Постанова № 970264, 24.07.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Головуючий по 1-ій інст. С.Швед                                                                                     Справа № 22а-501/07

Господарський суд Закарпатської обл.                                                                           Рядок статзвіту № 29

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

24 липня 2007 року                                                                                                    м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Багрія В.М. та Обрізка І.М.,

при секретарі –             Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

представника позивача             - Лукача І.І. (довіреність № 41 від 18.06.2007р.)

представника відповідачів - Бурі О.О. (довіреності № 229 від 11.01.2007р. і № 15586/10/10-006 від 26.12.2006р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Закарпатській обл. на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 29 березня 2007 року

у справі за позовом Державного підприємства “Солотвинський солерудник”

до

відповідача-1 – Державної податкової адміністрації /ДПА/ у Закарпатській обл.,

відповідача-2 - Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Тячівському районі Закарпатської обл.

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

07.02.2007р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №№ 0001422332/0/527-231-00383544/6090, 0001472332/0/528-231-00383544/6091 та 0001432332/0/529-231-00383544/6092, винесені 29.06.2006р. ДПІ у Тячівському р-ні Закарпатської обл.

Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 29.03.2007р. позов ДП “Солотвинський солерудник” задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському р-ні Закарпатської обл. від 29.06.2006р. про визначення податкових зобов’язань ДП “Солотвинський солерудник”: № 0001422332/0/527-231-00383544/6090 з податку на прибуток у сумі 319100 грн. – повністю, та № 0001472332/0/528-231-00383544/6091 по податку з доходів найманих працівників – частково на суму 31258 грн. 44 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач-2 ДПА у Закарпатській обл., який, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вважає, що по результатах проведених перевірок позивача сума податку на прибуток такого за 2005 рік повинна складати 156,67 тис. грн. (в тому числі штрафні санкції 78,34 тис. грн.). Представлені для перевірки векселі ЗАТ “Промбуддеталь” на суму 2500000 грн., ЗАТ “Закарпатресурси” на суму 143558 грн. 90 коп. не можуть враховуватися при визначенні валових витрат підприємства, оскільки згідно пп.4.2.10 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, векселів та ін.).

Судом першої інстанції невірно скасовано донарахування суми з доходів фізичних осіб в розмірі 14012 грн. 33 коп. (штрафна санкція 28024 грн. 66 коп.), оскільки відповідно до пп.9.10.1, 9.10.3 п.9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, неповернутих протягом місяця в касу підприємства, є оподаткованим доходом такого платника податку – фізичної особи. При цьому сам факт повернення коштів в касу підприємства працівниками в розмірі 80149 грн. 88 коп. не звільняє від утримання з них суми прибуткового податку з фізичних осіб, оскільки для утримання такого податку необхідний факт несвоєчасного відзвітування.

Також суд зробив свої висновки лише на підставі бухгалтерської довідки, а не первинних бухгалтерських документів, які свідчать про внесення готівки в касу підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів на підтримання апеляційної скарги та заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

            Судом встановлено, що працівниками ДПА у Закарпатській обл. на виконання постанови слідчого УСБ України у Закарпатській обл. була проведена документальна позапланова перевірка ДП “Солотвинський солерудник”, за наслідками якої складено акт № 283/231/00383544 від 08.06.2006р. і донараховано податок на прибуток за 2005 рік в сумі 217,05 тис.грн., податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14,0 тис.грн. за 2005 рік, та визначено суми готівки, що видавалася під звіт особам, за використання якої вони звітувалися з перевищенням встановлених строків, і яка видавалася підзвітним особам без повного звітування за раніше отримані під звіт суми.

            За результатами даної перевірки начальником ДПІ у Тячівському р-ні Закарпатської обл. були прийняті наступні повідомлення-рішення:

            № 0001422332/0/527-231-00383544/6090 від 29.06.2006р. по податку на прибуток на суму 319,1тис.грн. (основний платіж – 217,05 тис.грн., штрафна санкція – 102,5 тис.грн.);

            № 0001472332/0/528-231-00383544/6091 від 29.06.2006р. по податку з доходів найманих працівників на суму 42,0 тис.грн. (основний платіж 14,0 тис.грн., штрафні санкції – 28,0 тис.грн.);

            № 0001432332/0/529-231-00383544/6092 від 29.06.2006р. по штрафним санкціям за порушення ведення касових операцій в розмірі 24,5 тис.грн.

            Крім цього, було проведено додаткову позапланову документальну перевірку ДП “Солотвинський солерудник” з врахуванням додаткових витрат, які представлені підприємством при розслідуванні кримінальної справи № 9705406, по результатах якої складено акт № 11/231/00383544 від 18.01.2007р. Згідно цього акта встановлено, що підприємством занижено валові витрати за 2005 рік на суму 241,5 тис.грн., які ДП “Солотвинський солерудник” має право врахувати при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток.

            З матеріалів справи також слідує, що між сторонами було укладено по справі № 7/13-1999 мирову угоду, що була затверджена ухвалою господарського суду Закарпатської обл. від 15.12.2006р., на підставі яких ДПІ у Тячівському р-ні Закарпатської обл. було винесено рішення № 9 від 19.12.2006р. про розстрочку (відстрочення) заборгованості, яким розстрочена заборгованість за платежами: податок на прибуток на суму 845233 грн. 25 коп. (в тому числі за позовними вимогами – 319100 грн.); прибутковий податок з громадян на суму 94116 грн. 81 коп. (в тому числі за позовними вимогами – 42036 грн. 99 коп.); штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 24492 грн. 37 коп. списані (а.с. 64, 65, 75, 76). Податкова заборгованість по вказаних платежах станом на 07.02.2007р. є відсутньою (а.с. 66).

