Вирок № 97012697, 19.05.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/6819/17

Провадження № 1-кп/265/61/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участю секретарів судового засідання Муратової Д.К., Аргунової М.В.,

номер кримінального провадження 12017050790000452, внесеного 02 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Маріуполя Донецької області, громадянки України, яка має вищу освіту, не заміжня, не працююча, раніше не судима, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Величко Л.С., Резницького Ю.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника адвоката Комарова І.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2017 року, в період часу з 19:00 годин до 23:00 годин ОСОБА_1 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , в результаті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків, умисно завдала множинні удари ногами та невстановленим тупим предметом в область обличчя, голови та тулубу своєї матері ОСОБА_3 , в результаті чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді:

закритого перелому кісток носу зі зміщенням, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні;

множинних гематом обличчя (синець лобної області зліва, в параорбітальних областях з переходом на ліву виличну ділянку та область щоки, на верхній та нижній губах, підборідді центрі) та передньої поверхні грудної клітини в підключичних областях, садна обличчя (на підборідді в центрі) та задній поверхні правого ліктьового суглобу, що відносяться до легких тілесних ушкоджень;

закритої черепно-мозкової травми: забій м`яких тканин, гематома та садно потиличної області в центрі, крововиливи під тверду мозкову оболонку в області основи черепу в проекції задньої, передньої та середньої черепних ямок справа, конвекситальної поверхні правої скроневої області, крововиливи під м`яку мозкову оболонку в області конвекситальної поверхні обох лобних та правої скроневої часток, в шлуночки головного мозку, внутрішньомозкова гематома в області правих тім`яної та скроневої часток, крововиливи в речовину правої півкулі головного мозку, які за ступенем тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:00 годин.

Причиною смерті ОСОБА_3 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась забоєм м`яких тканин, гематомою та садном потиличної області, крововиливами під оболонки, в шлуночки та речовину головного мозку, ускладнена набряком головного мозку та легень.

Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч.2 ст.121 КК України, а саме за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілої.

24 лютого 2021 року прокурором, який входить до групи прокурорів за даним кримінальним провадженням за погодженням з керівником Маріупольської місцевої прокуратури № 2, було змінено обвинувачення відносно ОСОБА_1 . Підставами зміни обвинувачення стала необхідність зміни викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в частині уточнення часу вчинення кримінального правопорушення та тілесних ушкоджень від яких ОСОБА_3 померла. Копії обвинувального акту за даним кримінальним провадженням були надані обвинуваченої ОСОБА_1 , її захиснику та потерпілій ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 суду пояснила, що обвинувачення їй зрозуміле, вину у скоєному не визнає. Пояснила, що ОСОБА_3 - її мати, потерпіла по справі ОСОБА_2 - її сестра. 24.02.2017 року о 18.45 годин за запрошенням матері ОСОБА_3 приїхала до неї разом із донькою ОСОБА_4 та цивільним чоловіком - ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3 . В квартирі у матері вони одразу подарували їй новий мобільний телефон, повечеряли. Після вечері її донька ОСОБА_4 пішла митися, але опеклася. Вона намагалася обробити опіки доньки, але ОСОБА_3 стала втручатися, намагалася обробити їх спиртом, в зв`язку з чим між нею та матір`ю стався конфлікт. У ході конфлікту вона стала казати матері, що та стала багато пити, та образилася, стала у відповідь ображати її, тому вона сказала доньці та чоловіку збиратися додому. Приблизно о 22.00 годині її донька та чоловік вийшли із квартири ОСОБА_3 , вона вийшла за ними приблизно через 5-10 хвилин, оскільки одягалася. Коли у коридорі квартири вона стала взувати взуття, її дамська сумочка висіла у неї на плечі. Коли вона знаходилася до матері спиною, та потягнула її за ручки сумочки, вони порвалися і мати впала. Коли мати падала, то її сумку на двох відірваних ручках вона тримала у руці. Вона впала на мати напівсидячи задом, тобто села їй на верхню частину тулуба. Пояснювала, що падаючи вдарила мати ліктем, так як відчула щось тверде, можливо в підборіддя. Після цього вона підвелась та пішла із квартири, не зачинив двері. Приблизно о 23.00 годині, їй зателефонувала сестра - потерпіла по справі та повідомила, що їй дзвонила ОСОБА_3 , та несе якусь маячню. У неділю вона віддала сестрі ключі від квартири, і та поїхала до матері. Їй відомо, що 26.02.2017 року мати забрали в лікарню, де її прооперували, але вона померла.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження вказувала, що у матері 24.02.2017 року вони були приблизно 2-2,5 години, додому повернулися приблизно о 22.00 годині. В той же день, приблизно через півтори години, вона зателефонувала сестрі та повідомила, що у матері на фоні алкоголізму почалася маячня і тепер вона повинна з нею «нянчеться». Вказувала, що коли вони приїхали до матері, остання приготувала млинці, вони сіли за стіл, і її чоловік разом із матір`ю пив коньяк, вона з ними спиртні напої не вживала. Після конфлікту із матір`ю вона викинула недопиту пляшку коньяку. Вказувала, що сварка між нею та матір`ю почалася на кухні, потім вони перешли до залу, оскільки вона стала оглядати ділянки опіку у доньки, а мати почала їх мазати спиртом. Зазначала, що в квартирі з матір`ю на одинці була лише п`ять хвилин. Уточнювала, що коли вона виходила із квартири її мати сиділа, спиною впиралася об тумбу, була у свідомості і продовжувала її ображати. Як її мати впала, вона не бачила, але коли вона впала на неї, мати лежала, та вже піднімала голову, але вона їй піднятися не допомагала. Також вказувала, що зі слів сусідів їй стало відомо, що на слідуючий день мати бачили біля ларьків, де продають спиртні напої. Видимих тілесних ушкоджень у матері, коли вона в той день уходила, не бачила.

Стверджувала, що в її присутності мати на «102» не телефонувала, з ким вона сварилася, коли туди телефонувала, їй невідомо. Уточнювала, що не виключає можливість, що при падінні могла випадково вдарити мати ліктем в підборіддя. Вказувала, що у 2010 році у неї був інсульт, ліва сторона майже не працює і вона не може повністю стискати ліву кість руки, піднімати тяжкі предмети, коли хвилюється її річ гальмує. У 2015 році вона знаходилася на стаціонарі в лікарні, оскільки впала з четвертого поверху своєї квартири, у неї був перелом двох рук, ключиці, має 3-тю групу інвалідності загального захворювання.

Додатково вказувала, що залишила квартиру матері після 22.00 годин, при цьому мати щось кричала їй вслід, що конкретно не пам`ятає, але це були образливі слова. Сестрі вона зателефонувала приблизно о 23.00 годині. Стверджувала, що на аудіо записи телефонної розмови її матері з жінкою-оператором служби «102» не її голос. Вважає, що її дії по відношенню до матері були необережні, оскільки в той вечір мати була в стані алкогольного сп`яніння. Уточнювала, що в той вечір мати дійсно хотіла дати їй закупорку бутля з помідорами та огірками, її донька їх дістала та залишила у коридорі, оскільки після сварки із матір`ю вона не стала їх забирати.

Виступаючи у судових дебатах обвинувачена ОСОБА_1 стверджувала, що не наносила своєї матері тілесні ушкодження, її смерть настала внаслідок нещасного випадку, в той день вона була твереза, а її сестра, потерпіла по справі обумовлює, оскільки між ними склалися неприязні відносини.

