Вирок № 97014837, 19.05.2021, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/368/19

Провадження № 1-кп/327/3/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2021 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.,

при секретарях судового засідання – Літвіновій Т.А., Захаренко А.В.,

за участю прокурорів –Лося О.М., Тімченка В.М., Ревут С.М., Вінницького В.В.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019081270000099 від 09.10.2019 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солодководне Розівського району Запорізької області, громадянина України, який має загальну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

15 липня 2018 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, взявши із собою металевий ніж загальною довжиною 17 см, відправився до нежитлової і неогородженої території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_2 знаходячись біля вищевказаної території, переконавшись, що його дії носять таємний характер, маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, проник на територію вказаного домоволодіння та підійшовши до одноповерхового приміщення нежитлового будинку, діючи на досягнення злочинного наміру, за допомогою заздалегідь підготовленого знаряддя, а саме металевого ножа, відрізав один край чотирьохжильного силового мідного кабелю марки ВВГН 3х25+1х16, який знаходився поблизу електролічильника та силою руки демонтував частину кабелю, який був прикріплений до стіни будинку та іншу частину кабелю, який знаходився на землі поблизу будинку, після чого змотав вказаний кабель довжиною 30 м, та в подальшому покинув територію вказаного домоволодіння, тим самим викрав належний потерпілому ОСОБА_1 чотирьохжильний силовий мідний кабель марки ВВГН 3х25+1х16, довжиною 30 м, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-21/2703-ТВ від 03.03.2021 року, - 115 грн. 47 коп. за один метр кабелю.

Після цього, викрадений електричний кабель ОСОБА_2 переніс на територію лісосмуги, розташованої за межами с. Новозлатопіль в напрямку с. Солодководне Розівського району Запорізької області та в подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 3 464 грн. 10 коп., яка на даний час не відшкодована.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що приблизно 15-16 липня 2018 року десь о 21 годині, точної дати та часу він не пам`ятає, у зв`язку зі спливом часу, він пішов на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке розташовано поблизу його місця проживання, з метою відшукати чорний метал, для цілей чого узяв з собою металевий ніж. Вказане домоволодіння було занедбане, не мало вікон та даху, територія заросла травою та чагарниками, огорожа була відсутня, а тому він припустив, що вказане домоволодіння не має власника, хоча був обізнаний про те, що за цим будинком хтось доглядає. Обійшовши територію домоволодіння і не знайшовши метал, він побачив прикріплений до стіни будинку електроприлад, від якого по периметру будинку йшов електричний кабель. Чи був підключений цей прилад до електричної мережі йому відомо не було, але ознаки того, що кабель був під напругою були відсутні. Узявши ніж, який він приніс із собою, він відрізав один край кабелю, який знаходився поблизу електролічильника та силою руки демонтував частину кабелю, яка була прикріплена до стіни будинку та іншу частину кабелю, яка знаходилася на землі поблизу будинку, відрізавши приблизно 25-30 метрів кабелю, який в подальшому переніс до лісосмуги, а потім до свого будинку, де зберігав у сараї. Декілька днів він розбирав обмотку кабелю, а потім мідь здав на металобрухт. В подальшому він видав працівникам поліції обмотку з викраденого кабелю. Вважав, що його протиправні дії носять таємний характер, оскільки за його діями ніхто не спостерігав. Крім того, зазначив, що у приміщення будинку він не проникав.

