Рішення № 97030654, 17.05.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

17.05.2021

Справа № 644/113/21

н/п 2/644/1075/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю:

секретаря судового засідання – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,-

в с т а н о в и в:

В січні 2021 року представник АТ КБ «Приват Банк» - Савіхіна А.М. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 31 жовтня 2006 року та просила стягнути на користь банку заборгованість у розмірі 9448 грн. 39 коп. та судовий збір.

Позов мотивований тим, що 31 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір про надання банківських послуг. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі – 2500 грн., а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10000 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 жовтня 2019 року.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Представник позивача посилаючись на положення ч. 3 ст. 1268, ст. 1270 ЦК України, вважає, що оскільки на час відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , разом з ним проживала відповідач, яка у шестимісячний строк після відкриття спадщини не заявила про відмову від неї то вона повинна нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язання спадкодавцем.

ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому остання посилаючись на пропущення позивачем строків передбачених ст. 1281 ЦК України просила відмовити в задоволенні позову. Разом з цим, розмір заборгованості спадкодавця перед банком не оспорювала.

У відповіді на відзив представник позивача просила позов задовольнити, з підстав зазначених у позові. Крім того, зазначила, що претензія кредитора була направлена до нотаріальної контори у встановлені ст. 1281 ЦК України строки. Зазначена норма не встановлює певного порядку пред`явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов`язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов`язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг. Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкодавцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів від спадкодавця. При цьому, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобовязанний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, позивач повідомлявся про розгляд справи належним чином. Представником позивача разом з позовом подано клопотання про розгляд справи без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи, 31 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір надання банківських послуг, без номеру. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку – 2500 грн., а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому (27.06.2018 р.) розмір кредитного ліміту збільшився до 10000 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом, яка на час його смерті відповідно до наданого банком розрахунку становила 9448 грн. 39 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 2019 року виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

В разі смерті боржника за його зобов`язаннями, які передбачають правонаступництво, відповідають спадкоємці, відповідно до правил ст. 1282 ЦК України в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При цьому, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленністю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, невиконання спадкоємцями вимог приписів частини другої ст. 1282 ЦК України щодо повернення боргу спадкодавця, породжує у кредитора право на позов до спадкоємців про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошового зобов`язання у межах їх особистої частки з вартості майна, переданого їм у спадщину.

Предметом доведення за таким позовом є наявність боргових зобов`язань спадкодавця, їх розмір, розмір частки спадкоємців та вартість майна переданого їм в натурі.

При цьому, право на позов підлягає реалізації лише за умови дотримання кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців, передбачених правилами ст.1281 ЦК України.

Зокрема, відповідно до приписів частин 2, 3 та 4 цієї статті, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

16 лютого 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» як кредитором померлого боржника ОСОБА_2 була направлена претензія до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори.

З відповіді нотаріальної контори від 18 лютого 2020 року, яка отримана банком 05 березня 2020 року, вбачається, що на час отримання претензії, спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

З відповіді Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 30.04.2021 року за № 1635/01-16, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 207/2020 на підставі претензії кредитора, яка надійшла до нотаріальної контори від АТ КБ «ПриватБанк» 18.02.2020 року за вхідним № 111/01-16.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадщину прийняли батьки спадкодавця, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , так як на час смерті спадкодавця були зареєстровані разом з ним за однією адресою. Спадкодавець у зареєстрованному шлюбі не перебував, дітей не мав. Інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило. Згідно інформації зі Спадкового реєстру ОСОБА_2 заповітів не залишав.

23 жовтня 2020 року Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою спадкоємцям за законом – батькам спадкодавця, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що належало померлому ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину на будь-яке інше майно спадкодавця не видавалися.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , успадкувала половину частки спадкодавця у праві власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на дану частку зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-736, виданого 23.10.2020 року Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою.

За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв`язку із встановленими судом обставинами по справі та відповідно до положень ч. 1 ст. 1282 ЦК України, згідно до яких кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині, позов підлягає задоволенню у розмірі частки успадкованого відповідачем майна спадкодавця, що відповідає боргу у сумі 4724, 20 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат в частині судового збору, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1051,00 грн. (задоволено 50 % від суми вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за договором б/н від 31.10.2006 року у розмірі 4724, 20 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту, що утворилась станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1051,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга, згідно до перехідних положень, подається до суду апеляційної інстанції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено – 20.05.2021 року.

Суддя: А. К. Сітало