Вирок № 97031218, 19.05.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 546/1074/19

Провадження № 1-кп/542/21/21

В И Р О К

іменем України

19 травня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

прокурора – Козир Є.І., Копитець О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання – Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області кримінальне провадження №12019170310000198 від 12.06.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Оржиця Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого:

- 17.07.2009 року Київським районним судом м. Полтави за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальнням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язків;

- 04.09.2009 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.2, 70 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язків;

- 26.04.2011 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 04.09.2009 року, остаточно засуджений до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 21.07.2014 року.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до цивільно - правового договору № 1 від 06.05.2019 року ОСОБА_1 в період часу з 06 травня по 12 червня 2019 року перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 », в особі ОСОБА_2 , код ЄРДПОУ НОМЕР_1 . Для виконання робіт відповідно до договору ОСОБА_2 надавав інструменти та обладнання, які використовував для роботи ОСОБА_1 . Обладнання та інструменти за усною домовленістю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зберігалися за місцем проживання останнього у АДРЕСА_2 . Наймані працівники мали вільний доступ до інструментів та обладнання, попередньо отримавши дозвіл від ОСОБА_2

18 травня 2019 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 , достовірно знаючи про місцезнаходження відбійного молотка «Зеніт» та бензинового генератора «FORTE», FG6500e, які знаходились в домогосподарстві ОСОБА_4 у АДРЕСА_2 , вирішив викрасти дані інструменти.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 , переслідуючи корисливий мотив, діючи повторно, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, шляхом вільного доступу, надавши неправдиву інформацію ОСОБА_4 , щодо отримання дозволу на переміщення інструменту, викрав відбійний молоток «Зеніт», вартістю відповідно до довідки виданої ПП « ОСОБА_5 » 2550,00 грн., та бензиновий генератор «FORTE», FG6500e, вартістю відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №1326 від 24.07.2019 року 10233,33 грн., належних ОСОБА_2 , які завантажив в багажне відділення автомобіля Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 та перевіз у м. Полтава, тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю та суду показав, що він навесні 2019 року працював у ОСОБА_2 різноробочим та здійснював ремонт доріг. В с.Литвинівка вони виконували ямковий ремонт дороги. Інструмент, який вони використовували в роботі, залишали в с.Литвинівка у ОСОБА_7 18.05.2019 року близько 17 год. він приїхав та забрав цей інструмент: електрогенератор «Форте» та відбійний молоток, сказавши ОСОБА_8 , що йому дозволив власник. Перевезти цей інструмент йому допоміг на його прохання знайомий ОСОБА_6 , з якими вони приїхали на автомобілі марки «Шкода», та якому він також сказав, що діє з дозволу власника. Інструмент він продав та отримав близько 5000 грн.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримував заявлений позов, просив його задовольнити, а також просив призначити суворе покарання обвинуваченому.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з’ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз’яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішенні долі речових доказів та цивільного позову.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обвинувачений раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 80), на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває (а.с. 78,174), не працює.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді, складеної Полтавським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, з огляду на інформацію, що характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе; ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінені як високі (а.с. 89-91).

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.185 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

13.01.2020 року потерпілим у підготовчому судовому засіданні пред`явлено цивільний позов, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 12783,33 грн., моральну шкоду в сумі 25000 грн., а також додаткові витрати, які він поніс, внаслідок злочинних дій в сумі 23150 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так, згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Заявляючи позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий зазначив, що шкода в розмірі 12783,33 грн. є витратами, які є вартістю викраденого бензинового генератора.

Розмір вказаних витрат в судовому засіданні був визнаний обвинуваченим в повному обсязі.

Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 завдана майнова шкода в розмірі 12783,33 грн., що становить вартість викраденого майна: відбійний молоток, вартістю 2550 грн. та бензиновий генератор , вартістю 10233,33 грн., у зв`язку з чим майнова шкода у вказаному розмірі підлягає стягненню із обвинуваченого.

З приводу вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої скоєним злочином потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн., яка, як вбачається зі змісту цивільного позову, проявилася в душевному стражданні, які потерпілий зазнав внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, оскільки він є керівником підприємства, яке займається будівництвом доріг. Як наслідок, його робота була паралізована деякий час, він був позбавлений можливості працювати. В наслідок цього, з метою відновлення роботи, він змушений був взяти в оренду інструменти, які викрав у нього ОСОБА_1 , чим поніс додаткові збитки, суд бере до уваги положення статей 23 та 1167 ЦК України, які передбачають право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року ,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи доводи потерпілого ОСОБА_2 викладені ним у якості обгрунтування своїх вимог у мотивувальній частині цивільного позову, а також показання обвинуваченого і фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в результаті скоєного злочину потерпілий дійсно зазнав моральних, душевних страждань, яких потерпілий зазнав у зв`язку із викраденням його майна, суд дійшов висновку про достатність відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн., що відповідає вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Крім того, однією з вимог потерпілого є стягнення з обвинуваченого на його користь додаткових витрат, пов`язаних із наслідками вчинення кримінального правопорушення в сумі 23150 грн., які, як вбачається зі змісту цивільного позову, становлять:

-оренда відбійного молотка на 3 доби з 21 по 24.06.2019 року на суму 2100 грн. (договір оренди від 21.06.2019 року);

-оренда генератора «FORTE» FG6500e на 3 доби з 21 по 24.06.2019 року на суму 1350 грн. (договір оренди від 21.06.2019 року);

-оренда відбійного молотка та генератора «FORTE» FG6500e на 3 доби з 28 по 30.06.2019 року на суму 2400 грн. (договір оренди від 28.06.2019 року);

-оренда 2-х відбійних молотків та генератора «FORTE» FG6500e на 3 доби з 01 по 03.07.2019 року на суму 2300 грн. (договір оренди від 01.07.2019 року);

-оренда відбійного молотка та генератора «FORTE» FВ3500 на 3 доби з 05 по 07.07.2019 року на суму 1200 грн. (договір оренди від 05.07.2019 року);

-оренда відбійного молотка та генератора «FORTE» FВ3500 на 3 доби з 06 по 09.07.2019 року на суму 2100 грн. (договір оренди від 06.07.2019 року).

Згідно з ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України та частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

На підтвердження понесення додаткових витрат на загальну суму 23150 грн. потерпілим були надані копії договорів оренди відбійного молотка та генератора (а.с. 46-51).

Однак матеріали справи не містять достатніх та належних доказів про заняття потерпілим діяльністю, що пов`язана з використанням зазначеного обладнення, про обсяг та характер роботи, що мала виконуватися потерпілим в період з 21.06.2019 року по 09.07.2019 року з використанням відбійного молотка та генератора, неможливість зупинки виробничого процесу, на що потерпілий посилається в позові, а також факт оплати ним зазначених в договорах сум.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в цій частині задовленню не підлягають.

Відповідно до ст. 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 628,04 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається, оскільки обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Ленінським районним судом м.Полтави у кримінальному провадженні № 1201917003000061 від 11.07.2019 року.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368-370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду в розмірі 12783 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 33 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 коп.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подання апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя Новосанжарського районного

суду Полтавської області Ю.О. Афанасьєва