В судовому засіданні обвинувачений попросив вибачення у потерпілого та зазначив, що розкаюється у вчиненому, шкоду не відшкодував. Цивільний позов ОСОБА_1 визнав частково в частині завданої матеріальної шкоди, яка склалася з вартості викраденого кабелю, розмір якої встановлено висновком судової товарознавчої експертизи. В подальшому в судовому засіданні також визнав позов в частині витрат на підключення кабеля до електролічильника в розмірі 1 379, 20 грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він раніше проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , на території якого встановив млин та займався діяльністю по обмолоту зерна населенню. В подальшому він переїхав на інше місце проживання, але у тому ж населеному пункту, а на початку 2014 року почав проходити службу у Збройних силах України. Періодично буваючи за вказаною адресою він помітив, що з території домоволодіння почали пропадати металеві речі, а в подальшому і електричний кабель, який було підключено до електроприладу, розташованого на стіні будинку. Зі слів мешканців села йому стало відомо, що до крадіжки причетний ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, він звернувся до працівників поліції із заявами про вчинення кримінального правопорушення, по деяким з яких кримінальні провадження були закриті. Вважав, що досудове розслідування проведено неповно, необ`єктивно та упереджено, оскільки слідчим не було встановлено правильну марку викраденого у нього електричного кабелю, що в подальшому послугувало підставою для з`ясування вказаних обставин під час судового розгляду справи та зміни обвинувачення, судовим експертом невірно визначено вартість викраденого кабелю, оскільки не враховано, що кабель був придатний до використання і за своїми характеристиками міг перебувати в експлуатації багато років та не надано уваги його доводам щодо вчинення обвинуваченим крадіжки із проникненням у приміщення будинку, тобто наявності в діях ОСОБА_2 ознак більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Стосовно міри покарання, яку на його думку необхідно призначати обвинуваченому, потерпілий зазначив, що настоює на призначенні останньому суворого покарання.

В рамках даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди (з урахуванням уточнень), в якому просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 завдану йому матеріальну шкоду, яка склалася з вартості нового кабелю марки ВВГ 3х25+1х16 в розмірі 6 259, 50 грн. (з розрахунку 208, 65 грн. за один метр х 30 метрів), витрат за підключення лічильника – 1 379, 20 грн., який він має намір придбати та підключити, моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., транспортних витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового розгляду справи на загальну суму 5 523, 14 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 1 000 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого, приблизно у жовтні 2019 року до них додому приїхали працівники поліції та повідомили, що її чоловік здійснив крадіжку електричного кабелю у ОСОБА_1 , після чого запропонували видати викрадене, на що чоловік виніс з подвір`я домоволодіння мішок, в якому містилася обмотка з викраденого кабелю. Більше про обставини справи їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що знає потерпілого ОСОБА_1 , оскільки останній до початку 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 , займався діяльністю по обмолоту зерна населенню на власному млину, у зв`язку з чим свідок неодноразово звертався до нього за вказаною послугою. Протягом 2014-2018 р.р. свідок на вказаній території домоволодіння не був. В подальшому у 2019 році свідок допомагав потерпілому демонтувати та перевезти млин на іншу адресу. Про обставини вчиненого кримінального правопорушення свідку нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, зокрема під час додаткового допиту, пояснив, що працює заступником начальника Більмацького міжрайонного району електричних мереж зі збуту електроенергії та має спеціальність інженер - електрик. Під час надання йому у судовому засіданні для огляду фрагменту силового мідного кабелю, який було вилучено з території домоволодінняпотерпілого ОСОБА_1 , пояснив, що фрагмент цього кабелю за своїми властивостями та характеристиками не може відноситися до кабелю марки «КГНВ», а є фрагментом силового мідного кабелю марки «ВВГН», виробництва Рибінського кабельного заводу, водночас перетин провідника кабелю свідок вважав вірним 3х25+1х16. Крім того, свідок пояснив, що строк експлуатації такого кабелю визначається шляхом лабораторних досліджень, за наслідками яких цей строк може продовжуватися. Такі дослідження проводяться працівниками МРРЕМ за заявою абонента. Чи перевірявся належний ОСОБА_1 електричний кабель на предмет його подальшої експлуатації, свідку невідомо, але не виключає, що експлуатація кабелю виходячи з його характеристик була можливою.

Судовий експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона займає посаду експерта сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Запорізького НДЕКЦ МВС, має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз.

