Рішення № 97032950, 13.05.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2021 Справа № 905/243/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є. розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” про стягнення 2663 грн 18 коп,-

За участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції) – Запєвалова Т.В. (за довіреністю);

від відповідача – Єжова А.О. (за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа” звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” про стягнення 2663 грн 18 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору №32/10133у/2010 на спільне використання технологічних електричних мереж від 13.10.2010 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.02.2021 позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” про стягнення 2663 грн 18 коп залишено без руху.

22.02.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про закриття провадження по справі і заява про застосування строків позовної давності.

09.03.2021 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/243/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 13.04.2021 року.

17.03.2021 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

05.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив.

13.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.04.2021 відкладено розгляд справи на 13.05.2021 року.

15.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі.

20.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли пояснення щодо призначення платежі.

27.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі.

У судове засідання 13.05.2021 з`явились представник позивача та представник відповідача в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2010 між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ділі – Власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ» (далі - Користувач) було укладено Договір №32/10133у/2010 про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Договір), відповідно до умов якого Власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатками №2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 10.10.2012 Власник мереж зобов`язаний щомісяця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати Користувачу оригінали наступних документів:

-Акт прийому-здачі наданих послуг (за зразком додатку №7 до Договору) за попередній розрахунковий період у двох примірниках, які належним чином оформлені зі сторони Власника;

-Рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж;

-Податкову накладну, виписану до Акту прийому-здачі наданих послуг.

Пунктом 4.1 договору визначено, що користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період за умови надання належним чином оформлених документів за розрахунковий період згідно п.2.4 Договору та узгодження Сторонами Акту прийому-здачі наданих послуг. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком № 3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" (в редакції Додаткової угоди №4 від 10.10.2012).

Згідно із п. 7.1 договору розрахунковим вважається період з 00:00 годин 01 числа розрахункового місяця до 24:00 годин останнього числа поточного місяця (в редакції Додаткової угоди №4 від 10.10.2012).

Вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до "Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", затв. постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423 (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п.7.3 Договору оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунку та оформленого Сторонами Акту прийому-здачі наданих послуг протягом 10 банківських днів з дати отримання належним чином оформлених рахунку та Актів прийому-здачі наданих послуг (за зразком додатку №7 до Договору) за умови підписання цих Актів з обох Сторін. Якщо представлені документи оформлені неналежним чином та/або у Користувача є неузгоджені Сторонами зауваження до наданого Акту, то банківських днів, протягом яких Користувач повинен сплатити рахунок, відлічуються з моменту заміни відповідних документів та/або врегулювання спірних питань по Акту (в редакції Додаткової угоди №4 від 10.10.2012).

Цей Договір укладається на строк до 31.12.2011, набирає чинності після підписання його обома Сторонами та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із порядку, визначеному законодавством (п. 10.4 Договору в редакції Додаткової угоди №13 від 22.02.2018).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

До договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод №1 від 20.01.2011 року, №2 від 25.10.2011 року, №3 від 17.01.2012 року, №4 від 10.10.2012 року, №5 від 26.10.2012 року, №6 від 25.10.2013 року, №7 від 02.01.2014 року, №8 від 04.09.2014 року, №9 від 20.11.2014 року. №10 від 17.08.2015 року, №11 від 30.09.2015 року, №12 від 21.11.2016 року, №13 від 22.02.2018 року, №14 від 23.02.2018 року, №15 від 14.08.2018 року, №16 від 01.09.2018 року, №17 від 01.09.2019 року.

Відповідно до додаткової угоди №7 від 02.01.2014 року до Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ» було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ».

За наслідками надання послуг між сторонами підписано та скріплено печаткою акт прийому-здачі наданих послуг від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 2133,74 грн.

На виконання умов Договору Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок – фактури №СФ-0000847 від 30.11.2017 на суму 2133,74 грн.

Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» зазначає, що свої договірні зобов`язання виконав, а саме: надав у спільне використання технологічні електричні мережі на протязі всього періоду, передбаченого Договором.

Також позивач додає, що з метою врегулювання спору були виставлені відповідачу претензії №883104 від 18.03.2020, №2812104 від 13.10.2020 про сплату заборгованості за листопад 2017 року у розмірі 2133,74 грн.

12.11.2020 від Відповідача надійшла відповідь на вищезазначені претензії, в якій останній зазначає, що Товариством було оплачено рахунок №652 від 30.11.2017 на суму 2133,74 грн за послуги надані в листопаді 2017 року, та вважає вимоги, викладені у претензіях безпідставними та такими, що не підлягають задоволення.

Вважаючи порушеним своє право, Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до Господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» основної заборгованості у розмірі 2133,74 грн.