Судом безпосередньо у ході судового розгляду кримінального провадження був досліджений слідчий експеримент проведений слідчим за участю на той час підозрюваної ОСОБА_1 , її захисника, понятих та статиста, про що складено протокол від 15.08.2017 року із ілюстрованою таблицею до нього, з метою перевірки і уточнення відомостей. Під час слідчого експерименту, ОСОБА_1 знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 спочатку розповіла, а потім за допомогою статиста показала, які події відбувалися між нею та її матір`ю ОСОБА_3 та при яких обставинах, остання отримала тілесні ушкодження.

При цьому, під час слідчого експерименту ОСОБА_1 пояснила та за допомогою статиста показала, де саме вона знаходилася в момент, коли її мати ОСОБА_3 схватила двома руками її сумку, яка висіла у неї на плечі. ОСОБА_1 вказувала, що в той момент її мати стояла у неї за спиною, двома руками стала тягнути сумку за ручки і вона втратив рівновагу, стала задкувати назад, та спиною наштовхнулася на мати, вдарившись потиличної частиною голови об її підборіддя, від чого та втративши рівновагу, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, впала з висоти власного зросту на підлогу, вдарившись при цьому потиличної частиною голови об бетонну підлогу. Також ОСОБА_1 за допомогою статиста показала, як саме її мати стала підніматися, обпершись лівою рукою об тумбу, яка знаходилася в коридорі. На слідчому експерименті ОСОБА_1 вказувала, що ні яких ударів ОСОБА_3 , вона не наносила. Уточнювала, що чула сильний глухий звук удару, який утворився при падінні ОСОБА_3 та ударі потиличною частиною голови об бетону підлогу (том 1 а.с.176-184).

Показання обвинуваченої, суд вважає цілком зрозумілими, оскільки вона таким чином здійснює свій захист та з метою уникнення відповідальності, намагається створити уяву про те, що не вчиняла зазначене кримінальне правопорушення та безпідставно обвинувачується у скоєнні більш тяжкого злочину.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у скоєні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, про винуватість останньої у скоєні даного кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що загибла ОСОБА_3 - її мати, обвинувачена ОСОБА_1 - рідна сестра. Її мати проживала за адресою АДРЕСА_3 , разом із її братом та його дружиною.

24.02.2017 року у ночі їй зателефонувала сестра, обвинувачена по справі, та повідомила, що у неї стався конфлікт з матір`ю із-за її доньки ОСОБА_4 , казала, що била мати ногами по тілу. Їй здалося, що сестра була на підпитку.

25.02.2017 року в ранці їй зателефонувала мати та повідомила, що у неї в гостях була її сестра ОСОБА_1 з цивільним чоловіком та донькою, між матір`ю та сестрою виник конфлікт із-за доньки сестри - ОСОБА_4 . Казала, що сестра її сильно побила, била ногами по обличчю, вдарила банкою по голові, скаржилася на головну біль, набряклість на обличчі, казала, що боїться звертатися із заявою, оскільки не хоче травмувати свою онуку - доньку сестри. Пояснювала, що казала матері викликати лікаря, ще декілька разів в той день їй телефонувала. 26.02.2017 року коли вона зателефонувала матері і та не підняла слухавку, вона поїхала до неї додому, біля під`їзду була поліція, подруги матері. Коли вона відчинила двері квартири матері, то одразу почула храп , подумала, що мати спить, але вона була у несвідомому стані, і вона викликала швидку. В лікарні лікар її повідомив, що мати дуже в тяжкому стані, а 01.03.2017 року мати померла.

Також уточнювала, що коли зайшла до квартири матері, то в коридорі був безлад, на полу та двері до ванної кімнати були свіжи плями крові, мати лежала в залі на дивані, у неї була синюшна губа, розпухла борода, були синці на обличчі, садна на голові.

Уточнювала, що до матері ходила рідко, оскільки були неприязні відносини з братом та його дружиною, які проживали з матір`ю, але коли стався конфлікт між матір`ю та сестрою, брата с дружиною дома не було, вони поїхали у Пітер . Доповнювала, що пізніше розмовляла із донькою сестри - ОСОБА_4 і та розповідала, що мати сильно била бабусю, цивільний чоловік сестри навіть намагався її утримувати.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що оскільки 26 лютого 2017 року була масляниця її та ОСОБА_9 запросила у гості ОСОБА_3 .У суботу в ранці їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що у п`ятницю у неї була донька ОСОБА_1 з донькою та чоловіком. ОСОБА_3 розповідала, що між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт із-за квартири, оскільки донька хотіла повернутися у квартиру, а ОСОБА_3 не хотіла з нею жити. Також ОСОБА_3 розповідала, що донька побила її, нанесла удар в обличчя і у неї голова в крові, просила приїхати, порадити щодо звернення у поліцію. Вона пообіцяла приїхати наступного дня. Наступного дня вона разом із ОСОБА_9 приблизно о 8:30 годин зателефонували ОСОБА_3 , та слухавку не взяла, вони приїхали до неї, але вона не відчинила двері. Вони стали телефонувати знайомим, родичам, і донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 повідомила, що мати в лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона дізналася, що ОСОБА_3 померла.

Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення пояснювала, що з ОСОБА_3 знайома давно, раніше разом працювали. Їй відомо, що у ОСОБА_3 троє дітей, є онука ОСОБА_4 , її колишній чоловік помер. Щодо відносин з дітьми, то ОСОБА_3 нічого не розповідала, соромилася, але їй здалося, що з донькою ОСОБА_1 їй було важко спілкуватися. ОСОБА_3 казала, що не зможе їх з ОСОБА_9 зустріти, оскільки після побиття погано виглядає. Уточнювала, що ОСОБА_3 зателефонувала їй у суботу в ранці, казала, що конфлікт з донькою стався у п`ятницю після 22.00 годин. Вказувала, що окрім ОСОБА_3 в суботу їй більше ніхто не телефонував, остання дзвонила їй в суботу в ранці, більше вона з нею не розмовляла.

Відповідаючи на запитання сторони захисту пояснювала, що ОСОБА_3 скаржилася, що у неї розбита голова, казала, що болить живіт, що мабуть її били ногами. Про те, що її били бутилом по голові не казала, але раділа, що не впала на бутля, які заздалегідь приготувала. ОСОБА_3 казала, що у неї розбито обличчя, їй було важко говорити, при цьому про виклик швидкої ні чого не казала.

Уточнювала, що ОСОБА_3 вела розмови саме про конфлікт з донькою ОСОБА_1 , казала, що та нанесла їй удар в обличчя, від якого вона впала на підлогу, після чого ОСОБА_1 їй наносила удари коли вона лежала на підлозі, казала, що не знає чим її били, оскільки втрачала свідомість.

Свідок у судовому засіданні вказувала, що номер її мобільного телефону НОМЕР_1 , номер мобільного телефону ОСОБА_3 вона не пам`ятає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що із ОСОБА_3 знайома давно, оскільки разом працювали. 26 лютого 2017 року вони домовилися зустрітися у неї. 25 лютого 2017 року їй зателефонувала ОСОБА_12 і повідомила, що ОСОБА_3 просила їх приїхати, казала, що з її слів відомо, що її побила донька і вона просила поради. Вона зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що вони не зможуть приїхати, приїдуть наступного дня. ОСОБА_3 сказала, що не може їх зустрінути, оскільки у неї розбита губа та голова, яка болить, вона навіть не може відкрити рота, щоб поїсти. ОСОБА_3 також казала їй, що у неї в гостях на кануні була ОСОБА_1 з родиною. Наступного дня, а саме 26 лютого 2017 року вони разом із ОСОБА_8 декілька разів телефонували ОСОБА_3 , але та не відповідала, а коли вони до неї приїхали, не відчинила двері. Вечорі вони додзвонилися доньці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , і та повідомила, що мати в лікарні в комі, а ІНФОРМАЦІЯ_2 вона дізналася, що ОСОБА_3 померла.

Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення свідок пояснила, що у ОСОБА_3 троє дітей син ОСОБА_14 , доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Про сина ОСОБА_3 дуже добре відзивалася, на дівчат не скаржилася. Уточнювала, що ОСОБА_3 казала їй, що її побила донька ОСОБА_1 , подробиці побиття не розповідала.

Відповідаючи на запитання сторони захисту свідок уточнювала, що ОСОБА_3 не казала, як і чим її побили, за швидку розмов між ними не було.

Свідок у судовому засіданні вказувала, що номер її мобільного телефону НОМЕР_2 , номер мобільного телефону ОСОБА_3 вона не пам`ятає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що знає, як загиблу ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 , обвинувачену по справі, як її доньку. 25 лютого 2017 року вона по телефону розмовляла із ОСОБА_3 , яка скаржитися на життя, казала, що у неї на кануні в гостях була донька ОСОБА_1 із сім`єю, вони всі разом сиділи на кухні відпочивала, пили горілку. Казала, що між неї та донькою виник конфлікт, пов`язаний у неправильному з її боку вихованні доньки, а зараз у неправильному вихованні онуки. Під час конфлікту донька ударила її бутилом з помідорами по голові, а чоловік доньки сидів та дивився на їх конфлікт, внука в той час спала. Наступного дня вона зателефонувала ОСОБА_3 , але остання не взяла слухавку, і вона вирішала до неї зайти, але двері ні хто не відчинив. Вона викликала поліцію, але до квартири вони змогли зайти, коли приїхала друга донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка ключами відчинила двері. Коли вони всі разом зайшли в квартиру, ОСОБА_3 сиділа на дивані, її голова була опущена, вона вирішала, що у той стався інсульт, і донька викликала швидку. У ОСОБА_3 було опухле обличчя та синці під очима, однак видимих тілесних ушкоджень у неї вона не бачила. Вона підійшла до ОСОБА_3 , підняла її руку, побачила, що з рота іде піна. Були чи ні плями крові на одязі ОСОБА_3 , вона не пам`ятає.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження пояснювала, що не пам`ятає казала ОСОБА_3 під час розмови, що буде звертатися у поліцію чи ні, але казала, що дуже погано себе відчуває, болить голова. Уточнювала, що ОСОБА_3 казала їй, що конфлікт між нею та донькою виник приблизно о 24:00 годин. Пояснювала, що коли вона разом із поліцію зайшла до квартири ОСОБА_3 , то не бачила слідів розбитого бутля, в поліції їй казали, що на кухні була кров. Пояснювала, що хотіла викликати швидку, але ОСОБА_3 відмовилася. Стверджувала, що ОСОБА_3 казала їй, що донька нанесла їй один удар бутлем по голові. Вказувала, що у ОСОБА_3 були нормальні відносини з донькою ОСОБА_1 , що до іншої доньки ОСОБА_2 , то пояснити нічого не може, оскільки та жила далеко і спілкувалися вони рідко.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 . В той день, коли вона прийшла додому, чула, як у сусідки ОСОБА_3 відмічають якось свято, вона чула крики, звуки, які були схожі на те, що хтось штовхається. По звукам вона зробила висновки, що у квартирі сусідки був і чоловік. Вона не прислуховувалася до криків, але з того, що почула, зробила висновок, що конфлікт стався за онуки ОСОБА_4 .

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження пояснювала, що повернулася додому приблизно о 16.00-17.00 годин, конфлікт закінчився приблизно о 20.00 годин. Зі слів чоловіка їй відомо, що в той вечір ОСОБА_3 вбирала у тамбурі між їхніми квартирами, можливо він це бачив у дверне вічко. Вказувала, що стінки їх квартир стикаються в залі, на кухні стінки не стикаються. Вона чула шарудіння по стіні, як ніби хтось треться, штовхається, криків «не бій мене», «у мене кров» або дзвін розбитого посуду чи щось подібно, вона не чула. Наступного дня ОСОБА_3 їй не дзвонила, і вона з нею не спілкувалася.

Пояснювала, що з донькою ОСОБА_1 у ОСОБА_3 були добрі відносини, до подій про які вона розповідала, ОСОБА_1 приходила до матері у гості, вона це розуміла, оскільки чула за стінкою її голос. Про те, що між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 були конфлікти, вона не чула та їй про це, невідомо. Потерпіла ОСОБА_3 часто випивала, могла мочитися в під`їзді, ставала конфліктної, ОСОБА_1 навпаки спокійна.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що 24.02.2017 року розмовляла із ОСОБА_3 по телефону, вона просила прийти до неї та подивитися яка вона «красива». Вона відмовилася та попросила її не вмішувати в їх сімейні проблеми, говорила, щоб вони розбиралися самі. З померлої вона раніше працювала, проте у гості до неї не ходила, свята вони разом відзначали тільки на роботі. ОСОБА_3 багато про свою сім`ю не розповідала, а коли щось говорила, то тільки хороше.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження, уточнювала, що ОСОБА_3 по телефону їй говорила, що у неї вчора були гості і на неї впала банка з помідорами, коли вона збирала доньці сумку з продуктами. Уточнила, що по телефону ОСОБА_3 їй говорила, що у неї в гостях була дочка ОСОБА_1 з чоловіком, більше ні за кого вона не казала. Пояснювала, що їй нічого не відомо, були чи ні між ОСОБА_3 та обвинуваченою сварки. Під час розмови із ОСОБА_3 , остання на здоров`я не скаржилася, про її смерть вона дізналася від людей у дворі, де проживає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що померла ОСОБА_3 його сусідка, їх квартири розташовані в одному тамбурі. Пояснював, що ОСОБА_3 проживала одна, але дуже часто до неї приїжджала внука.

24 лютого 2017 року він приїхав з роботи біля 17.00 годин, зустрівся із дружиною та біля 19.00 годин вони разом зайшли до тамбуру квартири, та почули із квартири ОСОБА_3 сміх, зрозуміли, що там щось святкують. Приблизно о 21.00-22.00 годин з квартири ОСОБА_3 стали чутні скандали і лайка, однак вони не звернули увагу, тому що подібне там траплялося часто. Потім вони почули відкриття та закриття дверей у перегородку, а коли останній раз хлопнули двері, ОСОБА_3 , щось крикнула вслід, підмела в тамбурі і зачинила двері, та все стихло. Вони з дружиною зрозуміли, що у ОСОБА_3 в гостях була її донька ОСОБА_1 та якійсь чоловік, оскільки чули їх голоси. Уточнив, що ОСОБА_3 лаялася з донькою ОСОБА_1 , були чутні саме їхні голоси і гучна лайка, причини сварки йому не відомі. Сварка була в передпокої, також вони чули голоси з кухні, чули якусь метушню, штовхання. Сварка тривала близько 10-20 хвилин. Уточнював, що чув, як ОСОБА_3 із відчиненої двері кричала, не приходьте сюди, ці крики були у лайливої формі. О смерті ОСОБА_3 він дізнався через 2-3 дня після вказаних подій. Вказував, що по сусідству із ОСОБА_3 вони проживають з 1995 року, але ніколи не бачили ОСОБА_3 синцями або травмами, вона ніколи не скаржилася на доньку ОСОБА_1 , що остання її б`є.

Показання потерпілої та свідків об`єктивно узгоджуються з письмовими доказами.

Відомості за правовою кваліфікацією ст. 121 ч.2 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2017 року о 17:21:09 годин, на підставі повідомлення до чергової частини Центрального ВП ГУНП в Донецькій області за заявою із міськлікарні № 2 міста Маріуполя (т.1 а.с. 57).

Як вбачається із змісту протоколу огляду трупу, 01.03.2017 року слідчий за участю понятих та судово-медичного експерта у приміщенні моргу міської лікарні № 2 оглянув труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час огляду були виявлені та зафіксовані тілесні пошкодження у вигляді синців в області обличчя, грудної клітини та ногах (том 1 а.с.60-61).

Зі змісту протоколу огляду місця події від 02 березня 2017 року та фототаблиці до нього, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді, слідчим у присутності понятих та спеціаліста був проведений огляд квартири АДРЕСА_3 , у ході огляду було вилучено змиви речовини бурого кольору з вхідної двері, з лутки вхідної двері зі сторони кімнати, з двері кухні, з поверхні тумби в коридорі, з поверхні нижньої частини лутки входу в спальну кімнату, зі шафи у коридорі, з поверхні флакону дезодоранту, які вилучені на марлевий тампон, поміщені в паперові конверти кожній окремо та опечатані; в зальній кімнаті наволочка з-під подушки з плямами речовини бурого кольору; в зальній кімнаті зі скляної пляшки, були вилучені три сліди папілярних ліній, які перекопійовані на ЛТ та прикріплені к таблиці огляду (том 1 а.с.62-81; 83-84). Вказані предмети були визнані речовим доказом, про що слідчим постановлена постанова від 03.03.2017 року.

02.03.2017 року ОСОБА_1 добровільно видала слідчому одяг, в якому була одягнута 24.02.2017 року, а саме: джинси синього кольору, светр, куртку осінню, черевики осінні. Вказані речі були оглянути слідчим 03.03.2017 року, про що був складений протокол огляду та фото таблиця до нього, визнані речовим доказом та ухвалою суду на них накладено арешт (том 1 а.с.85, 86-92; 93; 94-95).

02.03.2017 року ОСОБА_2 добровільно видала слідчому , належний її матері ОСОБА_3 мобільний телефон «Самсунг», а також сім-карту «Київстар» № НОМЕР_3 . Вказаний телефон та телефонна книга мобільного телефону були оглянуті слідчим, про що складено протокол огляду від 03.03.2017 року, мобільний телефон визнано речовим доказом (том 1 а.с.97;98-100; 101-102).

З висновку судової дактилоскопічної експертизи № 1/5-140 від 15.05.2017 року, вбачається, що слід пальця руки, розміром 27х25 мм, відкопійований на відрізку стрічки технічної, вилучений 02.03.2017 року в ході огляду місця події квартири АДРЕСА_3 - залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_1 (том 1 а.с.104-114).

Судові витрати на залучення експерта складають 1237,00 гривень.

15.05.2017 року слідчим був оглянутий паперовий конверт, в якому міститься дактилоскопічна карта, заповнена на ім`я ОСОБА_1 , про що слідчим складено протокол огляду предметів та вказана дактилоскопічна карта, визнана речовим доказом (том 1 а.с.115-118).

Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 856, була встановлена групова належність крові потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 857, не виключається можливість походження сліду крові на представлених на дослідження марлевих тампонах зі змивом з поверхні вхідної двері, з поверхні лутки вхідної двері з боку кімнати, з поверхні двері кухні, з поверхні тумбочки в коридорі, з поверхні нижньої частини лутки входу в спальну кімнату, з поверхні лівої сторони шафи в коридорі, з поверхні флакона дезодоранту та наволочці, від потерпілої ОСОБА_3 (том 1 а.с.120-127).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2581/116, ОСОБА_3 поступила у нейрохірургічне відділення КЗОЗ «ОЛІЛ», НХВ вул. Троїцька, 46, 26.02.2017 року з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку тяжкого ступеню. Здавлення мозку внутрішньомозкової гематомою праворуч з проривом в шлуночкову систему. Операція 27.02.2017 року. Забої м`яких тканин обличчя, лобової області зліва (том 2 а.с.24).

Як вбачається зі змісту карти виїзду швидкої медичної допомоги, 26.02.2017 року ОСОБА_3 була доставлена у лікарню № 9 у нейрохірургічне відділення з діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку. Зі слів доньки, 24.02.2017 року в 22.00 годин в своїй квартирі була побита донькою ОСОБА_1 . (том 2 а.с.25).

На підставі постанови слідчого Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Горайчук О., була проведена первісна судово-медична експертиза дослідження трупа ОСОБА_3 за № 645, під час якої експертам зазначені наявні тілесні ушкодження, їх ступень, механізм їх спричинення, причина та час смерті. (том 2 а.с.15-18).

18.08.2017 року прокурором була винесена постанова про призначення судово-медичної експертизи, оскільки експертом була проведена експертиза трупа ОСОБА_3 на підставі постанови слідчого ЦВП ГУНП в Донецькій області Горайчук О. від 01.03.2017 року за кримінальним провадженням № 1201705077000. При цьому відомості до ЄРДР за фактом спричинення тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_3 були внесені СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області 02.03.2017 року за № 12017050790000452, визначена група слідчих. У постанові прокурор зазначив, що судово-медична експертиза трупа ОСОБА_3 проведена експертом ОСОБА_24 за постановою слідчого, який не уповноважений на її призначення та винесена слідчим раніше ніж внесено відомості до ЄРДР, тобто в розумінні ст.86 КПК України, вказаний висновок експерта за № 645, може бути визнаний недопустимим доказом. (том 2 а.с.19-22).

З додаткового висновку судово-медичного експерта № 645/92 вбачається, що смерть ОСОБА_3 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та речовину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку і легенів. Цей вивід підтверджується результатами судово-медичного дослідження трупа і даними лабораторних досліджень при яких виявлено: закритий перелом кісток спинки носу зі зміщенням; масивні підшкіряні гематоми голови та обличчя; крововилив у шлуночки мозку; контузія речовини головного мозку; крововилив під м`які мозкові оболонки та тверду мозкову оболонку; переважне повнокров`я внутрішніх органів; набряк головного мозку та легенів, дистрофічні зміни паренхіматозних органів.

Згідно даних з історії хвороби, наданої на експертизу смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:00 годин.

При судово-медичному дослідженні трупа були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та речовину головного мозку, закритого перелому кісток спинки носу зі зміщенням, множинних підшкірних гематом голови та обличчя, саден в потиличної ділянці голови, на підборідді праворуч, крововиливи в підключених ділянках, садно по задній поверхні правого ліктьового суглобу, - утворилися від дії тупого предмету, як мінімум від 20-х ударів, прижиттєво, задовго до настання смерті та стосовно живих осіб відносяться:

- закрита черепно-мозкова травма з крововиливом під оболонки та у речовину головного мозку, закритий перелом кісток спинки носу зі зміщенням, множинних підшкірних гематом голови та обличчя, саден в потиличної ділянці голови, на підборідді праворуч, - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент їх отримання та від яких безпосередньо настала смерть. Між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю, що настала є прямий причинний зв`язок;

- крововиливи в підключених ділянках, садно по задній поверхні правого ліктьового суглобу, - відносяться до легких тілесних ушкоджень. Між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю, що настала прямого причинного зв`язку не має.

- також при судово-медичному дослідженні трупа були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден на голові, які могли утворитися під час підготування до нейрохірургічного втручання з лікарсько-діагностичною метою;

- трепанаційний отвір кісток склепіння черепу праворуч, колоті рани в ліктьових згинах, на лівому плечі, по передній поверхні лівого передпліччя, по задній поверхні лівої і правої кисті, - утворилися під час проведення лікувальних засобів з ціллю зберегти життя людини та по ступеню тяжкості не розцінюються, - на підставі Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Враховуючи характер та локалізацію знайдених тілесних пошкоджень, будь-які індивідуальні властивості травмуючого предмету в характеристиках знайдених пошкоджень не відобразилися.

Приймаючи до уваги той факт, що у характеристиці знайдених тілесних пошкоджень не відобразилися індивідуальні властивості будь-яких травмуючих предметів, можна висунути припущення, що такими предметами могли бути тупі предметі з обмеженою травмуючої поверхнею.

Якщо даний вид травми, яку отримала ОСОБА_3 супроводжувалася втратою свідомості, то остання після спричинення їй черепно-мозкової травми не могла здійснювати будь-яких цілеспрямованих дій. У разі, якщо даний вид травми не супроводжувався втратою свідомості, то ОСОБА_3 після її отримання могла здійснювати будь-які дії нецілеспрямованого характеру та в неповному їх обсязі деякий час до втрати свідомості (враховуючи важкість травми та згідно наданого на експертизу медичного документу у вигляді карти виїзду ШМД № 2935 від 26.02.2017 року).

Після отримання ОСОБА_3 закритої черепно-мозкової травми (на підставі вивчення обставин справи та результатів судово-медичного дослідження її трупа, а також медичних документів на її ім`я, які були оформлені під час перебування на лікуванні в медичному закладі), смерть останньої настала через деякий час.

Відповідь на питання: «Чи могла вижити ОСОБА_3 за умови своєчасного надання медичної допомоги, після спричинення їй виявлених у неї тілесних ушкоджень - 24.02.2017 року, не входить в компетенцію загального лікаря судово-медичного експерта, а є прерогативою комісійного відділу судово-медичної експертизи.

Приймаючи до уваги анатомо-топографічне розташування та характеристику субдуральної гематоми, а саме її консистенцію, колір та нещільне зрощення з поверхнею твердої мозкової оболонки, можна зробити висновок, що давність утворення субдуральної гематоми та черепно-мозкової травми складає не менше 6-ти діб.

В категоричної формі щохвилинно встановити час спричинення тілесного пошкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми ОСОБА_3 не є можливим. Можливо тільки вказати орієнтовний час утворення субдуральної гематоми.

Будь-яких матеріалів справи на момент проведення експертизи, які б вказували на можливий механізм утворення даного виду травми під час падіння та удару о будь-які предмети (меблі, підлога та інше), не представлено.

Враховуючи анатомо-топографічне розташування знайдених тілесних пошкоджень під час дослідження трупа ОСОБА_3 та свідчення, відомі з протоколу проведення слідчого експерименту від 15.08.2017 року, утворення останніх малоймовірним при обставинах, на які посилається ОСОБА_1 (які відомі з протоколу слідчого експерименту). (том 1 а.с.185-189).

Вказаний висновок експерта, був зроблений на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_3 , наданих на експертизу медичних документів, а саме історія хвороби, копія карти виїзду швидкої медичної допомоги № 2935 від 26.02.2017 року та копії протоколу слідчого експерименту від 15.08.2017 року за участю ОСОБА_1 .

Допитаний під час розгляду справи, за клопотанням сторони обвинувачення судово-медичний експерт ОСОБА_24 пояснив, що судово-медичні експертизи дослідження трупа ОСОБА_3 за № 645 та № 645/92, були проведені ним і він повністю підтверджує висновки вказаних експертиз. Вказував, що номер експертизи присвоюється за номером об`єкта (трупа), який надійшов на експертизу. Судово-медична експертиза за № 645/92, реєструвалася, як додатковий висновок, який був складений на підставі первинного висновку, наданих на дослідження медичних документів (історія хвороби, копія карти виїзду швидкої медичної допомоги) та копії протоколу слідчого експерименту.

Пояснював, що згідно макроскопічного дослідження субдуральної гематоми, а саме його пласта, який на момент дослідження ще перебував у порожнині мозкового черепа та враховуючи його розташування, фіксацію, колір, щільність, можливо зробити припущення, що давність утворення субдуральної гематоми не може бути менше 6 діб. Такий висновок склався тому, що після надходження до стаціонару та призначення планового обстеження, 27.02.2017 року о 14:50 годин нейрохірургом зроблено операцію (трепанація черепа), було видалено субдуральну гематому, настільки, наскільки нейрохірург зміг її дістати, тому що об`єм був великим 80-100 см3. З описи операції, зробленої нейрохірургом був описаний стан гематоми, тому можливо зробити висновок, що давність гематоми на момент операції десь 2-3 доби, оскільки було зафіксовано наявність добре сформованої гематоми, її колір. Під час розтину трупу ОСОБА_3 він бачив залишки пласта субдуральної гематоми. По цим залишкам, які мали бурий колір та тому, що вона нещільно зрощена, вона може відповідати давності гематоми, яка так формується наприкінці першого тижня від отримання травми. Всі інші тілесні ушкодження спричинені задовго і, можливо не в цей день, коли була отримана черепно-мозкова травма. Тілесні ушкодження не можливо розмежувати, тому що, ці ушкодження в проекції голови та обличчя, могли утворитися одночасно із черепно-мозковою травмою, утворити контузію і спричинити тяжкі наслідки. Якщо померла втратила свідомість після отримання черепно-мозкової травми, то вона не могла пересуватися, якщо ні, то мала можливість вчинювати відповідні цілеспрямовані дії.

Аналізуючи зміст досліджених під час розгляду справи судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_3 за № 645 та № 645/92, постанови прокурора від 18.08.2017 року про призначення судово-медичної експертизи в рамках кримінального провадження № 12017050790000452, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.03.2017 року, пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_24 , суд враховуючи вимоги ст.ст.86, 214 КПК України, дійшов висновку, про недопустимість, як доказу висновку судово-медичної експертизи № 645, оскільки її призначення відбулося поза межами вищевказаного кримінального провадження, не уповноваженою на це особою.

Разом з тим, визнання зазначеного доказу недопустимим не спростовують висновки суду, щодо встановлених судом обставин вчинення обвинуваченою злочину та не впливають на правову кваліфікацію її дій.

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 64, вбачається, що враховуючи дані медичних документів, описової частини висновку експерта, дані лабораторних досліджень, комісією сформульовано наступний судово-медичний діагноз:

Основний: закрита черепно-мозкова травма: забій м`яких тканин, гематома та садно потиличної області в центрі, крововиливи під тверду мозкову оболонку в області основи черепу в проекції задньої, передньої черепної ямок та середньої черепної ямки справа, конвекситальної поверхні правої скроневої області (за даними медичних документів), крововиливи під м`яку мозкову оболонку в області конвекситальної поверхні лобних та правої скроневої часток, в шлуночки головного мозку, внутрішньомозкова гематома в області правих тім`яної та скроневої часток, крововиливи в речовину правої півкулі головного мозку. Закритий перелом кісток носу зі зміщенням, множинні гематоми обличчя та передньої поверхні грудної клітки, садна обличчя та області правого ліктьового суглобу. Стан після операції: «Резекційна трепанація черепу справа, видалення внутрішньо мозкової гематоми» від 27.02.2017 року.

Ускладнення: застійна бронхопневмонія, застійне венозне повнокров`я та дистрофічні зміни внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень.

Супутні: вогнищева гіпертрофія міокарду, артеріоло склероз серця та нирок, цироз печінки.

Причиною смерті ОСОБА_3 явилась закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась забоєм м`яких тканин, гематомою та садном потиличної області, крововиливами під оболонки, в шлуночки та речовину головного мозку, ускладнена набряком головного мозку та легень. Безпосередньою причиною смерті в даному випадку є набряк головного мозку та легень. Черепно-мозкова травма, виявлена у ОСОБА_3 , полягає в причинному зв`язку з настанням її смерті.

Закрита черепно-мозкова травма: забій м`яких тканин, гематома та садно потиличної області в центрі, крововиливи під тверду мозкову оболонку в області основи черепу в проекції задньої, передньої черепної ямок та середньої черепної ямки справа, конвекситальної поверхні правої скроневої області (за даними медичних документів), крововиливи під м`яку мозкову оболонку в області конвекситальної поверхні лобних та правої скроневої часток, в шлуночки головного мозку, внутрішньомозкова гематома в області правих тім`яної та скроневої часток, крововиливи в речовину правої півкулі головного мозку, згідно п.2.1.3г «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя; закритий перелом кісток носу зі зміщенням, згідно п.2.2.2а вищезазначених правил, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день); множинні гематоми обличчя та передньої поверхні грудної клітки, садна обличчя та області правого ліктьового суглобу, згідно п.2.3.2б вищезазначених правил, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Всі вищевказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, давністю біля одного тижня. Більш точно висловитись про час виникнення тілесних ушкоджень по наявним даним неможливо.

Виявлена черепно-мозкова травма: забій м`яких тканин, гематома та садно потиличної області в центрі, крововиливи під тверду мозкову оболонку в області основи черепу в проекції задньої, передньої черепної ямок та середньої черепної ямки справа, конвекситальної поверхні правої скроневої області (за даними медичних документів), крововиливи під м`яку мозкову оболонку в області конвекситальної поверхні лобних та правої скроневої часток, в шлуночки головного мозку, внутрішньомозкова гематома в області правих тім`яної та скроневої часток, крововиливи в речовину правої півкулі головного мозку, могла утворитися від одного травматичного впливу тупого предмету із переважаючою травмуючою поверхнею внаслідок удару останнім або падіння з висоти власного зросту та ударом потиличною ділянкою об тупий предмет із зазначеними властивостями. Індивідуальні особливості травмуючого предмету у вищезазначених тілесних ушкодженнях не відображені, тому судити, яким саме предметом вони спричинені (підлога, предмети меблів - тумба, журнальний стіл та інші) неможливо. По наявним даним судити, чи надавалось тілу в момент спричинення тілесних ушкоджень додаткове прискорення, неможливо.

Окрім того, при експертизі її трупа виявлено: закритий перелом кісток носу зі зміщенням, множинні гематоми обличчя та передньої поверхні грудної клітки, садна обличчя та області правого ліктьового суглобу, як утворились, найбільш ймовірно, від дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею. Індивідуальні особливості травмуючих предметів у вищезазначених тілесних ушкодженнях не відображені, тому судити, яким саме предметом (палка, дерев`яна бита, кисті рук, зажаті в кулак, ноги) вони спричинені, а також декількома або одним травмуючими предметами, неможливо. Тілесних ушкоджень, які могли утворитись від дії тупо-загострених предметів, а саме ножем, викруткою, сокирою, а також від дії тупих предметів, а саме кутом тумби або журнального стола, не виявлено.

Якщо після спричинення закритої черепно-мозкової травми: забій м`яких тканин, гематома та садно потиличної області в центрі, крововиливи під тверду мозкову оболонку в області основи черепу в проекції задньої, передньої черепної ямок та середньої черепної ямки справа, конвекситальної поверхні правої скроневої області (за даними медичних документів), крововиливи під м`яку мозкову оболонку в області конвекситальної поверхні лобних та правої скроневої часток, в шлуночки головного мозку, внутрішньомозкова гематома в області правих тім`яної та скроневої часток, крововиливи в речовину правої півкулі головного мозку, не наступила втрата свідомості, то ОСОБА_3 в проміжок часу від декількох хвилин до декількох годин, необхідних для розвитку набряку головного мозку, який призвів до втрати свідомості, могла здійснювати самостійні цілеспрямовані дії.

Враховуючи тяжкість черепно-мозкової травми, тяжкий стан при госпіталізації, маловірогідно, що ОСОБА_3 при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги могла лишитись жити.

Тілесних ушкоджень, характерних для можливої боротьби та здійснення опору, при експертизі її трупа не виявлено (том 1 а.с.129-136).

Суд, звертає увагу, що не зважаючи на те, що у вказаному висновку комісійної експертизи невірно вказаний рік, винесеного слідчим документу (постанова про призначення експертизи), це не може свідчить про необхідність визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки була порушена якість змісту вказаного висновку, але не були суттєво порушені вимоги кримінальної форми призначення експертизи та її проведення.

На підставі ухвал слідчого судді від 06.07.2017 року був наданий тимчасовий доступ до документів, що містять інформацію про типи з`єднань абонентів « НОМЕР_4 », « НОМЕР_5 », « НОМЕР_6 » та « НОМЕР_7 », в період з 24.02.2017 року по 27.02.2017 року (том 1 а.с.137-138, 139-140,141-142,143-144).

За дорученням слідчого у порядку ст.40 КПК України, був проведений аналіз деталізації з`єднань в період з 24.02.2017 року по 27.02.2017 року вищевказаних абонентських номерів, які належать « НОМЕР_4 » - на той час підозрюваній ОСОБА_1 , « НОМЕР_5 » - потерпілій ОСОБА_3 , « НОМЕР_6 » - свідку ОСОБА_25 , « НОМЕР_7 » - свідку ОСОБА_5 (том 1 а.с.190, 191-200).

Судом безпосередньо під час розгляду справи був досліджений аналіз деталізації з`єднань вказаних абонентських номерів та встановлено, що у період з 24.02.2017 року до 25.02.2017 року номер телефону, належний потерпілій ОСОБА_3 фіксувався лише в «домашніх» базових станціях, а саме за адресою: вулиця Пейзажна, 40/2, 25.02.2017 року о 17:07 годин, абонент став неактивним, та активувався 26.02.2017 року в тій же самій базовій станції та протягом дня абонент пересувався містом. Також встановлено, що в період з 18:55 годин до 22:22 годин 24.02.2017 року , вказаний абонент спілкувався лише з абонентським номером, належним на той час підозрюваної ОСОБА_1 . В той же день приблизно з 22:23:40 до 22:25:02 годин абонентський номер, належний потерпілій ОСОБА_3 дзвонив на службовий номер Національної поліції.

Прокурор під час прослуховування вказував, що відповідно до деталізації дзвінків у суботу в ранці, було останнє з`єднання з номеру мобільного телефону ОСОБА_3 з номером телефону НОМЕР_1 , який належить свідку ОСОБА_8 .

Аналіз деталізації з`єднань вищевказаних абонентських номерів свідчить про те, що останні телефонні дзвінки ОСОБА_3 24.02.2017 року з 22:23 годин до 22:25 годин були зроблені на номер екстреної допомоги поліції «102», а з ранку 25.02.2017 року о 03:25 годин ОСОБА_3 спочатку зателефонувала своїй донці ОСОБА_2 , потім о 08:10 годин свідку ОСОБА_8 .

В послідуючим, в той же день о 12:39 годин на номер телефону ОСОБА_3 вже зателефонувала свідок ОСОБА_16 , а о 12:48 годин свідок ОСОБА_9 .

В той же час, вказаний аналіз деталізації з`єднань абонентських номерів свідчить про те, що 24.02.2017 року о 23:03 години з абонентського номеру « НОМЕР_4 », належного на той час підозрюваній ОСОБА_1 встановлено вихідне з`єднання тривалістю 1325 сек. з абонентським номером « НОМЕР_8 », який належить ОСОБА_2 , потерпілій по справі.

Вказане свідчить, що саме ОСОБА_1 після того, як залишила квартиру своєї матері ОСОБА_3 , зателефонувала своєї сестрі ОСОБА_2 , в свою чергу 24.02.2017 року ОСОБА_3 своїй донці ОСОБА_2 взагалі не телефонувала, оскільки останні дзвінки були з 22:23 годин до 22:25 годин на номер екстреної допомоги поліції «102».