03.03.2021 року нею на підставі ухвали суду від 11.02.2021 року про призначення судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» було проведено експертизу у даному кримінальному провадженні, якою встановлено, що ринкова вартість одного метру чотирьохжильного мідного силового кабелю марки ВВГН 3х25+1х16, який було придбано та введено в експлуатацію 10.07.1991 року, з урахуванням зносу і дії зовнішніх факторів, на момент вчинення крадіжки, тобто станом на 15.07.2018 року, може складати 115 грн. 47 коп.

Експерт ОСОБА_8 , пояснила, що оскільки кабель марки «ВВГН» у необхідній кількості відсутній на ринку, оскільки на території України не випускається, то для того щоб визначити його ринкову вартість було підібрано кабель марки «ВВГ», який за своїми властивостями та характеристиками є подібним. Враховуючи, що кабель на момент крадіжки перебував в експлуатації 27 років, а строк його служби складає 40 років, то з урахуванням зносу, його ринкова вартість буде складати 115 грн. 47 коп. за один метр. При цьому, експерт зазначила, що строк служби кабелю на час проведення експертизи не сплинув, а тому його вартість згідно до діючої методики визначення вартості майна, встановлювалася з урахуванням попиту на ринку аналогічного майна. У разі якщо б строк служби кабелю вже сплинув, то тоді ринкова вартість такого майна визначалася за ціною металобрухту, тобто виходячи з кількості міді (алюмінію) у кабелі відповідної марки.

Згідно до протоколу огляду місця події від 08.10.2019 року із фототаблицею до нього, предметом огляду послугувала територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого потерпілий ОСОБА_1 , пояснював та показував де був розміщений викрадений електричний кабель (а.с. 92-96 т. 1).

Виходячи з протоколу огляду місця події від 08.10.2019 року із фототаблицею до нього, предметом огляду є територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого обвинувачений ОСОБА_2 , пояснював обставини, за яких він вчинив крадіжку належного ОСОБА_1 електричного кабелю, після чого видав працівникам поліції обмотку з силового мідного кабелю, яка залишилася від викраденого електричного кабелю, та металевий ніж, за допомогою якого ним було вчинено крадіжку (а.с. 98 - 100 т. 1).

З постанови від 09.10.2019 року із квитанцією до неї, вбачається, що обмотку з силового мідного кабелю та металевий ніж, які було вилучено у обвинуваченого ОСОБА_2 під час огляду, визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню та передано на зберігання до Розівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області (а.с. 101, 102 т. 1).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 31.10.2019 року із фототаблицею до нього, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 , під час проведення слідчого експерименту за його участю, детально розповів та показав, як і де ним було демонтовано електричний кабель, де він в подальшому його зберігав, та як ним розпорядився, тобто усі обставини, за яких ним було вчинено кримінальне правопорушення (а.с. 111-117 т.1).

З державного акту на право приватної власності на землю та довідок в.о. старости Новозлатопільського старостинського округу Розівського району Запорізької області встановлена належність потерпілому ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживання останнього за вказаною адресою певний час та здійснення на території вказаного домоволодіння послуг з обробки та виготовлення виробів з лісоматеріалів та обмолоту зерна (а.с. 125, 136, 137 т. 1).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-21/2703-ТВ від 03.03.2021 року, ринкова вартість одного метру чотирьохжильного силового мідного кабелю марки ВВГН 3х25+1х16, який було придбано та введено в експлуатацію 10.07.1991 року, з урахуванням зносу і дії зовнішніх факторів, на момент вчинення крадіжки, тобто станом на 15.07.2018 року, може складати 115 грн. 47 коп. (а.с. 59-64 т. 2).

Під час дослідження в судовому засіданні речових доказів, а саме обмотки з мідного силового кабелю, обвинувачений пояснив, що саме цю обмотку він видав працівникам поліції під час огляду території домоволодіння, де він мешкає, і що ця обмотка є залишками від електричного кабелю, викраденого ним у ОСОБА_1 . Стосовно фрагменту силового мідного кабелю, який було вилучено на розподільному щиті в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачений пояснив, що дійсно цей фрагмент кабелю є тим, що був ним викрадений з території домоволодіння потерпілого, що не заперечувалось в судовому засіданні і потерпілим ОСОБА_1 .

