Рішення № 97028489, 17.05.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1895/21

Провадження № 2/201/1679/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частині доходів, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень представника відповідача.

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22 лютого 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частині доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що він з 2008 року по 18 червня 2019 року працював в КП «Південукргеологія» на посаді геолога ІІ категорії. На момент звільнення відповідач не розрахувався з позивачем та заборгованість по невиплаченій заробітній платі складає 55 191, 32 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 814, 75 грн. компенсації втрати частини доходів у відповідності до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати» (а.с.1-3).

Від представника відповідача 14 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на момент звільнення у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі в сумі 55 191, 32 грн. Оскільки постановою державного виконавця накладено арешт на всі рахунки підприємства, в результаті чого працівники підприємства отримують заробітну плату в порядку черговості через виконавчу службу, підприємство не мало можливості своєчасно розрахуватися з позивачем. Отже, підприємство визнає заборгованість по заробітній платі перед позивачем в сумі 55 191, 32 грн. (а.с.25-26).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 22 лютого 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.16).

Ухвалою судді від 23 лютого 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частині доходів.

Від позивача 17 травня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.30).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2008 року по 18 червня 2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду геолога ІІ категорії, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 5-8).

На момент звільнення у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по заробітній платі в сумі 55 191, 32 грн., що підтверджується довідкою від 27 січня 2021 року № 01/12-57 (а.с.10).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем та представником відповідача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, в день звільнення позивача відповідач не здійснив виплату належних коштів, непроведення повного розрахунку при звільненні призвело до порушення прав позивача, передбачених статтями 47, 116 КЗпП України, отже суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 55 191, 32 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З огляду на те, що відповідачем несвоєчасно була виплачена позивачу заробітна плата (заперечень цьому представник відповідача суду не надав), суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в розмірі 2 814, 75 грн. (розрахунок здійснений позивачем та перевірений судом у судовому засіданні).

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд до висновку про задоволення позовних вимог.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частині доходів задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ 01432150, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 55 191, 32 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто одну грн. 32 коп.), а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 2 814, 75 грн. (дві тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 75 коп), а всього 58 006, 07 грн. (пятдесят вісім тисяч шість грн. 07 коп.).

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ 01432150, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім грн.)

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 20 травня 2021 року.

Суддя С.О. Демидова