Суд, аналізуючи наведені відомості роздруківок телефонних з`єднань абонентів у своїй сукупності, приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 24.02.2017 року о 23:03 годин телефонувала своїй сестрі ОСОБА_2 , потерпілій по справі, після того, як залишила квартиру матері. Тому, доводи обвинуваченої ОСОБА_1 щодо обумовлення її з боку потерпілої ОСОБА_2 в частині повідомлення за телефоном про конфлікт з матір`ю і її побиття, є неспроможними, оскільки спростовуються сукупністю доказів, а саме роздруківкою телефонних з`єднань абонентів, чіткими послідовними показами потерпілої ОСОБА_2 .

Судом під час розгляду справи було досліджено протокол огляду предмету від 25.07.2017 року, а саме DVD диск з чотирма файлами з аудіо записами повідомлень, які надійшли 24.02.2017 року о 22:23 годин по 22:25 годин за скороченим номером екстреної допомоги поліції «102» з номеру мобільного телефону « НОМЕР_5 », який належить потерпілій ОСОБА_3 . Вказаний DVD диск, постановою слідчого визнаний речовим доказом та залишений на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Судом були дослідженні файли, які містяться на вказаному DVD диску, встановлено, що під час короткотривалих розмов із вищезазначеного мобільного телефону із жінкою-оператором служби «102» чутні ще два жіночих голоси.

Під час прослуховування, потерпіла ОСОБА_2 переконливо вказувала, що один із голосів належить її матері ОСОБА_3 , другий жіночий голос належить її сестрі обвинуваченої по справі - ОСОБА_1 , навпаки обвинувачена ОСОБА_1 даний факт заперечувала.

Суд, аналізуючи інформацію, яка міститься на вказаному DVD диску, дійшов висновку, що її зміст свідчить про конфлікт між двома жінками. Під час розгляду справи обвинувачена ОСОБА_1 не заперечувала, що 24.02.2017 року у неї був конфлікт з матір`ю, який почався у кімнаті у присутності її доньки та чоловіка, а закінчився вже в коридорі квартири матері, де вони з нею знаходилися на одинці. Окрім того, матеріали провадження не містять доказів, які б свідчили, що в той вечір 24.02.2017 року ОСОБА_3 , або обвинувачена ОСОБА_1 конфліктували ще з кимось, окрім один з одним.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що вищезазначений конфлікт, який був зафіксований на DVD диску відбувався саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому посилання сторони захисту про проведення фоноскопічної експертизи задля встановлення належності голосів зафіксованих на диску, є недоречним.

Судом також встановлено, що на підставі ухвали слідчого суді Донецького Апеляційного суду від 28 березня 2017 року, в межах кримінального провадження було проведено негласні слідчі (розшукові) дії, а саме аудіо- та відеоконтроль щодо підозрюваної ОСОБА_1 , яка на той час з`явилася у Лівобережний райвідділ для дачі пояснень. За результатами проведення вказаних негласних слідчих дій було складено відповідний протокол, який разом з аудіо- та відеозаписами сторона обвинувачення надала суду як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину. (т.2 а.с. 1-8).

Дослідивши вказані матеріали, суд дійшов висновку, що наданий прокурором протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки у даному конкретному випадку з огляду на зміст вказаних протоколів фактично мав місце допит підозрюваної ОСОБА_1 , а не втручання у приватне життя. Тобто, має місце підміна понять. При цьому, на переконання суду, під час вказаних слідчих дій працівник поліції допитав підозрювану ОСОБА_1 без роз`яснення її прав, а також без участі адвоката та складання відповідного протоколу.

З огляду на наведене, суд визнає недопустимим доказом протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відеозаписи до нього, проведені щодо підозрюваної ОСОБА_1 , на підставі ухвали Донецького Апеляційного суду від 28 березня 2017 року, через те, що в даному випадку фактично мав місце її допит, а не втручання у приватне життя.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії Касаційного кримінального суду, при аналогічних обставинах, що викладено в постанові від 5 березня 2020 року у справі № 666/5448/15-к.

Разом з тим, визнання зазначеного доказу недопустимим не спростовують висновки суду, щодо встановлених судом обставин вчинення обвинуваченою злочину та не впливають на правову кваліфікацію її дій.

Дотримуючись принципу змагальності, який передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, свобод і законних інтересів, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків - за клопотанням сторони обвинувачення, після дослідження письмових доказів та допиту свідків, призначив додаткову комісійну судово-медичну експертизу.

З висновків додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 74, вбачається, що комісією експертів були підтверджені, як наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, механізм їх спричинення, ступень тяжкості, період їх утворення, так і причина та час її смерті. Також зазначено, що комісія не виключає можливість утворення закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_3 , що призвела до настання її смерті, синця із садном на підборідді за механізмом, зазначеним підозрюваною ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за її участю від 15.08.2017 року (том 2 а.с.149-160).

Під час розгляду справи, судом за власною ініціативою був допитаний для роз`яснення висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 74 від 24.04.2020 року, судово-медичний експерт ОСОБА_26 , який був доповідачем при складанні висновку (том 2 а.с.149-160). Роз`яснюючи висновок, експерт пояснив, що у ОСОБА_3 було виявлено два комплексних ушкоджень в області голови та в області тулуба і тіла. В області голови, ушкодження характерні для черепно-мозкової травми і ушкодження, які не мали відношення до черепно-мозкової травми. Тілесні ушкодження у лобній області зліва, навколо очей, у параорбітальній зоні з переходом на ліву щоку, на підборідді, на губах, не могли утворитися від одної ударної дії тупим предметом, оскільки розташовані на різних ділянках обличчя. Також були виявлені гематоми на передній поверхні грудної клітини. Експерт, який проводив розтин вказував, що в підключичних областях мається по шість гематом, згідно опису вони утворилися не у день настання смерті, а ближче до дня вказаних подій і їх локалізація не характерна для падіння. Садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу, утворилися не від ударної дії, а можливо від тертя, однак, не від якихось медичних маніпуляцій (ін`єкцій), оскільки місця таких маніпуляції були зазначені експертом в описовій частині первісного висновку. Пояснював, що при проведенні комісійної експертизи, експерти у своїх підсумках керувалися описовою частиною висновку експерту, який проводив розтин трупу, в якому зазначено, що усі пошкодження мають одну давність, тобто утворилися в один проміжок часу. Комісія експертів не виключає, що пошкодження, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті, виникли від однієї травмуючої дії тупого предмету з переважною ударною поверхнею, тобто предметом який переважає область голови (область удару), це наприклад може бути підлога, оскільки скляна банка, рука зжата в кулак або обута у взуття нога, виключаються. Вважає, що тілесні ушкодження в області голови, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті утворилися від дії удару зі значною силою. Комісія не виключає, що внаслідок удару головою в область підборіддя потерпілій із такою силою, що вона впала, остання могла отримати вказані тілесні ушкодження. Щодо перенесеного обвинуваченої у 2010 році інсульту, то теоретично це не виключає можливості нанесення з її боку ударів. Враховуючи те, що у потерпілої не було перелому кісток черепу, а була лише внутрішня черепно-мозкова травма, не виключається, що остання могла деякий час розмовляти, виконувати якісь дії.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, експерт уточнював, що при дослідженні трупу експертом були взяти фрагменти м`яких покровів голови та пласта субдуральної гематоми з твердою мозковою оболонкою, інші дослідження: синці, садна, крововиливи, взяти не були, тому наразі не можливо точно казати, що вони були спричиненні в один проміжок часу або у різні. Гістологічне дослідження тих ушкоджень фрагменти яких були взяти, дають давність плюс мінус тиждень, тому в описової частині висновку експерта, вони складають той же час, що і тілесні ушкодження, які призвели до смерті. Перелом кісток носу при падінні на підлогу виключається, однак дані тілесні ушкодження супроводжуються кровотечею. При черепно-мозкових травмах є так званий період «світлий проміжок часу», коли ці явища, яка були виявлені при розтині трупу розвіваються поступово, і до поки вони розвивалися, потерпіла могла вчиняти якісь дії, як то їсти, пити, тощо.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення під час розгляду справи не довела належними та допустимими доказами знаходження обвинуваченої ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_3 , який стався 24.02.2017 року за місцем проживання останньої у стані алкогольного сп`яніння. На вказані обставини під час розгляду справи посилалася лише потерпіла ОСОБА_2 , яка зазначала, що під час розмови по телефону 24.02.2017 року приблизно о 23.00 годині зі своєю сестрою ОСОБА_1 , їй здалося, що остання була на підпитку. Під час дачі показів у судовому засіданні ОСОБА_1 вказаний факт заперечувала, напроти стверджувала, що була твереза, знаходячись в квартирі матері спиртні напої не вживала, на відміну від останньої. Окрім того, ОСОБА_1 зазначала, що після перенесеного інсульту, під час хвилювання, її річ гальмується.

