Ухвала суду № 97022410, 14.05.2021, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

14.05.2021

ЄУН 389/1404/19

провадження № 4-с/389/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича. Просить визнати неправомірними його бездіяльність щодо не виключення ОСОБА_1 як боржника з єдиного реєстру боржників, при закінченні виконавчого провадження. Просить зобов`язати виконавця належним чином закінчити виконавче провадження та виключити його є Єдиного реєстру боржників.

Свої вимоги мотивував тим, що 14.01.2020 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 35283,41 гривень. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.

17.09.2020 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення.

10.03.2021 боржник сплатив суму заборгованості і приватний виконавець 12.03.2021 виніс постанову про зняття арешту з усіх рахунків та з усього майна, однак не виключив боржника із Єдиного реєстру боржників через відсутність технічної можливості для такого виключення.

Заявник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, відповідно до якої підтримав вимоги скарги, просить її задовольнити та розглядати справу без його участі.

Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заперечень не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2019 у справі №389/1404/19 задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача заборгованість за договором б/н в розмірі 33479,59 гривень та судовий збір в розмірі 1803,82 гривень.

На виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист 29.11.2019. За заявою стягувача 14.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком Олександром Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

17.09.2020 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке згідно за законом можливо звернути стягнення.

10.03.2021 боржник сплатив суму заборгованості відповідно до додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» 09.03.2021, якою зменшено суму боргу та надав довідку стягувача про повне погашення заборгованості шляхом реструктуризації та відсутність претензій.

Після надходження коштів на адресу приватного виконавця, яких достатньо для задоволення вимог по сплаті основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, а також довідки АТ КБ «Приватбанк» про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед банком, приватний виконавець 12.03.2021 виніс постанову про зняття арешту з майна та коштів боржника. Також надав ОСОБА_1 роз`яснення про технічну неможливість та відсутність законних підстав для вилучення його з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження визначаються розділом IV Закону № 1404-VIII.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В цьому контексті суд зауважує, що такі форми завершення виконавчого провадження як повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження відрізняються не лише за підставами їх застосування, але й правовими наслідками.

Зокрема, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не вважається автоматично закінченим та не дає підстав для зняття арешту з майна боржника і виключення інформації щодо нього є Єдиного реєстру боржників.

Більше того, частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження може бути поновлене у будь-який час за ініціативою стягувача в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Натомість зовсім інші правові наслідки закінчення виконавчого провадження з підстав, визначачених у статті 39 Закону № 1404-VIII.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII) знімається арешт, накладений на майно боржника, а відомості про нього виключаються з Єдиного реєстру боржників. При цьому виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, прямо передбачених вказаним законом.

Судом встановлено, що виконавче провадження завершене приватним виконавцем шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Водночас за результатами розгляду цієї скарги суд не може дійти висновку про те, що приватний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову від 17.09.2020, не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законами України.

Скаржник також не заперечує правомірності такого рішення приватного виконавця. Однак, у зв`язку з прийняттям приватним виконавцем вказаної постанови виникла ситуація, при якій істотно порушуються права та інтереси заявника, як боржника у виконавчому провадженні. Адже таке виконавче провадження вважається завершеним, але не закінченим. Хоча фактично підлягає закінченню з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Інакше кажучи, незважаючи на фактичне виконання боржником рішення 12.03.2021 та відсутність претензій матеріального характеру з боку стягувача, закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII неможливо, оскільки 17.09.2020 виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому суд погоджується з доводами виконавця, який зазначає, що з огляду на вказану постанову та враховуючи фактичне завершення виконавчого провадження у зв`язку з її прийняттям, державний виконавець позбавлений повноважень вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні та не може винести постанову про його закінчення з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Водночас наведене зумовлює виникнення негативних наслідків для прав та інтересів скаржника, зокрема, щодо наявності інформації про нього в Єдиному реєстрі боржників.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Крім того, згідно з пунктом 6 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Отже, частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктом 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Реалізація іншого механізму наповнення Єдиного реєстру боржників та/або вилучення з нього інформації може бути впроваджена лише за умови внесення відповідних змін до вищевказаних нормативно-правових актів.

Крім того, як вже зазначалося, в силу приписів ст. 40 Закону № 1404-VIII накладений на майно (кошти) боржника арешт знімається, а інші вжиті державним виконавцем заходи скасовуються саме у разі закінчення виконавчого провадження, зокрема з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, перешкодою на шляху захисту порушених прав, свобод та інтересів скаржника у спірних публічно-правових відносинах, з однієї сторони, є оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, а з іншої - недосконалість чинного законодавства України, яким не врегульовано проблему зняття арешту з майна боржника та виключення щодо нього інформації з Єдиного реєстру боржників в рамках виконавчого провадження, яке фактично підлягає закінченню.

Відтак суд зазначає, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тобто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

В силу положень ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Таким чином, наведені норми закону є імперативними та прямо встановлюють обов`язок державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи принцип верховенства права та беручи до уваги те, що у ситуацій, що склалась, єдиним дієвим способом захисту порушених прав та інтересів скаржника є відновлення виконавчого провадження з тією метою, щоб приватний виконавець у визначеному законом порядку міг закінчити це виконавче провадження з підстав фактичного виконання, суд приходить до переконання про необхідність скасування оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Втім, решту вимог суд вважає необґрунтованими та передчасними.

Так, скаржник просить суд зобов`язати приватного виконавця вчинити певні дії, а саме належним чином закінчити виконавче провадження та виключити відомості щодо скаржника з Єдиного реєстру боржників.

Однак, як вже зазначалося, у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець зобов`язаний прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження, а також виключити щодо нього інформацію з Єдиного реєстру боржників.

Вказаний обов`язок державного виконавця безпосередньо закріплений у ч. 7 ст. 9, ч. 2 ст. 39, ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII та виникне у виконавця лише після відновлення виконавчого провадження у зв`язку з скасуванням судом постанови від 17.09.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відтак скаржник помилково просить суд зобов`язати вчинити приватного виконавця ті дії, які він зобов`язаний вчинити в силу приписів закону.

До того ж вимоги в цій частині заявлені передчасно, оскільки: по-перше, виконавче провадження на сьогодні вважається завершеним і може бути відновлене лише на виконання рішення суду у цій справі; по-друге, відсутній факт протиправної бездіяльності приватного виконавця щодо вчинення таких дій, оскільки ці дії могли бути вчинені лише в рамках діючого виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 260, 354, 450,451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Сергія Вікторовича про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №60971719 від 17.09.2020.

В задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Український В.В.