Аналізуючи наведені вище докази, зокрема показання свідка ОСОБА_5 , яка повідомила суду про відомі їй обставини щодо видачі її чоловіком (обвинуваченим у справі) працівникам поліції обмотки викраденого у потерпілого електричного кабелю, показання свідка ОСОБА_7 стосовно характеристик предмету кримінального правопорушення, показання судового експерта ОСОБА_8 , в яких вона детально пояснила за допомогою застосування яких методологічних підходів нею була розрахована ринкова вартість викраденого кабелю, які повно, всебічно і неупереджено були досліджені в судовому засіданні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена та не викликає обґрунтованих сумнівів у доведеності винуватості останнього.

На підставі викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При цьому, суд визнає надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_6 показання, нейтральними, оскільки вони не доводять та не спростовують винуватість обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Висновок експерта Гужикова А.В. від 22.10.2019 року за № 24-30, згідно якому ринкова вартість одного метру чотирьохжильного силового мідного кабелю марки КГНВ 3х25+1х16, який було придбано та введено в експлуатацію 10.07.1991 року, з урахуванням зносу і дії зовнішніх факторів, на момент вчинення крадіжки, тобто станом на 15.07.2018 року, може складати 116 грн. 91 коп., та показання цього експерта в судовому засіданні щодо проведеного ним дослідження, у зв`язку із встановленими під час судового розгляду справи новими обставинами щодо предмету кримінального правопорушення, а саме марки та вартості викраденого кабелю, що послугувало підставою для зміни прокурором обвинувачення в цій частині, а у зв`язку з цим, ухвалу слідчого судді Розівського районного суду Запорізької області від 16.10.2019 року щодо призначення даної судової товарознавчої експертизи, суд виходячи з положень ст. 85 КПК України, визнає неналежними доказами у справі (а.с. 103-107 т. 1, а.с. 31-32 т. 2).

Суд відхиляє доводи потерпілого про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого, внаслідок наявності в діях останнього ознак більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки судовий розгляд справи, згідно до ст. 337 КПК України, здійснюється лише в межах висунутого обвинувачення. При цьому, суд наділений правом вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що в даному випадку відсутнє.

Стосовно аргументів потерпілого щодо неправильного визначення судовим експертом ОСОБА_8 вартості кабелю, оскільки, на його думку, кабель був придатний до використання і за своїми характеристиками міг перебувати в експлуатації ще багато років, то і судовий експерт, зокрема у своєму висновку не заперечував, що строк служби кабелю марки ВВГН складає 40 років. Разом з тим, ринкова вартість такого кабелю, враховуючи, що його введено в експлуатацію ще у 1991 році, станом на час вчинення крадіжки – 2018 рік, а також виходячи з місця його розташування (на зовнішній стороні будинку), природних факторів, і у зв`язку з цим відповідного зносу, не може бути рівноцінній вартості нового кабелю.

Інших підстав вважати, що висновок експерта є необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності у суда відсутні.

Крім того, суд зазначає, що у разі наявності у потерпілого сумнівів у достовірності даного доказу останнім клопотання про призначення повторної судової товарознавчої експертизи не заявлялось.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його скоєння, особу винного, який офіційно не працевлаштований, характеризується за місцем проживання нейтрально (а.с. 120 т. 1), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 121, 122 т. 1), має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 119 т. 1, а.с. 106 т. 2), раніше не судимий (а.с. 123 т. 1), думку потерпілого ОСОБА_1 , який настоював на призначенні обвинуваченому суворого покарання, а також не вжиття останнім заходів щодо відшкодування завданої шкоди.

При цьому, суд враховує, що під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, попросив вибачення у потерпілого, але виходячи з його процесуальної поведінки, обвинувачений фактично у скоєному дієво не розкаявся, не виказав щирий жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, що повинно виражатися у визнанні негативних наслідків кримінального правопорушення для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, а тому суд не вбачає підстав для визнання в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого – щире каяття (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у справі № 166/1065/18 від 18.09.2019 року).

