Рішення № 97028182, 13.05.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3954/21

Провадження № 2-о/686/115/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря Антосєва В.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення -

встановив:

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення фактів що мають юридичне значення, зазначивши заінтересованою особою – Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, посилаючись на те, що з 06 липня 2001 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27.09.2017 року у справі № 686/7679/16-ц, у зв`язку з поділом майна в натурі, їй виділена 66/100 частини вказаного житлового будинку та загальної площі земельної ділянки, якій у подальшому було змінено адресу на: АДРЕСА_2 .

З 2006 року у будинку по АДРЕСА_1 (в подальшому АДРЕСА_2 заявниця проживала без реєстрації шлюбу спільно з ОСОБА_3 , який 26.04.1996 року розірвав шлюб з ОСОБА_4 та в подальшому у шлюбі не перебував. 26 березня 2010 року ОСОБА_3 за згодою заявниці також був зареєстрований за адресою її проживання.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, які тривали до смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони з 2006 року по 04.11.2020 року, тобто понад 14 років, фактично були однією сім`єю - проживали як чоловік і жінка, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та спільні витрати, придбавали майно для спільного користування, надавали взаємну допомогу, спільно користувались для проживання одним і тим самим житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_2 .

Крім того, після смерті ОСОБА_3 саме заявниця займалась організацією та проведенням його поховання.

При цьому, оскільки ОСОБА_3 був інвалідом війни 2 групи та мав право на пільги, передбачені Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вони оформили та користувались пільгою зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 75% за житлове приміщення, у якому спільно проживали.

ОСОБА_3 за життя була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», розмір якої у 2020 році становив 9 881,88 грн. Також, ОСОБА_3 до дня смерті офіційно працював, розмір його заробітної плати складав близько 4 000 грн. щомісячно.

При цьому, 19.03.2013 року заявниці було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок загального захворювання, у зв`язку із чим їй була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 16.07.2020 року - 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання довічно. Розмір її пенсії на даний час складає 2 437,34 грн.

09.04.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи, у зв`язку із скороченням, після чого розміру її пенсії для забезпечення мінімальних людських потреб не вистачало, тому постійним і основним джерелом засобів до існування її з ОСОБА_3 сім`ї стали отримувані останнім пенсія та заробітна плата, за які вони купували продукти харчування, одяг, ліки, інші предмети першої необхідності, сплачували комунальні платежі тощо.

Тобто, заявниця стверджує, що фактично перебувала на утриманні ОСОБА_3 до дня його смерті.

З огляду на це, після смерті ОСОБА_3 07.12.2020 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про надання роз`яснення щодо можливості перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За результатами розгляду моєї заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 21.12.2020 року повідомило, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника необхідно подати, зокрема копію свідоцтва про шлюб чи довідку уповноваженого органу за місцем проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника.

У зв`язку із вищенаведеним, ОСОБА_1 просить встановити факт проживання її та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без шлюбу, як членів однієї сім`ї в період з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року по справі відкрито провадження та ухвалено провити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали вимоги заяви.

Представник заінтересованої особи Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив, в якому зазначив, що дійсно 07.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Листом від 21.12.2020 року заявниці було роз`яснено порядок призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника та повідомлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії по втраті годувальника, та, враховуючи відсутність документів, підтверджуючих факт шлюбних відносин, а також факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 підстави для призначення пенсії по втраті годувальника заявниці відсутні. Також, представник заінтересованої особи вказує, що ОСОБА_1 до заяви не додала беззаперечних доказів, які підтверджують її родинні відносини з померлим. Звертає увагу суду, що оскільки ОСОБА_1 не була законною дружиною ОСОБА_3 , то встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не матиме правового значення для вирішення питання щодо призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки статтею 30 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Стаття 293 ЦПК України визначає, що в судовому порядку розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини 2 цієї статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктами 2, 5 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Частиною другою статті 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У даній справі об`єктивно встановлено, що з 06 липня 2001 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . В подальшому, у зв`язку з поділом вказаного будинку, заявниці була виділена його частка (66/100) та змінено адресу на: АДРЕСА_2 .

26 березня 2010 року ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та за вказаною адресою отримував пільги на оплату житлово-комунальних послуг. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. На день смерті ОСОБА_3 не перебував у шлюбі (шлюб між ним та ОСОБА_4 було розірвано 26.04.1996 року).

Заявниця стверджує, що між нею та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, які тривали до смерті останнього, вказує, що вони з 2006 року по 04.11.2020 року фактично були однією сім`єю - проживали як чоловік і жінка, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та спільні витрати, придбавали майно для спільного користування, надавали взаємну допомогу, спільно користувались для проживання одним і тим самим житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_2 .

На підтвердження своєї правової позиції ОСОБА_1 надала суду копії квитанцій про придбання техніки та інших товарів, які, на її дімку підтверджують факти наявності у неї та ОСОБА_3 спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Проте, в жодній з наданих заявницею квитанціях не зазначено ПІП покупця, не вбачається з якого рахунку були здійсненні проплати за товари, а також, не видно куди придбані товари були використанні (на ремонт якого приміщення, за якою адресою) та ким. Отже, суд приходить до висновку про неналежність вказаних доказів.

Також, ОСОБА_1 надала суду копію свідоцтва про поховання ОСОБА_3 , виданого 05.11.2020 року на її ім`я, копію договору-замовлення на організацію проведення поховання № НОМЕР_1 , в якому вона зазначена замовником, а також копію заяви начальнику СКП «Хмельницька міська ритуальна служба». Згідно наданих документів суд може встановити факт того, що ОСОБА_1 займалась організацією поховання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, вказані документи самі по собі не підтверджують факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які пояснили, що декілька разів приходили в будинок заявниці, бачили там ОСОБА_3 , разом вживали алкогольні напої в альтанці біля будинку; як їм відомо, заявниця з ОСОБА_3 проживали разом.

Отже, з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що заявницею ОСОБА_1 не доведено факти ведення спільного господарства з ОСОБА_3 , наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між нею та ОСОБА_3 подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних саме подружжю. ОСОБА_1 довела лише факт проживання її та ОСОБА_3 за однією адресою.

Щодо вимоги заявниці про встановлення факту перебування на утриманні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах України, після звільнення з якої йому була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», розмір якої з 01 липня 2020 року становив 9 881 грн. 88 коп. Також, ОСОБА_3 до дня смерті працював сторожем у ТОВ «Корвет» та отримував оклад 3 726 грн. 71 коп.

19 березня 2013 року заявниці ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок загального захворювання, у зв`язку із чим їй була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 16 липня 2020 року - 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання довічно. Розмір пенсії ОСОБА_1 складає 2 437грн. 34 коп. При цьому, 09 квітня 2020 року заявниця була звільнена з роботи, у зв`язку із скороченням.

ОСОБА_1 стверджує, що вона фактично перебувала на утриманні ОСОБА_3 , тому просить суд встановити факт такого перебування на утриманні з метою отримання пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Пунктами 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не була членом сім`ї померлого ОСОБА_3 , тому вона не має права претендувати на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника – ОСОБА_3 згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а, отже, встановлення факту перебування на утриманні для ОСОБА_1 не породжує юридичні наслідки для заявниці.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 223, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду сладено 18 травня 2021 року.

Суддя: О.М. Палінчак