Вирок № 97015335, 18.05.2021, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/167/21

Провадження №1-кп/943/71/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Гута О.С.

за участю прокурора Березяк В.О.

захисника на стороні

обвинуваченого Лукащук Я.М.

обвинувачений ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буського районного суду в місті Буську, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021145170000002 від 02 січня 2021 року в підозрі у вчиненні кримінального правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, гр.України, неодружений, не працює, раніше судимий:

- 18 травня 2020 року Буським райсудом, Львівської області за ст.129 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік, судимість не відбута не погашена.

передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 01 січня 2021 року, в період часу з 12:00год. по 14:00год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та керуючи ними, перебуваючи у приміщенні житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 , по місцю проживання ОСОБА_2 , достовірно знаючи про відсутність останнього, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження металевою кочергою навісного замка на дверях дерев`яної мебельної шафи, незаконно проник всередину, звідки таємно викрав з гаманця грошові кошти в сумі 1550 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, визнав частково, та суду показав, що дійсно 01.01.2021 року, перебуваючи у гостях у ОСОБА_2 , що за адресою АДРЕСА_2 , де з ним продовжував відмічати Новий рік. Близько 14год. ОСОБА_2 передзвонила сестра, і він пішов до неї, залишивши його одного у будинку. В цей час у нього виникла думка викрасти гроші, які знаходились у шафі в одній із кімнат будинку, що і в подальшому зробив, однак не пам`ятає чи шафа була закрита на замок, оскільки був сильно п`яний від спожитого спиртного, приблизно 0.5л. горілки, додавши, що викрав 1550грн. та не заперечує, що з метою пошкодження замка на дверях шафи, використовував металеву кочергу.

Вважає, що орган досудового розслідування не вірно кваліфікували його дії за ст.185 ч.3 КК України, оскільки вчиняв крадіжку грошей не проникаючи у сховище, такої ж думки його захисник Лукащук Я.М..

Суд вважає, що крім часткового визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена, наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 01 січня 2021 року, у будинку за місцем його проживання АДРЕСА_2 , перебував ОСОБА_1 з яким продовжував святкувати Новий рік, останній випивав спиртне, приблизно 0.5л. горілки. Десь о 14.00год. зателефонувала сестра ОСОБА_3 запросивши до себе у гості відмітити Новий рік на що погодився, залишивши ОСОБА_1 у своєму будинку одного. Через 20-30хв. повернувся, помітив, що вхідні двері будинку відчинені, ОСОБА_1 вже в будинку не було. В дерев`яній шафі в одній із кімнат був зірваний замок на дверях та відсутні гроші в сумі 1550грн., які зберігав на одній із полиць. Також помітив зігнутий кінець металевої кочерги, якою, можливо злодій пошкоджував замок на дверях шафи. Запідозривши у крадіжці ОСОБА_1 , велосипедом наздогнав його, вимагаючи повернути викрадені гроші, однак той відмовив на що змушений був звернутись у поліцію.

Свідок ОСОБА_4 , мати обвинуваченого показала, що 01.01.2021 року до неї звернувся ОСОБА_2 та повідомив, що її син викрав у нього грошові кошти, які знаходились у зачиненій шафі його будинку, та просив вплинути на сина, щоб той повернув викрадене. За якийсь час ОСОБА_1 прийшов до неї у магазин та на її запитання навіщо він викрав гроші у ОСОБА_2 то син відповів що не знає як це сталося, оскільки був випивший.

Свідок ОСОБА_5 , показав, що бачив біля лікарні м.Буська 01.01.2021 року близько 14.00год, як якийсь чоловік, як пізніше стало відомо ОСОБА_2 накинувся на ОСОБА_1 та вимагав повернути гроші, він же їх розборонив та пішов далі у своїх справах.

Свідок ОСОБА_3 , показала, що 01.01.2021 року близько 11.00год. подзвонила до свого брата ОСОБА_2 та запросила до себе продовжити відмічати Новий рік на що той погодився. Коли брат знаходився у неї дома то до нього задзвонив мобільний телефон і він поїхав ровером до себе, а через 0.5год у телефонній розмові повідомив, що його обікрав ОСОБА_1 зламавши навісний замок у шафі його будинку та викрав грошові кошти.

Протоколом огляду місця події від 01.01.2021 року, житлового будинку ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , яким зафіксовано навісний змок зі слідами механічного пошкодження на корпусі та скобі та фототаблицею до протоколу.

Протоколом огляду місця події від 01.01.2021 року, де ОСОБА_1 добровільно видав грошові купюри в сумі 1600грн., які викрав з житлового будинку ОСОБА_2 та фототаблицею до нього.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 року, яким зафіксовано як саме на вул.Підзамче, м.Буська ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_1 повернути викрадені гроші.

Протоколом огляду предмету, металевої кочерги від 20.01.2021 року.

Висновком експерта від 25.01.2021 року, яким виявлено сліди дії сторонніх предметів та внутрішніх та зовнішніх поверхнях навісного замка вилученого з житлового будинку ОСОБА_2 .

Відтвореним у судовому засіданні відеозапису на цифровому CD носію, де ОСОБА_1 у деталях показав, як саме ним вчинялось викрадення грошових коштів з шафи будинку потерпілого з пошкодженням навісного замка.

Медичним висновком від 01.01.2021 року, що на час освідчення ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Суд вважає, що позиція захисника та обвинуваченого в частині заперечення факту проникнення у сховище зумовлена уникненням ОСОБА_1 від відповідальності за скоєне.

Посилання сторони захисту на те, що крадіжка була вчинена шляхом вільного доступу, а не шляхом проникнення у сховище, не узгоджується з позицією Верховного суду, викладену, зокрема, у постанові № 404/4869/17, де зазначено таке. Проникнення передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення крадіжки.

Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої означення «проникнення» не має. Під сховищем слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища. Факт входження, потрапляння у сховище чи поява у ньому іншим способом у поєднанні з іншими зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об`єктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна з`ясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, доведених перед судом і кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України, тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна /крадіжка/ поєднаному з проникнення у сховище.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, який позитивно характеризується за місцем проживання з сторони потерпілого, немає жодних претензій, щодо покарання, покликається на думку суду, обставини справи, які пом`якшують покарання, суд не знаходить, обставини справи, які обтяжують покарання, вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину повторно, а тому вважає, що обравши покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Долю речових доказів, вирішити у відповідності ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим за ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 18.05.2020 року та остаточно визначити покарання ОСОБА_1 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Термін відбуття покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави – 1961.50грн. за проведення дактилоскопічної, трасологічної експертиз.

Грошові кошти в сумі 1550грн, які знаходяться на зберіганні Львівської філії ПАТ КБ «Приватбанк», повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Речовий доказ: металева кочерга довжиною 67см., діаметром 12 мм, яка знаходиться у камері зберіганні речових доказів ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, повернути ОСОБА_2 .

Цифровий носій CD диск, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Б. М. Журибіда