Не вбачає суд і підстав для визнання в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки виходячи з матеріалів кримінального провадження, дане кримінальне правопорушення було розкрито внаслідок вжиття потерпілим та працівниками поліції дієвих процесуальних (слідчих) заходів, а не активних дій обвинуваченого з цього приводу.

Водночас судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Згідно висновку досудової доповіді Розівського РС філії ДУ «Центр пробацї» в Запорізькій області, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання у виді реального обмеження волі (а.с. 36-38 т. 1).

З огляду на вказане, та зокрема з урахуванням думки потерпілого про призначення обвинуваченому суворого покарання, відсутності зі сторони останнього заходів щодо відшкодування потерпілому шкоди, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, у вигляді обмеження волі, але враховуючи, що його особистість не є антисоціальною, у мінімальному розмірі встановленому санкцією відповідної частини цієї статті.

При визначенні такого виду покарання, суд враховує положення ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Так, 01.07.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким до санкції ч. 1 ст. 185 КК України внесено зміни, зокрема змінено розміри штрафу - з розміру від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до розміру від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та позбавлення волі на строк до трьох років змінено на обмеження волі на строк до п`яти років.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, та частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Дане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив 15.07.2018 року, тобто до набрання чинності нової редакції ч. 1 ст. 185 КК України, яка на даний час пом`якшує покарання у виді обмеження волі.

Враховуючи наведені положення КК України, а також ту обставину, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» пом`якшено кримінальну відповідальність шляхом зміни покарання з позбавлення волі на обмеження волі, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, що передбачено нормами ч. 1 ст. 185 КК України, тобто в редакції, що діє після внесення змін на підставі вищезазначеного Закону.

Призначення обвинуваченому такого виду та розміру покарання з урахуванням усіх обставин справи, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який має двох неповнолітніх дітей, фактично як особистість характеризується позитивно, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність останнього, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , проти чого не заперечував і потерпілий в судовому засіданні, без ізоляції від суспільства, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також понесених ним процесуальних витрат, в рамках даного кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 61 КПК України передбачено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Згідно до частини 1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частини 5 наведеної статті КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 статті 129 КПК України, визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України).

Виходячи з норм, викладених в частині 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова), право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлене Конституцією та Законами України, є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Пунктом 9 наведеної Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Потерпілий ОСОБА_1 на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди просив стягнути з обвинуваченого вартість нового кабелю марки ВВГ 3х25+1х16, який він в подальшому має намір придбати на суму 6 259, 50 грн. (з розрахунку 208, 65 грн. за один метр х 30 метрів).

Водночас під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема з висновку експерта № СЕ-19/108-21/2703-ТВ від 03.03.2021 р., встановлено, що розмір завданої потерпілому шкоди, враховуючи термін експлуатації та зносу кабелю буде складати 3 464, 10 грн., а тому суд вважає необхідним задовольнити позов останнього в цій частині саме на цю суму, враховуючи, зокрема що новий кабель потерпілим навіть ще не було придбано.

Крім того, потерпілий просив стягнути з обвинуваченого витрати, які він планує понести за підключення кабелю до електролічильника в розмірі 1 379, 20 грн., надавши на підтвердження вартості таких послуг розрахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» Більмацький МРРЕМ за № 1183/42 від 06.12.2019 року (а.с. 56 т. 1).

Хоча вказані витрати не були понесені потерпілим, але виходячи з позиції обвинуваченого, який в судовому засіданні визнав позов в цій частині, та діючи до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 і в цій частині.

Щодо заявлених потерпілим транспортних витрат, які віднесено останнім до матеріальних збитків, то суд вважає необхідним вирішити їх в порядку ст. ст. 118, 121-122 КПК України, оскільки ці витрати не є в розумінні норм чинного законодавства матеріальною шкодою.

Стосовно заявленої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., то суд зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду, яка в добровільному порядку обвинуваченим відшкодована не була, у тому числі протягом судового провадження, що викликало у потерпілого душевні переживання, зокрема щодо можливого повторення вказаної ситуації, необхідності відриву від проходження служби у Збройних силах України, оскільки він є військовослужбовцем, для прибуття до органу досудового розслідування та суду для здійснення процесуальних заходів у вказаному кримінальному провадженні, доведення своєї позиції, а таким чином погіршення стану здоров`я, що виразилось у знервованості, підвищенні тиску, безсонні, дратівливості, та обумовило необхідність звернення до лікаря невропатолога для отримання лікування та нормалізації стану, що зокрема підтверджується випискою з медичною карти потерпілого, а тому суд вважає необхідним врахувати дані обставини під час вирішення цивільного позову потерпілого в цій частині (а.с. 80 т. 1).

Водночас, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , суд вважає обґрунтованою і співмірною суму моральної шкоди завданої останньому в розмірі 3 000 грн., яку і стягує з обвинуваченого на його користь.

Щодо понесених потерпілим ОСОБА_1 процесуальних витрат, в рамках даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із : 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Частиною 2 статті 120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до частини 3 статті 122 КПК України, потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Виходячи з норм, викладених в частині 1 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

У своєму позові потерпілий ОСОБА_1 просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування та суду для участі у судових засіданнях, які склали в загальній сумі 5 523, 14 грн.

При цьому, обґрунтовуючи понесені витрати потерпілий в судовому засіданні зазначив, що вони складаються із вартості проїзних документів (квитків) та чеків на придбання пального використаного ним під час прибуття на особистому транспортному засобі з с. Новозлатопіль Розівського району Запорізької області, де він мешкає, до місця розташування суду (Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка).

Як вбачається з наданих потерпілим проїзних документів, ним були понесені витрати на придбання квитків для прибуття до суду (смт. Розівка) і у зворотному напрямку (місця служби – м. Миколаїв), а саме квитків: № 000В4082-EFE8-45C3-0001 на суму 247, 36 грн.; № 000B4082-7BF8-4895-0001 на суму 241, 69 грн.; № 000B4076-3BD2-303C-0001 на суму 177, 46 грн.; № 000B4073-2FDA-F78B-0001 на суму 222, 19 грн.; ЛМ № 212728 на суму 139, 82 грн.; БГ № 802930 на суму 244, 47 грн.; БГ № 802929 на суму 75, 50 грн.; ЛМ № 212729 на суму 60, 99 грн.; ЛМ № 212976 на суму 158, 54 грн.; ЛМ № 212977 на суму 63, 11 грн.; БГ № 807896 на суму 173, 10 грн.; БГ № 842543 на суму 118, 09 грн.; БГ № 811002 на суму 152, 82 грн.; БГ № 811001 на суму 55, 65 грн.; ЛН № 105381 на суму 204, 19 грн.; ЛН № 105380 на суму 62, 17 грн.; № 553458 на суму 28, 00 грн.; АЛ № 771197 на суму 220, 63 грн., а всього на загальну суму 2 645, 78 грн. Ці витрати є обґрунтованими, співпадають з датами судових засідань, які були призначені по даному кримінальному провадженню, а тому підлягають стягненню з обвинуваченого (а.с. 51, 54, 55, 132, 133, 134, 135, 146, 147 т. 1).

Разом з тим, з наданого потерпілим квитка ЗР № 680129 на суму 197, 36 грн. вбачається, що останнім було здійснено проїзд на залізничному транспорті з смт. Розівка в напрямку м. Миколаєва - 03.11.2019 року, тобто коли досудове розслідування по даному кримінальному провадженню вже було завершено (31.10.2019 року – направлено обвинувальний акт до суду), але до часу надходження справи до суду (04.11.2019 року). Тобто ці витрати не мають відношення до витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, а тому стягненню не підлягають (а.с. 55 т. 1).

