Вирок № 97015287, 19.05.2021, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/334/21

Провадження № 1-кп/438/56/2021

ВИРОК

іменем України

19 травня 2021 року Бориславський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориславі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020140100000364 від 14 грудня 2020 року,

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислава Львівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, працює вантажником АТБ «Маркет», раніш не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін судового провадження: прокурора Левицького М.М., потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Крамара Ю.М.,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 13 грудня 2020 року близько 04 год 15 хв, перебуваючи неподалік будинку №177 на вул. В. Великого у м. Бориславі Львівської області, після раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс металевим предметом подовгастої форми удари в ділянку голови та правої ноги ОСОБА_2 , спричинивши йому тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді вдавленого багатовідламкового перелому тім`яної кістки зліва, травматичного субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку легкого ступеня, забійних ран волосяної частини голови; садна в ділянці нижнього контура лівої очниці та носо-губної зморшки зліва; синців в ділянці правої очної щілини, в ділянці лівої очниці з переходом на ділянки вилиці та лівої щоки, в ділянці правого стегна з переходом на ділянку колінного суглобу. Тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми відноситься до тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю, розкаявся в скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що 13 грудня 2020 року вечором неподалік під`їзду, де проживає, зустрів потерпілого. Випивали з останнім. У подальшому з останнім виник конфлікт, який перейшов у словесну перепалку. Після чого обвинувачений, сам не розуміє як сталось, заподіяв потерпілому металевим предметом удари в ділянку голови та правої ноги. В результаті заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.

Просить суд суворо не карати, обрати покарання не пов`язане з реальним відбуттям покарання. Добровільно відшкодував потерпілому майнову та моральну шкоду в розмірі 55 600 гривень, еквівалент 2000 доларів США.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, враховуючи покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 КК України, законодавцем віднесено до тяжких злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , є: щире каяття та добровільне відшкодування завданих злочином збитків.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує особу винного, раніш не судимого, має постійне місце проживання, працює,на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням, думку потерпілого про обрання покарання не пов`язаного з реальним відбуттям покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

До вказаних висновків суд прийшов, зокрема, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 на час розгляду кримінального провадження повністю добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_2 заподіяну (майнову та моральну) шкоду в розмірі 55 600 гривень. Із показів потерпілого вбачається, що зазначений обсяг відшкодування моральної та майнової шкоди є повним, збільшенню не підлягає.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_2 під час судового розгляду наполягав про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 правових приписів ст.75 КК України, тобто наполягав на звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, покликаючись на його молодий вік та повне відшкодування завданої шкоди.

Посткримінальна поведінка обвинуваченого є позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення, на час розгляду справи ОСОБА_1 щиро розкаявся, відшкодував потерпілому завдану майнову та моральну шкоду, в зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_2 просить призначити обвинуваченому покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття, відшкодування шкоди, а також позицію потерпілого, який наполягає щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а також беручи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області про те, що результати оцінки правопорушника ОСОБА_1 не показали високого ризику повторного правопорушення та небезпеки для суспільства у т.ч. для окремих осіб, а отже існує ймовірність виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді особистого зобов`язання, відповідно до ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2021 року, завершився 23 березня 2021 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислава Львівської області винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у справі: CD-R диск із файлами відеозапису з камер системи відеонагляду на АЗС «WOG», CD-R диск із файлами відеозапису з камер системи відеонагляду магазину «Теремок» - залишити при матеріалах справи; шапку чорного кольору з емблемою «Nord», батнік сірого кольору з написом «CK Celvin Klein Jeans» з капюшоном, спортивні штани чорного кольору з емблемою «Oneill», пару кросівок білого кольору з емблемою на язиках «Court Lite 2», чоловічу куртку чорного кольору з середини оброблену «мехом» (хутром) з маркуванням «Max&ht», металеву трубу довжиною близько 90 см, що не являється знаряддям злочину, та передані на зберігання до камери речових доказів Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області – повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ; шкіряну зимову куртку чорного кольору марки «Tais» - повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Скасувати арешт майна, накладений на шапку чорного кольору з емблемою «Nord», батнік сірого кольору з написом «CK Celvin Klein Jeans» з капюшоном, спортивні штани чорного кольору з емблемою «Oneill», пару кросівок білого кольору з емблемою на язиках «Court Lite 2», чоловічу куртку чорного кольору з середини оброблену «мехом» (хутром) з маркуванням «Max&ht», металеву трубу довжиною близько 90 см відповідно до ухвалслідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року у справі №438/1816/20.

Закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_1 , зданий на зберігання прокурору, - повернути за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя А.Т. Слиш