Вирок № 97021230, 19.05.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/626/2021

Номер справи 243/4533/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 19 » травня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Олейникова Є.Г., Чевела С.Ю.

- прокурора - Нілової Є.О.

- обвинуваченого - ОСОБА_1

- захисника обвинуваченого - адвоката Врублевського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12021050510000025, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 січня 2021 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної Прокуратури Донецької області 05 травня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ясинувата Донецької області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2020 року о 03 годині 18 хвилин ОСОБА_1 приїхав на автомобілі ВАЗ 21013 до будинку АДРЕСА_3, де пройшов до двору житлового будинку АДРЕСА_4.

В цей час ОСОБА_1 помітив автомобіль марки ВАЗ 21063 державний номерний знак « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_3 . У вказаний час, у вказаному місці у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось в салоні автомобіля марки ВАЗ 21063, державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

Реалізуючи свій злочинний протиправний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, таємно, скориставшись тим, що навколо не має сторонніх осіб, які могли б запобігти довести його протиправні дії до кінця та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій, та те, що посягає на чуже майно, яке йому не належить та на яке не має жодного права, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди, ОСОБА_1 у нічний час доби з 03 години 21 хвилина до 03 години 34 хвилини, точного часу під час судового розгляду справи встановити не виявилось можливим, підійшов до автомобіля марки ВАЗ 21063, державний номерний знак « НОМЕР_1 », відкрив передні двері з правої сторони, тим самим умисно, незаконно проник до салону автомобіля марки ВАЗ 21063, державний номерний знак « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_3 , що є сховищем, та викрав автомобільну акустичну полицю вартістю 212 грн 22 коп, з двома аудіо колонками «Sony» моделі SX -6939» вартістю 400 грн, після чого знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_1 відкрив капот автомобіля, звідки викрав акумуляторну батарею «Energizer Plus» EP60L2 X 560 127 UK078 12V 60Ah 540 A (EN) вартістю 1509 грн 75 коп, що належать потерпілій ОСОБА_3 , після чого з місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у сховище, ОСОБА_1 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 2121 грн 97 коп.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 викривається наступними доказами.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 після роз`яснення суті обвинувачення, визнав себе повністю винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та суду пояснив, що 02 листопада 2020 року о 03 годині 18 хвилин він приїхав на автомобілі ВАЗ 21013 до будинку АДРЕСА_3, де пройшов до двору житлового будинку АДРЕСА_4.

В цей час він помітив автомобіль марки ВАЗ 21063 державний номерний знак « НОМЕР_1 » та вирішив здійснити крадіжку з вказаного автомобіля. З цією метою він підійшов до автомобіля марки ВАЗ 21063, державний номерний знак « НОМЕР_1 », відкрив передні двері з правої сторони та викрав автомобільну акустичну полицю з двома аудіо колонками «Sony» моделі SX -6939», після чого знаходячись в салоні автомобіля він відкрив капот автомобіля, звідки викрав акумуляторну батарею «Energizer Plus» EP60L2 X 560 127 UK078 12V 60Ah 540 A (EN), після чого з місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Він розуміє, що вчинив противоправні дії.

У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся. Він не згоден з тим, що ухилявся від слідства, оскільки не був обізнаний, що відносно нього є ще одне кримінальне провадження. Його ніхто не попереджав про явку до правоохоронних органів, будь - яких повідомлень йому не вручали. Він вважає, що запобіжний захід - тримання під вартою йому обрано безпідставно, оскільки наміру переховуватися він не мав, інший запобіжний захід йому не обирався. Після проголошення Вироку 27 січня 2021 року його не повідомили про необхідність з`являтися до слідчого, він увесь час перебував у м. Слов`янську. Будь - яких дій, які б свідчили про його ухилення від явки до правоохоронних органів, він не вчиняв.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обгрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

Потерпіла ОСОБА_3 , яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, звернулася до суду з Заявою, в якій просить суд розглянути дане кримінальне провадження без її участі. Претензій матеріального та морального характеру не має, просить суд призначити покарання на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 325 КПК України «Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого».

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 з вересня 2020 року, відносини нормальні. В листопаді місяці 2020 року ОСОБА_1 запропонував йому придбати у нього акумуляторну батарею чорного кольору марки «Energizer Plus» за 400 грн. ОСОБА_1 пояснив, що ця акумуляторна батарея належить йому, а для свого автомобіля він купив нову акумуляторну батарею. ОСОБА_1 приїздив до нього на автомобілі марки «ВАЗ -2101», колір та номер автомобіля він не пам`ятає. Він придбав у ОСОБА_1 акумуляторну батарею, поставив на свій автомобіль, але через деякий час приїхали працівники поліції і він віддав їм акумуляторну батарею.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, показань свідка, провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12021050510000025 було зареєстровано 04 січня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії.

