Ухвала суду № 97013417, 14.05.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/360/20

Номер провадження № 1-кп/305/156/21

УХВАЛА

14.05.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.

з участю прокурора Савчук Л.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Бабича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду міста Рахів, клопотання прокурора про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У судовому засіданні прокурор Савчук Л.Д. заявила клопотання про призначення у даному кримінальному провадженні комісійної слово-медичної експертизи.

Клопотання мотивує тим, що, під час судового розгляду з урахуванням здобутих даних, зокрема показань обвинуваченого та свідків, встановлено підстави для призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи.

Таким чином виникла необхідність у проведенні додаткової комісійної судово-медичної експертизи з метою спростування чи підтвердження показань як обвинуваченого, так і свідків щодо можливості отримання тілесних ушкоджень потерпілою.

Поряд із цим клопотанням, прокурор Савчук Л.Д. висловила думку про необхідність задоволення клопотання прокурора Ластовичака В.Ю. про продовження строку запобіжного заходу обраного у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , яке було подане через канцелярію суду, оскільки строк дії такого закінчується, кримінальне провадження не завершене, ризики, визначені слідчим суддею на сьогодні не відпали, справу по суті ще не розглянуто, про що надав суду письмове клопотання. Зокрема зазначила, що на даний час існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 буде переховуватись від суду та перебуваючи на волі матиме можливість впливати на потерпілого та свідків, які ще на даний час не допитані. У зв`язку з наведеним просила продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на два місяці.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бабич Р.В. заперечувавщодо призначення та проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи.

Зокрема адвокат Бабич Р.В. зазначив, що експертизу необхідно було призначити у ході проведення досудового розслідування, а не за наслідками судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Щодо клопотання прокурора про продовження стоку тримання під вартою заперечили, просили відмовити у його задоволенні через необґрунтованість. Зокрема зазначили, що ОСОБА_1 уже тривалий час утримується під вартою. Не має наміру ухилятись від суду та впливати на свідків і потерпілого. На даний час у справі допитано всіх свідків, які були заявлені стороною обвинувачення.

Заслухавши думку учасників судового розгляду справи, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У відповідності до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно із приписами п.п.1, 2 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення причин смерті та встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

У відповідності до вимог п.1.2.13 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування (перелік зон наведено в додатку). За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що 13 січня 2020 року, близько 14 години, в приміщенні кухонної кімнати будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час виниклої сварки з співмешканкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_2 правою ліктьовою зоною передпліччя з розмахом зліва на право один удар в область голови з права та повалив її на підлогу. В результаті потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми, що ускладнилося набряком та ущемленням речовини головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. В результаті отриманих тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_2 померла.

Дослідженням висновку експерта у судовому засіданні встановлено, що смерть громадянки ОСОБА_2 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, який і став безпосередньою причиною смерті його. Дана причина смерті підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа: наявністю крововиливу в м`які тканини в потиличній ділянці, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, набряку речовини головного мозку, а також даними додаткових судово-гістологічних методів дослідження (субарахноїдальний крововилив. Набряк м`якої мозкової оболонки. Ішемічні зміни нейроцитів. Набряк-набухання речовини головного мозку). Експерт зазначив, що приймаючи до уваги умови зовнішнього середовища в яких знаходився труп та характер трупних змін можна допустити, що з моменту смерті до моменту судово-медичного дослідження пройшло біля 22-28 годин. При судово-медичному дослідженні трупа експертом виявлено тілесні ушкодження у вигляді: 1) закритої черепно-мозкової травми, субдуральної гематоми, забою головного мозку, субарахноїдальний крововилив, крововиливу в м`які тканини голови в потиличній ділянці. Дані тілесні пошкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з необмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму спричинення або при падінні і ударяння об такі при наданні тілу попереднього прискорення. Вищевказані тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті її і відносно живих осіб та згідно п.2.1.1. Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Окрім цього у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців правої нижньоорбітальної ділянки, лівої пара орбітальної ділянки, передніх поверхонь обох колінних суглобів, садна чола, забійної рани верхньої губи. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму спричинення. Вищевказані тілесні ушкодження не знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_2 і відносно живих осіб кваліфікуються як легкі тілесні пошкодження, що не привели до короткочасного розладу здоров`я.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив, що 13 січня 2020 року, він разом із своєю співмешканкою, ОСОБА_2 , братом ОСОБА_3 та сусідкою на ім`я ОСОБА_4 , протягом дня вживали алкогольні напої. Між ним та ОСОБА_5 виникла сварка під час якої вдарив її зовнішньою стороною правої руки у обличчя. Оскільки ОСОБА_5 була дуже п`яна, тому від удару впала і вдарилась головою у стілець, який стояв біля стіни. Після цього він пішов у другу кімнату, а ОСОБА_5 вийшла з будинку. Через півгодини повернулася з літровою пляшкою горілки. Вони, у двох продовжили розпивати горілку, потім лягли спати. Через деякий час ОСОБА_5 вийшла на вулицю по потребі, впала на землю, після чого їй стало погано. Він допоміг їй піднятися та зайти на кухню. В неї почався приступ епілепсії. Він, за допомогою ложки розтуляв ОСОБА_5 рота, давав води, облив її водою, після чого вона випила 50 грам горілки і лягла спати. Наступного дня, коли він прокинувся, побачив, що ОСОБА_5 не дихала. Перелякавшись почав викликати швидку, однак на його виклики ніхто не реагував. Він пішов до сусідів, розповів про подію, однак сусіди також не реагували. Просить виправдати його, оскільки не вчиняв злочину.

