного правочину з особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності, відбулося умисно з певною метою. Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 5023/5027/12 (пункт 8.16).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Наведеним положенням встановлено презумпцію добросовісності та розумності особи при здійсненні нею своїх цивільних прав та закріплено обов`язок учасників цивільного обороту дотримуватися принципів добросовісності та розумності у здійсненні своїх цивільних прав.

Суд при розгляді дійсної справи встановив, що договір № ЗАлК-Д-2019-101 вчинений в.о. директора позивача з перевищенням його повноважень.

Разом з тим, стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд зазначає, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 23.01.2020 у справі № 915/1734/18.

Зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 № 910/19776/17, від 15.01.2020 у справі № 924/491/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20).

Як зазначено в акті № 08.05-21 від 16.03.2020 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області позапланової перевірки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” за період з 05.03.2019 по 28.01.2020, відповідно до наданих до ревізії документів (актів наданих послуг, рахунків, платіжних доручень) та даних бухгалтерського обліку встановлено, що протягом періоду з 05.03.2019 по 28.01.2020 АТ «ЗАлК» було надано послуги з оренди за договором оренди від 14.06.2019 № ЗАлК-Д-2019-101 на суму 295500,00 грн., за які ФОП Денисенко сплачено кошти у сумі 295400,00 грн. Станом на 28.01.2020, в бухгалтерському обліку товариства дебіторська заборгованість не обліковується. Під час проведення ревізії було проведено контрольне обстеження орендованого майна, яке передане відповідно до акту приймання-передачі, розбіжностей не встановлено.

Відповідач зазначив про належне виконання ним умов договору оренди, зокрема сплату орендної плати, яка приймалася позивачем (перераховувалась на його рахунки). Вказаної обставини позивач не заперечив та не спростував.

У судовому засіданні 17.05.2021 суд оглянув оригінали поданих відповідачем платіжних доручень щодо перерахування відповідачу орендної плати за оспорюваним договором: № 56 від 22.07.2020 на суму 150000,00 грн., № 59 від 10.08.2020 на суму 190000,00 грн., № 32 від 07.05.2020 на суму 10000,00 грн., № 28 від 06.04.2020 на суму 10000,00 грн., № 23 від 10.03.2020 на суму 10000,00 грн., № 17 від 10.02.2020 на суму 10000,00 грн., № 8 від 22.01.2020 на суму 10000,00 грн.

Керівництво поточною діяльністю товариства, відповідно до п.п. 18.1, 18.2 статуту Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, здійснює колегіальний виконавчий орган товариства – дирекція, очолює та керує діяльністю якої – генеральний директор.

Повноваження члена дирекції – виконуючого обов`язки генерального директора АТ «ЗАлК» Заіки О.І. були припинені з 23.01.2020, про що зазначено у протоколі № 12 засідання наглядової ради Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” від 23.01.2020.

Як зазначалося вище, наглядовій раді АТ «ЗАлК» було відомо про укладення з ФОП Денисенко А.В. договору оренди № ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019, що вбачається з відповідного листування (зокрема листи позивача від 05.07.2019 № 011-0566, від 16.10.2019 № 011-0874, які підписані Заікою О.І., лист Фонду державного майна України від 20.06.2019 № 10-17-11404), заперечення наглядової ради АТ «ЗАлК» щодо укладення даного договору у матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.

Відтак, суд вважає, що прийняття від відповідача орендної плати за оспорюваним договором, відсутність будь-яких заперечень наглядової ради АТ «ЗАлК» щодо його укладення чи-то схвалення, як вже укладеного, свідчить про схвалення договору оренди № ЗАлК-Д-2019-101 від 14.06.2019 позивачем.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 20 травня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя О.В. Федорова

Суддя І.С. Горохов