Рішення № 97027252, 19.05.2021, Високопільський районний суд Херсонської області

19.05.21

Справа №652/26/18

Провадження №2/652/59/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши, що відповідно до укладеного договору №б/н від 18.05.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо встановлення (зміни) кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п.9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Враховуючи те, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому станом на 30.11.2017 року має заборгованість 85183,14 грн., яка складається з наступного: 7569,62 грн. – заборгованість за кредитом; 71180,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 4032,53 грн. – штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 85183 грн. 14 коп. за кредитним договором №б/н від 18.05.2007 року та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за довіреністю Ткач Я.О. (а.с.15), наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві та надала клопотання про розгляд справи у відсутності представника (а.с.20).

19.05.2021 року о 14.00 год. було розпочато розгляд справи по суті в режимі відеоконференції з Іллічівським міським судом Одеської області, але у зв`язку з неякісним зв`язком та належного запису процесу, відеоконференція була закрита та в подальшому справа була розглянута за відсутністю учасників процесу на підставі наданих сторонами доказів.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Зуєв Віктор Борисович, який діє на підставі ордеру серії РН-744 №30 від 19.11.2020 року (а.с.69,70), надав до суду заяву з проханням про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника за наявністю у справі матеріалів(а.с.127), при цьому у наданому відзиві на позовну заяву зазначено, що ОСОБА_1 з 29.11.2004 року по даний час являється військовослужбовцем, а тому відповідно до Закону України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації » внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15, яким визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, тобто з 18.03.2014 року і триває по теперішній час. А тому, позивач не мав права нараховувати проценти, пеню та застосовувати штрафні санкції. Також, у відзиві відповідачем зазначено, що ним з позивачем було укладено договір без номера від 18.05.2007 року то перебіг позовної давності розпочався від дня укладення договору, тобто з 18.05.2007 року і закінчився 18.05.2010 року. В даному випадку позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Надавши до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.86), просить суд, застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, ч.3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України, ч.2… У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

- Із копії розрахунку заборгованості (а.с.4-5) вбачається, що відповідач станом на 30.11.2017 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 85183,14 грн., яка складається з наступного: 7569,62 грн. – заборгованість за кредитом; 71180,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 4032,53 грн. – штраф (процентна складова). Останній платіж за кредитом відповідачем здійснено 31.05.2016 року (а.с.5).

- Із копії заяви позичальника №б/н від 18.05.2007 року (а.с.6) вбачається, що позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо встановлення (зміни) кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.13-14) вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Вереміївка Високопільського району Херсонської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Високопільської селищної ради Високопільського району Херсонської області (а.с.25).

- Із копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.04.2016 року (а.с.59) вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 11.12.2004 року по теперішній час, що також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 29.11.2004 року (а.с.60-63).

- Із копії листа №3528 від 08.12.2020 року начальника Високопільського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.85) вбачається, що з ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №57170689 утримано та перераховано на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з 10.09.2018 року по 30.10.2019 року кошти в сумі 17843,79 грн., стягнуто 8518,31 грн. виконавчого збору та 207.04 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, відповідно до поданої заяви №б/н від 18.05.2007 року (а.с.6), отримав від позивача кредит в розмірі 8 000, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» (а.с.7-12), складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 31.05.2020 року має заборгованість 85183,14 грн., яка складається з наступного: 7569,62 грн. – заборгованість за кредитом; 71180,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 4032,53 грн. – штраф (процентна складова). Останній платіж за кредитом відповідачем здійснено 31.05.2016 року (а.с.5). Отже заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості становить 85 183, 14 грн. (а.с.4-5).

Відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що ним з позивачем було укладено договір без номера від 18.05.2007 року в зв`язку з чим перебіг позовної давності розпочався від дня укладення договору, тобто з 18.05.2007 року і закінчився 18.05.2010 року. В даному випадку позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову, з чим суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст.259 ЦК України. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні, кредитним договором від 18.05.2007 року не зазначено конкретні строки виконання зобов`язань за наданим кредитом, оскільки за змістом укладеного між сторонами договору від 18 травня 2007 року, умови якого зафіксовані лише у анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не містять строку повернення кредиту (користування ним), тому у відповідача до пред`явлення банком цього позову до суду не виникло зобов`язання з повернення отриманих коштів, оскільки початок перебігу позовної давності у такому випадку визначається відповідно до частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№ 14-131цс19).

Згідно розрахунку заборгованості з`ясовано, що відповідачем останній раз внесено кошти на погашення кредиту 31.05.2016 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 12.01.2018 року, тобто без попуску строку позовної давності, яка у відповідності до ст.257 ЦК України встановлюється у три роки, а тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач у своєму відзиві не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що він з 29.11.2004 року по даний час являється військовослужбовцем, а тому відповідно до Закону України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації » внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15, яким визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, тобто з 18.03.2014 року і триває по теперішній час. А тому, позивач не мав права нараховувати проценти, пеню та застосовувати штрафні санкції. Суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивачем нараховані проценти, пеня та штраф всупереч Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але при ухваленні рішення по суті спору, суд виходить з принципу розумності та справедливості, а також з урахуванням судової практики у подібних правовідносинах та виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України - Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1, 2 ст.551 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) визначено, що: «роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява від 18.05.2007 не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.05.2007 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Беручи до уваги вищевказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов до висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів (тіло кредиту), яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

Так, із розрахунку заборгованості (а.с.4-5) вбачається, що станом на 30.11.2017 року заборгованість за тілом кредиту становить 7569,62 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача. В іншій частині розміру позовних вимог слід відмовити позивачу за необгрунтованістю.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.1), пропорційно до задоволених вимог позовної заяви та складає в сумі 156,57 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.207, 256, 257, 258, 259, 261, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 626, 628, ст.ст.633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 95, ст.ст. 141, 258-260, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_3 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого: АДРЕСА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, адреса для листування 49094, м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, МФО-305299, код ЄДРПОУ-14360570, рахунок № НОМЕР_4 ) у погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18.05.2007 року, в розмірі 7569 (Сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 62 коп. та у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 156 (Сто п`ятдесят шість) грн. 57 коп.

В іншій частині розміру позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або вручення.

Суддя В.М. Дригваль