            Вказані обставини представниками сторін не спростовані.

            Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичний аналіз змісту акту перевірки № 283/231/00383544 від 08.06.2006р. свідчить про поверховість його висновків у частині донарахування оспорюваної суми податку на прибуток; податковим органом не досліджено всіх елементів бази оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності позивача у їх сукупності та взаємозв’язку; наявні первинні фінансово-господарські документи позивача були в наявності у позивача на момент проведення перевірки, однак не стали предметом її дослідження; аргументи податкового органу щодо неврахування пред’явлених підприємством до оплати іншим суб’єктам господарювання векселів не відповідають змісту п.п.12.1.1. п.12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зважаючи на допущене відповідачем-1 порушення оформлення результатів акту перевірки та визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємства, оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0001422332/0/527-231-00383544/6090 від 29.06.2006р. визнано недійсним.

            Оскільки на момент перевірки сума коштів в розмірі 80149 грн. 88 коп., з якої податковим органом був утриманий податок з доходів фізичних осіб, була фактично повернута підзвітними особами в касу підприємства, то правові підстави для її врахування у якості доходу платників податків є відсутніми, через що донарахована сума податку з доходів фізичних осіб та застосованих штрафних санкцій підлягає скасуванню в частині суми 10419 грн. 48 коп. основного платежу та 20836 грн. 96 коп. штрафних санкцій.

            Відносно інших сум штрафних санкцій, то суд першої інстанції керувався тою обставиною, що вказані суми списані ДПІ у Тячівському р-ні Закарпатської обл. на виконання умов мирової угоди по справі № 7/13-1999 згідно з рішенням податкового органу № 35 від 19.12.2006р.

            Однак з вищевказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних причин.

            Як слідує з матеріалів справи, на підставі акта перевірки № 283/231/00383544 від 08.06.2006р. начальником ДПІ у Тячівському р-ні Закарпатської обл. були винесені спірні податкові повідомлення-рішення (а.с. 5-7), що були оскаржені позивачем до господарського суду Закарпатської обл. (а.с. 43).

            Згідно ухвали господарського суду Закарпатської обл. від 03.11.2006р. по справі № 5-371-А позовна заява ДП “Солотвинський солерудник” залишена без розгляду; доказів оскарження такої суду не представлено (а.с. 44).

            В подальшому, на виконання укладеної мирової угоди від 15.12.2005р., затвердженої ухвалою господарського суду від 15.12.2006р. по іншій справі, податковим органом були прийняті рішення про розстрочку (відстрочення) заборгованості та списання безнадійного податкового боргу (а.с. 65, 75, 76), чому суд першої інстанції не дав належної оцінки.

            За таких обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що податкові зобов’язання по податку на прибуток, по податку з доходів фізичних осіб, а також по штрафних санкціях за порушення порядку ведення касових операцій, визначені згідно податкових повідомлень-рішень №№ 0001422332/0/527-231-00383544/6090, 0001472332/0/528-231-00383544/6091 та 0001432332/0/529-231-00383544/6092, винесених 29.06.2006р., слід вважати узгодженими відповідно до вимог пп.5.2.5. п.5.2. ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

            Твердження суду першої інстанції про поверховість висновків податкового органу в частині донарахування суми податку на прибуток, не відповідає дійсності, при цьому покликання на факт наявності пред’явлених до оплати підприємством векселів не може прийматися до уваги, оскільки такий був встановлений згідно акта перевірки № 11/231/0038 від 18.01.2007р., тобто вже після винесення спірних податкових повідомлень-рішень; судом також не вказано, в чому саме аргументи податкового органу по позиції неврахування зазначених векселів при визначенні валових витрат не відповідають вимогам п.п.12.1.1. п.12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            В спростовування доводів податкового органу про правомірність стягнення податку з доходів фізичних осіб та застосування фінансових санкцій суд першої інстанції покликається на додаток № 3 до акту перевірки № 283/231/00383544 від 08.06.2006р., який свідчить про повернення в касу підприємства на момент перевірки 80149 грн. 88 коп., на підставі чого судом першої інстанції було скасовано в частині суми 10419 грн. 84 коп. донараховану суму податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції в розмірі 20836 грн. 96 коп.

            Між тим, згідно вказаного додатку податковим органом був здійснений розрахунок податку з доходів фізичних осіб, який обчислювався з сум, отриманих під звіт та невідзвітованих на кінець місяця за 2005 рік; в оскаржуваній же постанові не наданий конкретний розрахунок суми зменшення податку на доходи з фізичних осіб, не вказано, за який період була повернута підзвітними особами сума коштів в касу підприємства тощо.

            Судом також не враховано вимоги пп.9.10.1 та п.9.10.3. п.9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якої суми надміру сплачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутих протягом місяця в касу підприємства, є оподатковуваним доходом такого платника податку - фізичної особи.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, то така сума підлягає оподаткуванню за ставкою 13 відсотків.

Окрім цього, відповідно до вимог ч.1 ст. 153 КАС України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

            Як слідує з протоколів судових засідань від 28.03.2007р. і 29.03.2007р. (а.с. 77, 78), постанова суду була винесена без виходу суду в нарадчу кімнату і без дотримання її таємниці, що слід вважати грубим порушенням вимог КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті, тому за наведених обставин в задоволенні заявленого позову слід відмовити за безпідставністю і необґрунтованістю.

Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 КАС України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

            Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Закарпатській обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 29 березня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства “Солотвинський солерудник” відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання  постановою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                             Багрій В.М.

                                                                                                                                  Обрізко І.М.