Із Протоколу огляду місця події від 05 січня 2021 року вбачається, що об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості поблизу магазину «Універсам», що розташований за адресою - Донецька область м. Слов`янськ вул. Університетська,27, де ОСОБА_1 добровільно надав для огляду автомобільну акустичну полицю з двома аудіо колонками «Sony» моделі SX -6939»;

Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_4 заявив, що впізнає особу на фотознімку № 4, як чоловіка, у якого він придбав на початку листопада 2020 року акумуляторну батарею. Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 4 зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що слідча дія - «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.

В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2021 року.

Із Протоколу огляду від 13 січня 2021 року вбачається, що об`єктом огляду є акумуляторна батарея «Energizer Plus» EP60L2 X 560 127 UK078 12V 60Ah 540 A (EN), яку добровільно надав ОСОБА_4 .

Із Висновку комплексної судової авто товарознавчої та товарознавчої експертизи № 173-174 від 22 січня 2021 року вбачається, що залишкова вартість викраденого майна, що належить потерпілій ОСОБА_3 на момент вчинення злочину, тобто на 02 листопада 2020 року, а саме: акумуляторної батареї «Energizer Plus» EP60L2 X 560 127 UK078 12V 60Ah 540 A (EN), автомобільної акустичної полиці з двома аудіо колонками «Sony» моделі SX -6939» складала 2121 грн 97 коп;

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 , обвинувачення за ст. 185 ч. 3 КК України, знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 185 ч. 3 КК України - таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризующих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь їх суспільної небезпеки, ступінь негативної майнової шкоди і наслідків для потерпілої, дані про особу обвинуваченого.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_1 повністю відшкодував спричинену матеріальну шкоду, визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, посередньо характеризується за місцем мешкання, повністю відшкодував спричинену матеріальну шкоду, суд враховує також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що потерпіла не наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого і тому суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, однак, в мінімальних межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст..65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, повне відшкодування спричиненої шкоди потерпілій ОСОБА_3 , всебічно оцінюючи викладені обставини, суд приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального виконання покарання і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язки: працевлаштуватися; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

24 квітня 2021 року ОСОБА_1 було затримано на підставі статті 208 КПК України і на підставі Ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року обрано запобіжний захід у виді «тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України».

У відповідності до вимог частини 1 статті 377 КПК України « Якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання».

Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, умови якого передбачають звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього відповідних обов`язків, суд вважає за необхідне скасувати запобіжний захід у виді «тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України» та звільнити ОСОБА_1 з - під варти в залі суду.

На підставі Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України і призначено йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді громадських робіт на строк сто годин.

На підставі Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.ч. 2,3, ст. 70 ч.1 КК України і призначено йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

У відповідності до частини 4 статті 70 КК України «За правилами, передбаченими в частинах першій - третій статті 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

У відповідності до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року « У разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.

Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно».

Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Згідно Довідки Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України витрати на проведення комплексної судової авто товарознавчої та товарознавчої експертизи за Висновком № 173-174 від 22 січня 2021 року, проведеної в кримінальному провадженні № 12021050510000025, відомосте про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань складають 2615 грн 04 коп.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк три роки.

За сукупністю кримінальних правопорушень, у відповідності до частини 4 статті 70, остаточне покарання ОСОБА_1 призначити шляхом часткового складання призначених покарань: покарання, призначеного за цим Вироком та покарання, призначеного на підставі Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року - позбавлення волі на строк п`ять років, а Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року на підставі якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України і призначено йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді громадських робіт на строк сто годин - виконувати самостійно.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: працевлаштуватися, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , обраний на підставі Ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року у виді «тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України» - скасувати, звільнити його з- під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ясинувата Донецької області, українця, громадянина України, РНОКПП невідомий , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце постійного проживання відсутнє на користь держави за проведення комплексної судової авто товарознавчої та товарознавчої експертизи по кримінальному провадженню № 12021050510000025, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2021 року - Висновок експерта № 173-174 від 22 січня 2021 року у розмірі 2615 грн 04 коп ( дві тисячі шістсот п`ятнадцять грн. 04 коп).

Речові докази по справі: автомобільну акустичну полицю з двома аудіо колонками «Sony» моделі SX -6939», яка залучена до матеріалів кримінального провадження № 12021050510000025 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 05 січня 2021 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за Квитанцією №13 - повернути власнику - ОСОБА_3 .

Речові докази по справі: акумуляторну батарею «Energizer Plus» EP60L2 X 560 127 UK078 12V 60Ah 540 A (EN), яка залучена до матеріалів кримінального провадження № 12021050510000025 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 13 січня 2021 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за Квитанцією №31 - повернути власнику - ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий: суддя

Слов`янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.