Відповідач проти задоволення позивних вимог заперечує, обґрунтовуючи тим, що заборгованість на суму 2 133,74 грн за послуги надані в листопаді 2017 року відсутня у зв`язку з її сплатою Позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №32/10133у/2010 від 13.10.2010 року про спільне використання технологічних електричних мереж, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За змістом статті ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею ст.629 ЦК України встановлено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як випливає зі змісту вищевказаного договору №32/10133у/2010, Позивач взяв на себе зобов`язання забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, натомість Відповідач як користувач згідно з договором зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано та скріплено печаткою акт прийому-здачі наданих послуг від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 2133,74 грн.

На виконання умов Договору Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок – фактури №СФ-0000847 від 30.11.2017 на суму 2133,74 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставленого рахунку та акту прийому-здачі наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно доводів відповідача, які підтверджуються платіжним дорученням №2117046958 від 27.12.2017, надані послуги Позивачем згідно з рахунком – фактури №СФ-0000847 від 30.11.2017 на суму 2133,74 грн. Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» сплачені.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж №32/10133у/2010 від 31.10.2010 не містить жодних вказівок щодо того, що Позивач самостійно на свій розсуд може зараховувати платежі, перераховані Відповідачем, всупереч призначенню платежу, вказаного самим Відповідачем при безпосередньому здійсненні такого платежу.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в України».

Пунктом 32.3 ст. 32 ЗаконуУкраїни «Про платіжні системи та переказ коштів в України» передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

В пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначити порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Враховуючи зазначене, отримувач не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Згідно пункту 7.3 Договору, оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунку та оформленого Сторонами Акту прийому-здачі наданих послуг протягом 10 банківських днів з дати отримання належним чином оформлених рахунку та Актів прийому-здачі наданих послуг (за зразком додатку №7 до Договору) за умови підписання цих Актів з обох Сторін. Якщо представлені документи оформлені неналежним чином та/або у Користувача є неузгоджені Сторонами зауваження до наданого Акту, то банківських днів, протягом яких Користувач повинен сплатити рахунок, відлічуються з моменту заміни відповідних документів та/або врегулювання спірних питань по Акту (в редакції Додаткової угоди №4 від 10.10.2012).

Судом встановлено, що за платіжним дорученням №2117046958 від 27.12.2017 Відповідач направив кошти у сумі 2133,74 грн. на погашення заборгованості по рахунку від 30.11.2017.

Згідно пояснень Відповідача, при оформленні платіжного доручення №2117046958, бухгалтером підприємства була допущена помилка, внаслідок чого замість рахунку – фактури №СФ-0000847, був вказаний номер №СФ-0000652.

Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що рахунок №СФ-0000652 від 30.09.2017 вже був оплачений платіжним дорученням №2116995691 від 03.11.2017, що підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовано Позивачем.

Відповідач у платіжних дорученнях від 27.12.2017 та від 03.11.2017 вказував на дати виставлених рахунків, а тому Позивач не міг на власний розсуд закривати відповідними платежами Відповідача інші виставлені рахунки, ніж ті, що зазначені Відповідачем у платіжних дорученнях.

Тому, дії Позивача щодо закриття періоду липня 2017 платіжним дорученням за вересень 2017 та закриття періоду вересня 2017 платіжним дорученням за листопад, є неправомірним.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Відповідач платіжним дорученням №2117046958 від 27.12.2017, погасив заборгованість перед Позивачем за листопад 2017 року в сумі 2133,74 грн.

Отже, доводи Позивача про наявність заборгованості Відповідача за листопад 2017 року спростовані належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що заборгованість відсутня, відсутні й підстави для нарахувань інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування до даних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Позивач проти застування позовної давності заперечує, обґрунтовуючи тим, що строк позовної давності був перерваний позивачем у зв`язку з подачею заяви про видачу судового наказу по справі №905/2142/20 про стягнення даної заборгованості.

Відповідач вважає, що звернення позивача з заявою про видачу наказу не переривало строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається що, позивач 17.12.2020 (згідно відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду») звертався до Господарського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу за вимогою до відповідача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» заборгованості у розмірі 2133,74 грн., 3% річних у розмірі 184,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 2478,83 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником умов договору №32/10133у/2010 на спільне використання технологічних електричних мереж.

22.12.2020 Господарським судом Донецької області видано судовий наказ, який скасовано ухвалою суду від 21.01.2021.

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 2 статті 264 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Враховуючи те, що судовий захист права позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у спрощеному позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, то подання позивачем заяви про видачу судового наказу перериває строк позовної давності.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовна давність у даній справі була перервана у зв`язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу наказу.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд відмовляє у задоволені позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. залишити за між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа».

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” про стягнення 2663 грн 18 коп – відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 травня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2021.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов