Рішення № 97023272, 29.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/488/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі – Кофанової А.О.,

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача

адвоката Нікітюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.06.2012 з метою отримання банківських послуг, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України.

Відповідно до бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування. Для користування кредитними картковими рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п.1.1.51 договору-короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Крім того, пунктом 1.3.2.3 договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору.

На підставі п. 1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

Згідно з п.п. 1.6.1, 1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, sms-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, розміщення інформації у відділеннях банку.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п.2.1.5.4 договору.

Також вказує, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Між тим, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та норм ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Крім того, відповідач зобов`язалася на підставі п. 2.1.5.5 договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п. 2.1.5.6. на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

На підставі п.п. 2.1.3.3 договору, клієнт доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань, відповідно до п.2.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку (у т.ч. карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у т.ч. мінімального обов`язкового платежу.

Крім того, згідно з п. 2.1.12.7.2 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.12.6.2. договору клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.2.1.12.11 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення клієнтом зобов`язань з погашення кредиту,клієнт зобов`язаний сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України,встановлюються за домовленість сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0 – для картки «Універсальна голд».

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач, станом на 13.12.2020 має заборгованість – 55597 грн. 97 коп., з якої: 41200 грн. 93 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 14397 грн. 04 коп. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625ЦК України.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Проте, враховуючи викладене, зважаючи на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а законом не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач остаточно просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.06.2012 в розмірі 41200 грн. 93 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) – 41200 грн. 93 коп., а також судові витрати в розмірі 2270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 19.02.2021 року по справі відкрито провадження та призначене судове засідання. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

06.04.2021 року до суду надійшов від відповідача ОСОБА_1 відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості. Заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог АК КБ «ПриватБанк» .

Так, спираючись на вимоги ст.ст. 207, 633, 634, 1055 ЦК України, вважає, що кредитний договір укладається у письмовій формі, у разі недодержання форми він є нікчемним. Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Зважаючи на вимоги ст.ст. 598, 599 ЦК України, вважає, що за вказаними нормами матеріального права припинення зобов`язання означає погашення прав та обов`язків сторін, що складають його зміст, тобто кредитор і боржник більше не пов`язані правами та обов`язками. Належне виконання - це виконання здійснене належними сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Зазначає, що відповідно до змісту позовної заяви та доданих матеріалів, предметом позовних вимог - є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором станом на 13.12.2020 року в розмірі 41200 гри. 93 коп., що по суті є заборгованістю за простроченим тілом кредиту.

З доданих до позовної заяви довідок про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти та про перевидані кредитні картки вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт, який неодноразово змінювався, максимальний розмір кредитного ліміту становив 25000 грн., а строк дії останньої картки № НОМЕР_1 визначено до 09/22.

Зауважив, що з аналізу долученого позивачем розрахунку заборгованості, що виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду, за який вони виконані, вбачається, що в графі тіло кредиту вказано 0 грн., тоді як прострочене тіло 41200 грн. 93 коп.

З огляду на те, що в змісті Анкети-заяви № б/н від 10.06.2012 року, Умовах та Правилах надання банківських послуг долучених АТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви, відсутні відомості про обов`язок відповідача, як клієнта банку, по сплаті простроченого тіла кредиту, це свідчить про безпідставність вимог банку про стягнення з відповідача суми простроченого тіла кредиту.

Крім того, зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-ХІV. Згідно із вказаною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій - є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому - є належним доказом у справі.

Отже, зазначає, що банківська виписка по рахунку - є належним доказом по справі та відповідає п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Вказує, що з наданої банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 активно користується картковим рахунком, а саме, знімала кошти, здійснювала погашення заборгованості, а сплачені нею кошти спрямовувалися не тільки на погашення тіла кредиту, а й процентів за користування ним, пені та штрафів. Наявний в неї на картці № НОМЕР_2 (картка відкрита 30.03.2018 року та діяла до 03/21) кредитний ліміт був використаний нею на покупку в магазині «Фокстрот» ноутбука ASUS F542UQ-DM060, що мало місце 30.06.2018 року, загальною вартістю 17399 грн. 00 коп., з яких 14399 грн. було сплачено за рахунок кредитного ліміту, а решту - 3000 грн. сплачено готівкою з власних коштів відповідача, а згодом - на покупку в магазині «Фокстрот» холодильника ІNDESIT ТІАА 14, пральної машини ZANUSSI ZWY60823WI та реле напруги DIGITOP Vp-16AS, що мало місце 13.07.2018 року, загальною вартістю 14891 грн. 70 коп., з яких 11391 грн. 70 коп. було сплачено за рахунок кредитного ліміту, а решту - 3500 грн. сплачено готівкою з власних коштів відповідача.

При цьому, згідно з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.06.2012 року, наданої банком за період з 01.06.2015 року по 30.09.2019 року, ОСОБА_1 здійснила погашення заборгованості за поточним тілом кредиту - 89558 гри. 99 коп., тобто, сума яку відповідач внесла на рахунок, перевищує фактично отриману нею суму. Якщо ж взяти до уваги відомості з виписки по рахунку відповідача станом на 15.12.2020 року, то лише загальна сума щомісячних платежів відповідача за сервісом «Оплата частинами» за покупку в магазині «Фокстрот» та автоматичного погашення простроченої заборгованості складає 25694 грн. 06 коп., що також засвідчує повну сплату відповідачем, отриманих нею кредитних коштів (поточного тіла кредиту).

Отже, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.06.2012 року станом на 30.09.2019 року, наданої банком за період з 01.06.2015 року по 30.09.2019 року та з виписки по рахунку відповідача станом на 15.12.2020 року вбачається, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по поточному тілу кредиту в зазначений банком період через його виплату в повному обсязі.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача боргу за поточним тілом кредиту, вважає вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 41200 грн. 93 коп. необгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю – Гребенюк О.С. не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи судом повідомлявся належним чином. В матеріалах позову наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, з якого вбачається прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача, адвокат Нікітюк А.М в судовому засідання позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, посилаючись на обґрунтування своєї позиції викладене у відзиві на позов (а.с.95-97).

Додав, що борг станом на 13.12.2020 року, про який вказує позивач – є заборгованістю за простроченим тілом, а не поточним тілом кредиту. Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за поточним тілом кредиту становить - 0,0 грн., проте заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 41200,93 грн. У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку не вказано про обов`язок позичальника сплачувати прострочене тіло кредиту.

Зазначив, що у матеріалах справи є виписка по рахунку відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 витрачала кошти, а потім здійснювала їх погашення, що не заперечується позивачем. Так, користуючись кредитними коштами, відповідач придбавала побутову техніку, а потім нею погашено борг за придбаний товар. Докази відсутні про наявність боргу за простроченим тілом кредиту, також відсутній борг і за поточним тілом кредиту, але відсутня довідка з банку про відсутність заборгованості відповідача перед банком.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала думку свого представника, просила відмовити у задоволенні заявлених вимог АК КБ «Приватбанк» у зв`язку з їх безпідставністю.

Враховуючи думку представника позивача, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків:

як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 10.06.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн., про що свідчить довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

На думку суду, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 10.06.2012р., Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифів банку.

У даному випадку, про факт отримання кредиту свідчить лише анкета-заява позичальника ОСОБА_1 від 10.06.2012. При цьому, вважати, що відповідач погодилася із Умовами та Правилами банківських послуг, Тарифами та Умовами і правилами надання банківських послуг, - неможливо, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 та заперечуються, про що нею та її представником зазначено у відзиві на позов та в судовому засіданні. Крім того, відповідачем визнається факт отримання кредитних коштів, які частково нею погашались, про що вони зазначили під час розгляду справи. Слід також зазначити, що відповідач не спростувала доводи позивача про те, що анкета-заява від 10.06.20128 підписана не нею.

Отже, суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами, але відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти, отримані нею, для погашення заборгованості за зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та виписці по рахунку, які досліджено у судовому засіданні. Із розрахунку вбачається, що з моменту отримання кредиту кошти на погашення боргу по кредиту відповідачем вносились не у повному обсязі та періодично. Таким чином, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала належним чином.

На даний час відповідач не погасила заборгованість по кредиту, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до довідки, наданої позивачем, відповідачу була видана кредитна картка, яка відкрита 31.01.2015р. з терміном дії до січня 2019 року. Крім того, кредитні картки перевидавалися банком наступним чином: 30.03.2017 року з терміном дії до березня 2021 року; 11.07.2018 року з терміном дії до березня 2021 року; 30.10.2018 року з терміном дії до вересня 2022 року (а.с.36).

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Між тим, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, який досліджено в судовому засіданні. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, суд вважає, що відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала належним чином.

З моменту отримання кредиту відповідач допускала порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснювала платежів, передбачених договором та достатніх для погашення її договірних зобов`язань з оплати кредиту.

Відповідно до розрахунку позивача, проти якого відповідач та її представник не надали обґрунтованих доказів своїх заперечень в судовому засіданні, які б спростували зазначений розрахунок, станом на 13.12.2020 внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором б/н від 10.06.2012 та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом (простроченим тілом кредиту) – 41200рн. 93 коп.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк». Між тим, відповідач усвідомлює необхідність погашення заборгованості.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Варто зазначити, що відповідачем та її представником у ході розгляду справи не надано суду обґрунтованих та достатніх доказів в обгрунтування своєї позиції заперечення проти позовних вимог, з метою їх дослідження в ході розгляду справи.

Так, доводи представника відповідача щодо того, що кредитний договір повинен бути укладений у письмовій формі, а з недодержанням такої форми – є нікчемним, не знайшли свого підтвердження, враховуючи те, що відповідач не заперечує проти того, що вона користувалася кредитними коштами, наданими у її розпорядження банком.

Крім того, стороною відповідача не вжито заходів для надання суду довідки банку про дійсну відсутність заборгованості ОСОБА_1 як позичальника, хоча в ході розгляду справи стороною відповідача було зазначено про повне погашення відповідачем коштів за кредитним договором, про який йдеться, а також вказано нею, що за довідкою у банк про відсутність заборгованості вона не зверталася. З розрахунку заборгованості та наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку, чітко вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, а згодом почала частково сплачувати заборгованість за договором. Факт користування відповідачем картковим рахунком, її звернення за виданням та перевиданням карток для можливості користування картковим рахунком, підтверджує усвідомлення ОСОБА_1 наявності між нею та банком договірних зобов`язань та необхідності їх чіткого виконання.

Крім того, встановлено, що відповідач за допомогою кредитної карти скористалася сервісом «Оплата частинами» на придбання побутової техніки, даний факт нею визнається.

Посилання представника відповідача на позицію Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №190/1419/19-ц, в обгрунтування своєї позиції про те, що у змісті Анкети-заяви №б/н від 10.06.2012 року, відсутні відомості про обов`язок відповідача, як клієнта банку, по сплаті простроченого тіла кредиту, а значить і безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача суми простроченого тіла кредиту – є безпідставними, так як положення згадуваної правової позиції стосується порядку обумовлення сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що ніяким чином не стосується предмету розгляду даної справи.

Разом з тим, варто зазначити, що відповідач не скористалася своїм правом, передбаченим ст.106 ЦПК України та не надала суду висновку експерта, складеного на її замовлення про проведення економічної експертизи задля спростування розрахунків наявної заборгованості, наданої позивачем, а також не скористалася своїм правом заявити відповідне клопотання про проведення судової економічної експертизи в ході розгляду даної справи, як того передбачає ч.3 ст.102 ЦПК України. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Варто зазначити, відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75,

виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Так, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом, така позиція дійсно зазначена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61 -9618св 19.

Суд звертає увагу, що з виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що позичальник (відповідач) активно користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів. Крім того, судом досліджено у судовому засіданні розрахунок заборгованості в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту та подальшого його збільшення у розмірі 25000,00 грн., а також користування останнім цими коштами. Проте, доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо розрахунку заборгованості здійсненого позивачем ні відповідачем, ні його представником суду надано не було, а також ними не доведено наявність причин, обставин та умов, які б унеможливлювали подання ними таких доказів

На час розгляду справи договір № б/н від 10.06.2012 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд погоджується, що станом на 13.12.2020 заборгованість ОСОБА_1 по договору б/н від 10.06.2012 за тілом кредиту становить 41200 грн. 93 коп., яка і підлягає до стягнення з відповідача.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, відповідач та його представник, як на підставу своїх заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено в повному обсязі, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі – 2270грн.00коп.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) заборгованість за договором №б/н від 10.06.2012 року: 41200грн. 93 коп. – заборгованість по простроченому тілу кредиту, а також судовий збір в розмірі 2270грн. 00коп., а всього – 43470грн. 93коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 травня 2021 року.

Головуючий: С. М. Позарецька