Рішення № 97017855, 18.05.2021, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/29/21

2/662/182/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Добрострой О. С.

при секретарі судового засідання - Овсяннікової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Айленд" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

за участю представника позивача - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ "'Айленд" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати, обґрунтовуючи тим, що з 21.08.2018 року по 12.10.2020 року він працював в ТОВ «Айленд» на посаді тракторист-машиніст. Після звільнення з роботи підприємство заборгувало йому заробітну плату за липень-жовтень 2020 року в сумі 28885,50 грн. Оскільки відповідач не провів розрахунок по заборгованості із заробітної плати в день звільнення, просить стягнути заробітну плату у розмірі 28885,50 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 13.10.2020 року по день звернення з позовною заявою до суду 04.01.2021 року в сумі 50713,00 грн. та понесені ним судові витрати на оплату правничої допомоги у сумі 3000,00 грн..

Ухвалою суду від 13.01.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) в судове засідання сторін.

Представник позивача адвокат Зайцев К.М. в судовому засіданні пояснив, що відповідач ТОВ "Айленд" 16.01.2021 року здійснив часткову виплату заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 22839,48 грн., невиплаченою залишається заробітна плата в розмірі 6046,02 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 13.10.2020 року по день звернення з позовною заявою до суду 04.01.2021 року в сумі 50713,00 грн. та понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у сумі 3000,00 грн. які просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Представник відповідача в особі директора ТОВ "Айленд" Назаренко О.О. надіслав до суду пояснення відповідно до яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав того, що підприємство виплатило заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 , на підтвердження чого надає довідку про виплату заборгованості по заробітній платі від 24.03.2021 року №37. Також просить відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати із заробітної плати, оскільки вказана вимога необґрунтована та безпідставна.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно запису № 11 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 12.10.2020 року звільнено із займаної посади з ТОВ «Айленд» на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, наказ №59- к від 12.10.2020 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Айленд» від 18.12.2020 року №196/вихОСОБА_1 працював в ТОВ "'Айленд" з 21.08.2018 року по 12.10.2020 року на посаді тракторист-машиніст, заборгованість по заробітній платі на 18.12.2020 року становить 28885,50 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Айленд» від 18.12.2020 року №205/вихсередньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 611,06 грн., що проводилось з розрахунку: заробітна плата за серпень 2020 року в розмірі 1739,14 грн. та вересень 2020 року в розмірі 10482,00 грн.: 20 днів (відпрацьованих позивачем у серпні 7 робочих днів та у вересні 13 робочих дні).

З довідки ТОВ «Айленд» від 24.03.2021 року №37/вих вбачається, що станом на 24.03.2021 року заборгованість ОСОБА_1 підприємством виплачена в сумі 22839,48 грн., невиплаченою залишається заборгованість в сумі 6046,02 грн..

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц було здійснено відступ від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вказано, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Здійснення розрахунків середнього заробітку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Суд відзначає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного. На час зверненя позивача до суду розмір заборгованості із сплати заробітної плати складав 28885,50 грн., проте 16.01.2021 року зазначена заборгованість була погашена частково в сумі 22839,48 грн., залишок заборгованості складає 6046,02 грн.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 12.10.2020 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 611,06 гривень.

Отже, розрахунок повинен виглядати наступним чином: 611,06 грн. (середньоденна заробітна плата) х 83 робочих днів прострочення виплати заробітної плати (кількість робочих днів з 13.10.2020 року по 03.01.2021 року включно), а тому загальна сума стягнення розміру заборгованості середнього заробітку за весь час затримки (у межах позовних вимог) повинна становити 50717,98 гривень.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, адже його розмір є неспівмірно великим із заборгованістю із заробітної плати, яка на день розгляду справи становить 6046,02 гривні.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями відповідача, який частково відшкодував заборгованість в сумі 22 839,48 грн., суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 30000,00 гривень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, виходячи з наданих суду письмових доказів, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість зі сплати заробітної плати в сумі 6046,02 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30000,00 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу при оформлені позову до суду, суд встановив наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі № 826/1216/16).

Позивачем зазначено, що ним понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., на підтвердження надано ордер серії ВТ №1010506 від 04.01.2021 року, угоду про надання правової допомоги від 04.01.2021 року, заяву з переліком проведених робіт адвокатом Зайцевим К.М. та квитанцію від 16.01.2021 року №19 про сплату позивачем 3000,00 грн. за угодою про надання правової допомоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги у сумі 3000,00 грн. підлягають задоволенню повністю, так як заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На підставі до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави .

Керуючись ст.ст. 2-13, 76, 81,141, 142, 263-265, 274,430 ЦПК України, ст.ст. 47, 117 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Айленд" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Айленд» (код ЄДРПОУ 32647276) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 6046,02 (шість тисяч сорок шість) гривень 02 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 жовтня 2020 року по 03 січня 2020 року (включно) у сумі 30000,00 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., що визначено судом без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Айленд» (код ЄДРПОУ 32647276), на користь ОСОБА_1 3000,00 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату правничої допомоги.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Айленд» в дохід держави 908,00 гривень судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити .

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Товариства з обмеженої відповідальністю «Айленд» (код ЄДРПОУ 32647276, місцезнаходження: с. Сивашівка, вул. Поштова,62, Новотроїцький район, Херсонська область).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Херсонського апеляційного суду через Новотроїцький районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Добрострой