Ухвала суду № 97031459, 20.05.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/974/14-ц

Провадження 4-с/711/61/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Демчика Р.В.,

при секретарі Кофановій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Брус Сергія Миколайовича, на дії Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

встановив:

Кукоба А.П., в особі свого представника – адвоката Брус С.М., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою дії Придніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій просив поновити процесуальний строк на звернення до суду з даною скаргою, визнати протиправною бездіяльність Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо не зняття арешту накладеного на все майно боржника ОСОБА_1 , постановою в АСВП № 43902905 від 04.06.2015р. державного виконавця Литвинчук В.О. Придніпровського ВДВС ЧМУЮ, скасувати постанову АСВП № 43902905 від 04.06.2015р. про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 та скасувати арешт та заборону відчуження з майна ОСОБА_1 , обтяження зареєстроване за № 9951562.

В обґрунтування скарги зазначив, що ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,02 га, кадастровий номер 7120682600:03:002:1815 яка розташована на території Великохутірської сільської ради, яку вирішив здати в оренду на 10 років СТОВ «АФ АгроМакс». Під час проведення реєстраційних дій по оренді земельної ділянки з`ясувалося, що все нерухоме майно належне ОСОБА_1 арештовано постановою, про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, серія та номер: 43902905, виданої 04.06.2015р. Придніпровським ВДВС ЧМУЮ, державний виконавець – Литвинчук В.О.

Після цього, 07.09.2020 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) про надання інформації на підставі якого виконавчого документу накладено арешт н все майно скаржника та просив скасувати арешт.

Проте, листом Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) від 12.10.2020 за вих. № 64742, отриманим ОСОБА_1 12.11.2020, йому було надано відповідь, якою відмовлено в скасуванні арешту, оскільки в даному відділі ДВС відсутні на виконанні виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 боргів, а виконавче провадження на підставі якого накладений арешт, в даний час знищено, тому не є за можливе скасувати арешт.

Стягувач ДП «Черкаський консервний комбінат» повторно з 2015 року і по сьогодні виконавчий лист № 711/974/14-ц від 20.06.2014р., що виданий Придніпровськім районним судом м. Черкаси про стягнення заборгованості в сумі 3375,0 з ОСОБА_1 не пред`являв до виконання, тому в скаржника відсутні підстави для його фактичного виконання.

З огляду на зазначене, посилаючись на положення ст. 18, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 317, 321, 328, 334 ЦК України, скаржник звернувся до суду зданою скаргою, оскілки вважає, що діями відділу ДВС щодо не зняття арешту з усього його майна порушуються ого права.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року провадження у даній справі було відкрито.

В судовому засіданні представник скаржника – адвокат Брус С.М., скаргу підтримав та просив її задовольнити на підставі обставин викладених в ній та доданих до неї доказів.

Представник відділу ДВС - Улюліна В.О., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на доводи викладені у наданому суду відзиві на скаргу, в якому зазначено, що оскільки виконавче провадження № 43902905, згідно якого на майно ОСОБА_1 накладено арешт на майно, завершене з підстав п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно до цього закон заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то відповідно арешт на майно не знятий. Тому вважають необґрунтованими твердження скаржника щодо бездіяльності Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження № 43902905 з примусового виконання виконавчого листа № 711/974/14-ц ід 20.06.2014 року виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення боргу в розмірі 3375,0грн. з ОСОБА_1 на користь ДП «Черкаський консервний завод», яке завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на дату прийняття рішення). Борг, виконавчий збір та витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій боржником сплачено не було.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо суб`єкта № 248916536 від 19.03.2021, за номером запису про обтяження: 9951562 (спеціальний розділ), 08.06.2015р. зареєстровано обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43902905, виданий 04.06.2015, видавник: Придніпровський ВДВС ЧМУЮ, державний виконавець Литвинчук В.О.

Разом з тим, згідно листа №64742 від 12.10.2020р. Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) вбачається, що скаржнику відмовлено в скасуванні арешту, оскільки в даному відділі ДВС відсутні на виконанні виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 боргів, а виконавче провадження на підставі якого накладений арешт, в даний час знищено, тому не є за можливе скасувати арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року із змінами та доповненнями (який діяв на час накладення арешту), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Також ст. 35 вказаного Закону визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Аналогічні норми закріплені в ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.2016 року із змінами та доповненнями.

Статтею 50 даного ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року із змінами та доповненнями, - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.2016 із змінами та доповненнями, - у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Таким чином, судом встановлено, що на примусовому виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) не перебувають виконавчі документи відносно боржника – ОСОБА_1 ..

Проте, оскільки виконавче провадження №43902905 було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття рішення), то відповідно арешт на майно не було знято, тобто фактично заборгованість не стягнуто.

Згідно ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на момент прийняття рішення» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Отже, враховуючи, що на даний час виконавчі провадження знищені у зв`язку з закінченням строку зберігання відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, а тому Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не має можливості зняти вказані арешти окрім як за рішенням суду, а тому суд не вбачає в діях ВДВС протиправної бездіяльності. Крім того, з огляду на зазначене, в суду також відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця 43902905 від 04.06.2015р. винесеної державним виконавцем Литвинчук В.О. про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 .. Однак суд погоджується з доводами скаржника про те, що такий арешт, на даний час з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує його права як власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 251 ЦПК України, - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 50, 57, 60 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року із змінами та доповненнями, ст.ст. 2, 3, 18, 40, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 317, 319 ЦК України, ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) – задовольнити частково.

Зобов`язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) скасувати арешт та заборону відчуження з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою № АСВП 43902905 від 04.06.2015 державного виконавця Литвинчук В.О. Придніпровського ВДВС ЧМУЮ (обтяження зареєстровано за №9951562).

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: Р. В. Демчик