Аналогічні за змістом пояснення в частині нанесення удару потерпілій, ОСОБА_1 надав у ході проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування.

Окрім цього, допитані у судовому засіданні свідки пояснили, що бачили як потерпіла декілька разів сама падала на бетонні сходи та траву, після чого у неї з носа текла кров.

Зокрема, свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні ствердила, що поки чекали на швидку і поліцію, ОСОБА_7 розповідав, що він вдарив ОСОБА_5 рукою у обличчя один раз від чого вона впала, після чого їй стало погано, вона лягла, а потім встала і пішла по горілку. Їй відомо, що ОСОБА_7 з ОСОБА_8 , проживали як співмешканці, вживали алкогольні напої та постійно билися. Коли вони були у хаті, то видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 вона не бачила.

Аналогічні за змістом показання надав свідок ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 , у судовому засіданні пояснив, що повернувшись з дня народження бачив як ОСОБА_7 сварився з ОСОБА_5 , під час сварки ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_8 долонею в обличчя. На що вона образилася і вийшла з будинку, потім повернулася і впала на сходах. ОСОБА_7 підняв та «відкачав» її.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 пару разів падала. ОСОБА_7 заводив ОСОБА_8 у будинок. Вона бачила як ОСОБА_8 на вулиці падала. На її очах ОСОБА_8 падала два рази. Впала лицем на бетонних сходах. ОСОБА_7 допоміг їй встати і завів у хату. Другий раз вона впала на траву і у неї почала кров текти з носа.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що особисто вона була там десь півгодини. За цей період ОСОБА_8 виходила 3 рази, у перервах коли випивала. ОСОБА_8 падала із сходів. Вони з сестрою бачили як ОСОБА_7 завів її у хату. Коли свідок ішла геть, то ОСОБА_8 спала, а решта сиділи за столом.

Таким чином, з метою перевірки і уточнення результатів судового слідства та з`ясування обставин справи, для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд вважає доцільним призначити додаткову комісійну судово-медичну експертизу.

Доказами в кримінальному провадженні у відповідності до ст.84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи наведене та те, що обставини, які мають значення для кримінального провадження, потребують доказування та з`ясування за допомогою спеціальних знань і встановлюються експертом, шляхом проведення ним досліджень та надання за їх результатами висновків, які полягають у визначенні тілесних ушкоджень та причини смерті ОСОБА_2 суд вважає за необхідне призначити додаткову комісійну судово-медичну експертизу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як зазначено у пункті 3 рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 №1-р/2017, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області Туликом І.І. від 14.01.2020 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який періодично продовжувався, востаннє, на підставі ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2021 року по 14 травня 2021 року, включно.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

На думку суду, обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду. Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але не має постійного місця роботи, не одружений, не має утриманців, тобто не має міцних соціальних зв`язків, а тому може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, інкриміноване йому діяння вчинив у стані алкогольного сп`яніння. Наведені обставини суд вважає такими, що значно підвищують суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

При цьому, суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду також не надано.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 інкриміноване діяння вчинив у стані алкогольного сп`яніння, систематично зловживає алкогольними напоями, не має соціальних зв`язків по місцю проживання, не одружений, не працюючий, на утриманні дітей чи інших осіб не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Підсумовуючи викладені вище обставини, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки на даний час не відпали ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відтак, строк дії запобіжного заходу обвинуваченому слід продовжити на 60 діб.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.101, 242, 177, 178, 183, 194, 331, 350 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Призначити у кримінальному провадженні за №12020070140000042 від 14.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України додаткову комісійну судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) в результаті якої кількості ударів по голові могли виникнути тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті ОСОБА_2 - одного чи більше (скільки саме)?

2) чи можна визначити, куди саме було завдано удар (удари)?

3) чи могли тяжкі тілесні ушкодження виникнути в результаті удару потерпілої головою об підлогу?

4) чи відповідають тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми, набряку та ущемлення головного мозку виявленим зовнішнім легким тілесним ушкодженням у вигляді синців параорбітальних ділянок, садна чола та забійної рани верхньої губи?

Проведення експертизи доручити експертам Закарпатського обласного бюро судово-медичних експертиз (вулиця Капушанська, 83, м. Ужгород, 88000).

Для дослідження експертам надіслати матеріали кримінального провадження №12020070140000042 від 14.01.2020 та копію ухвали про призначення експертизи.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строком на два місяці, тобто по 12 липня 2021 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У відповідності до вимог абз.2 ч.2 ст.392 КПК України вказана ухвала, у частині продовження строку дії запобіжного заходу, може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 19 травня 2021 року о 16 годині 00 хвилин.

Головуюча: М.О. Марусяк