Ухвала суду № 97012989, 29.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/10328/21

провадження №: 2-з/752/432/21

У Х В А Л А

Іменем України

29.04.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2021 позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та витребування майна.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.04.2021 року відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

29.04.2021 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлані Юріївні видавати свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі №4/2020 на майно, що належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві до набрання законної сили рішення у справі №752/10328/21.

Свою заяву представник позивача обґрунтовує тим, що в провадженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., знаходиться спадкова справа №4/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , про що зазначено у листі приватного нотаріуса від 19.01.2021 року №9/02-14. Представник позивача зазначає, що станом на 29.04.2021 не існує перешкод для оформлення спадщини та видачі у встановлені законодавством строки свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 , сину померлого, та який вважається спадкоємцем першої черги. Як зазначає представник позивача, до часу постановлення рішення існує реальна можливість, що спадкове майно, на яке претендує ОСОБА_1 , буде оформлене за ОСОБА_3 , котрий матиме безперешкодну можливість розпорядитися успадкованим майном на власну користь. Окрім того, представник позивача вказує, що ОСОБА_3 після успадкування спірного майна зможе безперешкодно відчужити його на користь третіх осіб, або вчинити інші дії, що в подальшому ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду із вказаною заявою про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним заяву відмовити в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами існує спір щодо встановлення факту проживання однією сімє?ю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та витребування майна.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відтак, застосування заходів забезпечення позову у виді заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлані Юріївні видавати свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі №4/2020 на майно, що належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві до набрання законної сили рішення у справі №752/10328/21, неможливе без надання жодних доказів того, що наявне достатньо обґрунтоване припущення існування наміру у третьої особи ОСОБА_3 після успадкування спірного майна безперешкодно відчужити його на користь третіх осіб, або вчинити інші дії, що в подальшому ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Отже, посилання заявника на те, що ОСОБА_3 після успадкування спірного майна зможе безперешкодно відчужити його на користь третіх осіб, або вчинити інші дії, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а таке твердження є лише припущеннями представника позивача.

Окрім того, в прохальній частині заяви не визначено коло осіб, яким необхідно заборонити видавати свідоцтво про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .

Враховуючи, предмет позову, а також можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача, суддя дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як представником позивача не доведено, а судом не встановлено підстав для заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлані Юріївні видавати свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі №4/2020 на майно, що належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві до набрання законної сили рішення у справі №752/10328/21.

Керуючись ст.ст.149, 150 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та витребування майна - відмовити.

У відповідності до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур