Вирок № 97028410, 18.05.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/735/18

Номер провадження1-кп/173/65/2021

В И Р О К

іменем України

18 травня 2021 року Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

У складі: головуючого судді Бурхан С.М.

при секретарі Малоок Л.В.

за участю прокурора Красовицького С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Марченко В.А.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого Левітіна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську кримінальне провадження №12017040430001304 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Дмитрівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 01 листопада 2017 року близько 15:30 години, утримуючи в руках дерев`яну палицю зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_1 за місцем реєстрації та фактичного проживання потерпілого ОСОБА_2 , який в указаний час займався заготівлею дров та утримував у своїх руках сокиру. У подальшому, в ході словесного конфлікту, який виник між ОСОБА_1 та потерпілим, на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, умисно наніс декілька ударів по різним частинам тіла ОСОБА_2 , внаслідок чого з рук останнього випала сокира. Продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заподіяння умисних тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_3 продовжив умисно, цілеспрямовано, наносити удари дерев`яною палицею по ногам потерпілого, збивши ОСОБА_2 з ніг, внаслідок чого останній упав на землю. Після того, як потерпілий упав на землю, ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заподіяння умисних тілесних ушкоджень потерпілому, умисно, цілеспрямовано, став наносити удари дерев`яною палицею по голові потерпілого, верхнім та нижнім кінцівкам потерпілого. Далі, ОСОБА_1 підняв із землі сокиру, яка раніше випала з рук ОСОБА_2 та гострою стороною сокири наніс не менше двох ударів в область гомілки правої ноги ОСОБА_2 .

У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заподіяння умисних тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_1 повернув сокиру зворотною стороною та її обухом умисно наніс декілька ударів по правій та лівій стороні грудної клітини ОСОБА_2 , після чого припинив нанесення ударів по тілу ОСОБА_2 та залишив місце скоєння кримінального правопорушення.

У результаті умисних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 125-Е від 08.12.2017 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 7,9-го ребер зліва по лопатковій лінії з розривом лівобічного гемотораксу 8,9-го ребер справа по лопатковій лінії, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді двох ран на шкірі правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді саден та гематом голови та лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав частково та суду пояснив, що 01 листопада 2017 року він був вдома та займався домашнім господарством. Цього дня випасом корів займалися наймані люди. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сердяться на нього через те, що вони викрали у сусіда трубу, а він забрав її та повернув власнику. В ході судового розгляду визнав вину в повному обсязі та доповнив, що дійсно між ним та потерпілим виникла сварка, в ході якої він не стримався та спричинив пошкодження потерпілому, про що сильно шкодує та завіряє присутніх в судовому засіданні, що такого більше в його житті не повториться, а також завірив суд, що повністю відшкодує матеріальні збитки, які були заподіяні потерпілому, згадувати про давні події та давати пояснення не бажає.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні злочину при обставинах указаних у мотивувальній частині вироку встановлена сукупністю належних та допустимих доказів досліджених та перевірених судом.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснив, що 01 листопада 2017 року в період часу з 3 до 4 години дня він перебував у себе на подвір`ї та рубав дрова. У двір зайшли корови, він почав їх виганяти та побачив на пагорбі ОСОБА_1 , який усміхався та йшов до нього. Він почав робити зауваження щодо корів. ОСОБА_5 продовжував посміхатися та підходити до нього з палицею в руках. Підійшовши зненацька напав на нього, вдаривши його палицею, збив з ніг, розбив голову, вухо, перенісся, перебив на ньому палицю та схопив сокиру, якою розрубав йому ногу та переламав ребра. Ударів ОСОБА_5 наніс йому більше п`яти. Від отриманих ударів він втратив свідомість, скільки пролежав не знає, коли отямився зміг доповзти до дому. Ніч страждав від болю, а на ранок звернувся до фельдшера, який обробив рани та відвіз його до лікарні. З ОСОБА_1 він знайомий більше трьох років, раніше між ними виникали конфлікти та ОСОБА_5 вже бив його хоча він і не звертався до поліції по факту побиття. Надав до суду позовну заяву та просить відшкодувати моральну шкоду в сумі десять тисяч гривень та три тисячі гривень за надання юридичної допомоги. Після конфлікту ОСОБА_5 не намагався примиритися. Цивільний позов підтримує.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що 01 листопада 2017 року він прийшов припнути корову, яка паслася біла двору потерпілого ОСОБА_2 . З пагорба до двору потерпілого спускався ОСОБА_1 , який пас корів та зайшов у двір до ОСОБА_2 за куток хати. Десь через дві хвилини він почув стогін, крики від болю потерпілого та удари. Він зрозумів, що ОСОБА_1 б`є ОСОБА_2 , бо він і його самого неодноразово бив. До двору не підходив, саму бійку не бачив, злякався та пішов додому. Наступного дня від своїх сусідів він дізнався, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_2 палицею та сокирою.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснив, що 31 жовтня 2017 року, 01 листопада 2017 року та 02 листопада 2017 року, протягом години, а саме: з 15:00 до 16:00 години він купував у ОСОБА_1 телят. При цьому були присутні він та його жінка, які також бачили як корів заганяли пастухи.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показала, що вона знає ОСОБА_4 більше 5 років. 3 25 жовтня 2017 року до 10 листопада 2017 року він розбирав стару та робив нову плиту у неї у дворі. Він приходив о 08:00 годині ранку та цілий день до 20:00 години він знаходився у неї у дворі. В цей період часу він з її двору не виходив.

Із досліджених в судовому засіданні даних висновку судово-медичної експертизи № 125-Е від 08.12.2017 року встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 7,9-го ребер зліва по лопатковій лінії з розривом лівобічного гемотораксу 8,9-го ребер справа по лопатковій лінії, яка згідно п.п.2.2.1.в. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.995 р. відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров`я на більш ніж 21 добу. Тілесні ушкодження у вигляді двох ран на шкірі правої гомілки відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, за критерієм тривалості розладу здоров`я понад шести діб, але не більше 21 доби. Тілесні ушкодження у вигляді саден та гематом голови та лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), не виключено, за механізмом, викладеним у описовій частині постанови, в строк, що може відповідати строку, вказаному в описовій частині постанови.

Із досліджених в судовому засіданні даних протоколу та фототаблиці проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 19 січня 2018 року встановлено, що під час проведення вказаного слідчого заходу потерпілий розповів та показав, як та при яких обставинах обвинувачений заподіяв йому тілесні ушкодження.

Із досліджених в судовому засіданні даних висновку додаткової судово-медичної експертизи № 13-Е-Д від 24 січня 2018 року встановлено, що враховуючи характер та локалізацію виявлених при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_2 тілесних ушкоджень можна вважати, що за вказаним в наданому протоколі слідчого експерименту механізмом можливість утворення виявлених у нього ушкоджень не виключається.

При оцінці доказів, які були надані сторонами кримінального провадження, суд керується ч.2 ст.17 КПК України та критерієм доведення «поза розумним сумнівом «Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» та вважає, що докази надані стороною обвинувачення є належними та допустимими, а їх сукупність достатня для визнання вини обвинуваченого.

Надані докази стороною обвинувачення узгоджуються в цілому, не викликають сумніву та вказують на винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні даного злочину.

Таким чином, оскільки всі досліджені судом докази логічно взаємопов`язані, послідовно доповнюють один одного та не мають протиріч суд, оцінивши їх окремо та в сукупності, з точки зору достатності приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена в повному обсязі та дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України - заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя та не спричинило наслідків, передбачених у ст. 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_1 суд керується тим, що його поведінка в ході досудового слідства та в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №45 від 15.03.2018 року обвинувачений в період інкримінованого йому діяння і на теперішній час психічними захворюваннями не страждав та міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, а тому на думку суду обвинувачений є осудною особою.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризується посередньо, вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття та часткове відшкодування завданих моральних збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами суд, з урахуванням обставин та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують покарання, вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі, в той же час, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, яке, на думку суду, буде справедливим, достатнім для досягнення мети покарання.

Обговорюючи питання позовних вимог заявлених потерпілим, суд керується ст. ст. 128, 129 КПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, роз`ясненням ПВС України від 31.03.1995 року та вважає, що матеріальна шкода підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 3000 гривень, так як потерпілий надав суду письмові докази, а саме копію квитанцій за надання юридичної допомоги на вказану суму.

Що стосується моральної шкоди, суд виходить з характеру та тривалості моральних та фізичних страждань потерпілого, так потерпілий внаслідок дій обвинуваченого тривалий час перебував у лікарні, переніс психологічне потрясіння та сильний фізичний біль, у нього погіршився стан здоровя, вважає, що моральна шкода підлягає задоволенню в повному обсязі, з урахуванням відшкодованої моральної шкоди в ході судового розгляду в сумі 3000 гривень.

Що стосується питання обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, суд виходить з того, що сторони кримінального провадження клопотання про обрання запобіжного заходу відповідно до ст.331 КПК України не заявляли, а тому дане питання не обговорювалось.

Витрати на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 369- 371,373 -376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, терміном на 1 (один) рік.

На підставі п. п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України суд зобов`язує ОСОБА_1 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирається.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень та моральну шкоду в сумі 7000 (сім тисяч) гривень, а всього 10 000 (десять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського Апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд, протягом 30 днів з моменту проголошення вироку, а засудженим, який тримається під вартою, в той же термін з моменту вручення копії вироку.

Головуючий: С.М. Бурхан