Крім того, потерпілим ОСОБА_1 були надані чеки на придбання пального для особистого транспортного засобу витраченого для прибуття до місця розташування суду в смт. Розівка, з місця проживання (с. Новозлатопіль Розівського району Запорізької області), а саме чеки: № 225 від 13.11.2020 року на суму 220 грн.; № 227 від 13.11.2020 року на суму 399, 90 грн., № 0790 від 20.04.2021 року на суму 560 грн., але вказані витрати не мають ніякого відношення до витрат, пов`язаних із прибуттям до судового провадження, оскільки судові засідання у ці дати по даному кримінальному провадженню не призначалися, та як вже було зазначено вище, досудове розслідування у цей час вже було завершено, а тому ці витрати задоволенню не підлягають (а.с. 108 т. 2).

Також потерпілим були надані чеки: № 7249 від 01.04.2021 року на суму 500 грн., № 9727 від 15.04.2021 року на суму 500, 10 грн., та № 136 від 12.05.2021 року на суму 500 грн., понесені ним на придбання пального для власного транспортного засобу для прибуття до суду (а.с. 108 т. 2).

Як вбачається з представлених потерпілим чеків про понесені ним витрати на транспорт (пальне) - 01.04.2021 року, 15.04.2021 року та 12.05.2021 року для прибуття з с. Новозлатопіль Розівського району Запорізької області, де мешкає останній, до смт. Розівка Розівського району Запорізької області (місця розташування суду), то суд погоджується, що ці витрати, враховуючи відсутність транспортного сполучення (рейсових автобусів) між цими населеними пунктами, були необхідними.

Але відстань між цими населеними пунктами складає приблизно 26 км, а тому понесені потерпілим витрати на транспорт (пальне) для прибуття з місця проживання до місця розташування суду і у зворотному напрямку в такому розмірі – 500 грн., на думку суду, є явно надмірними, та не містять належного підтвердження, що зазначені витрати саме в такому розмірі були понесені останнім, а тому в частині цих витрат суд вважає такою, що підлягає задоволенню суму в розмірі 300 грн., за кожну дату, а всього на суму 900 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних із прибуттям до судового провадження підлягають частковому задоволенню на загальну суму 3 545, 78 грн., оскільки саме в такому розмірі, на переконання суду, витрати потерпілого є обґрунтованими та доведеними.

Щодо вимог потерпілого ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених процесуальних витрат на правову допомогу в розмірі 1 000 грн., то суд виходить з такого.

Потерпілим ОСОБА_1 на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 8/4 від 17.07.2020 року, згідно якої його витрати на правову допомогу (консультацію щодо цивільного позову) склали 1 000 грн., які і слід задовольнити, оскільки сумніви щодо відсутності таких витрат у суду не виникають (а.с. 109 т. 2).

На підставі викладеного суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково і стягнути на користь останнього з обвинуваченого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 4 843, 30 грн., моральної шкоди – 3 000 грн., понесених процесуальних витрат на правову допомогу – 1 000 грн., і процесуальних витрат, пов`язаних із прибуттям до судового провадження – 3 545, 78 грн. В іншій частині позову ОСОБА_9 відмовити.

Запобіжний захід не обирався.

Розподіл судових витрат суд здійснює згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України. При цьому, суд вбачає за доцільне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-21/2703-ТВ від 03.03.2021 р. у сумі 653, 80 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 75, 76, ч. 1 ст. 185 КК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 5, 61, 100, 118, 120, 122, 124, 128, 129, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, та згідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на користь останнього з обвинуваченого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 4 843, 30 грн., моральної шкоди – 3 000 грн., понесених процесуальних витрат на правову допомогу – 1 000 грн., і процесуальних витрат, пов`язаних із прибуттям до судового провадження – 3 545, 78 грн. В іншій частині позову ОСОБА_9 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-21/2703-ТВ від 03.03.2021 р. у сумі 653, 80 грн.

Речові докази:

-обмотку з мідного силового кабелю та металевий ніж, які перебувають на зберіганні у Розівському ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, – знищити;

-фрагмент силового мідного кабелю, який було вилучено на розподільному щиті в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , - повернути ОСОБА_1 , як власнику.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Розівський районний суд Запорізької області.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити обвинуваченому та прокурору копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя: А.П. Завіновська