Рішення № 97028896, 06.05.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8426/20

Провадження № 2/185/1006/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Шаповалової І.С., секретаря судового засідання — Іванової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 648359237.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено укладено договори про відступлення прав вимоги, та остаточно ТОВ “ФК “ЄАПБ” набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 648359237. У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість у сумі 6742,04 грн, яка складається із: 5398,04 грн заборгованості за основним боргом; 1344,0 грн заборгованість за процентами. Відповідно до п.4.2 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись логін Особистого кабінету та Пароль особистого кабінету. При цьому якого саме особистого кабінету не зазначено. Який вид цифрового підпису використовує позикодавець при підписанні договору у даному договорі не зазначено.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №648359237. 03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20190103 у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги. Таким чином позивач набув право грошової вимоги до відповідача.Відповідно до п. 1.2 укладеного договору датою укладання кредитного Договору є дата підписання Договору сторонами.

Також, до матеріалів справи позивачем додано Реєстр прав вимог № 2 від 30.01.2019 року, однак, даний реєстр сторонами не підписаний, дата складання даного реєстру вказана 30.01.2019 року, що не відповідає даті укладення договору факторингу 03.01.2019 року.

Про відступлення права вимоги позивач повідомляв відповідача, шляхом надсилання йому повідомлення за місцем реєстрації останнього.

У відповідності до розділу 4 Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 18.06.03 № 254 (надалі «Положення 254»), операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Розділом 5 Положення 254 передбачено, що банки обов`язково мають складати особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

В п. 5.6 Положення 254 підкреслюється, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Враховуючи наведене, суд не може вважати письмовий доказ - розрахунок заборгованості - наданий позивачем, допустимим доказом обставин, викладених позивачем у позовній заяві, а тому не має змоги зробити висновок про обґрунтованість доводів позивача, викладених у позові щодо розміру заборгованості відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума заборгованості, заявлена у позові позивачем, не підтверджена жодним належним та допустимим доказом у відповідності до статей 77, 78 ЦПК України.

За правилами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до положень ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Дані положення врегульовані ст. 1046 ЦК України.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 3 вересня 2015 року електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 вищезазначеного закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 3 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого виду підписання електронного договору, як зазначено у спірному договорі «логіном та паролем особистого кабінету» вищезазначений Закон не містить.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач підписав Договір позики в порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Крім того, позивачем не додано до позовної доказів отримання відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не надано належних доказів, на підтвердження підписання договору сторонами та перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок відповідача, так як за нормами ст.1046, ч.2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей. А також позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що відбулося відступлення права вимоги за договором, укладеному між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповдіачем

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача не підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 512-517, 526, 527, 530, 599, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя І. С. Шаповалова