Інших доказів, які б достеменно свідчили про знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, суду під час розгляду справи з боку сторони обвинувачення надано не було.

За таких обставин, суд виключає із обвинувачення ОСОБА_1 знаходження її 24.02.2017 року в період часу з 19:00 годин до 23:00 годин за місцем проживання ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 у стані алкогольного сп`яніння.

Під час розгляду справи сторона захисту не погоджувалась із висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням, вказувала, що воно не відповідає обставинам справи, оскільки в діях обвинуваченої відсутній умисел на спричинення потерпілої тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою смерть останньої, вважає, що в даному випадку був нещасний випадок.

З огляду на дослідженні судом докази сторони обвинувачення та враховуючи наведену позицію сторони захисту, суд приходить до наступного.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає внаслідок заподіяння особі умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечним, протиправним діянням та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. До того тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Ставлення винного до смерті потерпілого є необережним. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. У випадку ж заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Для застосування ч. 2 ст. 121 КК обов`язковою і необхідною умовою є встановлення необхідного причинного зв`язку між тяжкими тілесними ушкодженнями і смертю, що настала.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі №163/353/17, від 15.08.2019 року по справі № 750/3256/17.

Зі змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», вбачається, що у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за статтею 119 КК або статтею128 КК.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч. 2 ст. 121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень. Зокрема, в разі якщо особа, цілеспрямовано завдаючи удару, не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча й бажає заподіяти або свідомо припускає можливість заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості ступеня тяжкості цієї шкоди - у таких випадках винувата особа має відповідати за фактично отриманий результат (заподіяну шкоду). Що стосується смерті потерпілого, то тут присутня лише необережна форма вини, оскільки хоча особа і не бажала цієї смерті і навіть свідомо не припускала такої можливості, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може бути і такий наслідок, як смерть потерпілого.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом (провадження №№ 51-6829 км 18, 51-649 км 18, 51-2941 км 18), постановах Верховного Суду України у справах №№ 5-8кс13, 5-4 кс15, 5-25кс15.

Як убачається з матеріалів провадження у висновках судово-медичних експертиз встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: забій м`яких тканин, гематома та садно потиличної області в центрі, крововиливи під тверду мозкову оболонку в області основи черепу в проекції задньої, передньої черепної ямок та середньої черепної ямки справа, конвекситальної поверхні правої скроневої області (за даними медичних документів), крововиливи під м`яку мозкову оболонку в області конвекситальної поверхні лобних та правої скроневої часток, в шлуночки головного мозку, внутрішньомозкова гематома в області правих тім`яної та скроневої часток, крововиливи в речовину правої півкулі головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя; закритий перелом кісток носу зі зміщенням, який має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день); множинні гематоми обличчя та передньої поверхні грудної клітки, садна обличчя та області правого ліктьового суглобу, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, утворились від дії тупих предметів, давністю біля одного тижня.

Допитаний під час розгляду справи судово-медичний експерт ОСОБА_26 вказував, що усі вказані тілесні ушкодження мають одну давність, тобто утворилися в один проміжок часу.

Під час проведення огляду місця події від 02.03.2017 року квартири АДРЕСА_3 слідчим було виявлено та зафіксовано у протоколі наявність плям бурого кольору на вхідних дверях, лутці, двері кухні, у коридорі на тумбі та шафі, лутки у спальну кімнату, з поверхні флакона дезодоранту та наволочці, з яких було зроблено змиви. За висновком імунологічної експертизи у вказаних змивах виявлено кров людини, яка могла належати ОСОБА_3 .

Відомості, які містяться у висновках експертів, зафіксовані у протоколі слідчої дії (огляд місця події), свідчать саме про умисне спричинення з боку обвинуваченої ОСОБА_1 своєї матері ОСОБА_3 тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжких, від яких остання через декілька днів померла, що свідчить про неспроможність позиції сторони захисту про наявність нещасного випадку.

Посилення сторони захисту, що на одягу ОСОБА_1 не зафіксовані сліди крові потерпілої, не видається за можливе визнати слушними, оскільки з моменту події пройшов деякий час, під час вказаного терміну, одяг залишався у обвинуваченої та міг піддаватися будь-яким змінам, у тому числі пранню, за поясненнями судово-медичного експерта у суді, кровотеча могла бути у ОСОБА_3 тільки внаслідок закритого перелому кісток носу зі зміщенням, що загалом не може свідчити, що на одягу у обвинуваченої могли залишитися сліди крові потерпілої.

Крім того, безпідставними є доводи обвинуваченої, що після перенесення інсульту та перелому рук, вона не може стискати руки у кулак, піднімати важки предмети, оскільки в послідуючим обвинувачена деякий час працювала у перукарні майстром чоловічої стрижки, тобто її праця була пов`язана саме з координацією рухів кінцівок рук, що вимагає певної професійної майстерності та точних рухів.

Крім зазначеного, не видається за можливе визнати слушним доводи сторони захисту щодо недопустимості, як доказу показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , оскільки відомості, які вони пояснювали під час їх допиту судом є показання з чужих слів, окрім того, ці покази містять суперечності.

Відповідно до ч.1 ст.97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовий або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Системне тлумачення вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що показанням з чужих слів буде твердження про існування певного факту, який особа не сприймала особисто, а дізналася про нього зі слів іншої особи.

Використання показань особи, яка не була допита в суді, як доказу залежить від вагомості причин неприбуття її до суду. До таких підстав суд відносить смерть особи, що також передбачено і п.1) ч.3 ст.97 КПК України. В цьому випадку, неприбуття особи не пов`язане з певними вольовими діями чи переконаннями ОСОБА_3 , а з об`єктивними, реальними та невідворотними обставинами. При цьому, в даному випадку, суд приймає до уваги, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок дій обвинуваченої ОСОБА_1 .

По-друге, використання такого доказу має значення для встановлення обставин кримінального провадження. Показання потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 необхідні задля доведення чи спростування факту заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

По-третє, неможливість безпосереднього допиту особи в суді не повинна впливати на об`єктивність та повноту судового розгляду, з огляду на значення цього доказу для встановлення обставин провадження.

Використання таких показань ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , як доказів, судом піддано детальній перевірці. Вони підтверджуються та взаємоузгоджуються з іншими дослідженими доказами.

Судом надано стороні захисту достатні зрівноважуючи фактори, що дозволяють здійснити справедливу і правильну оцінку достовірності таких показань та, як наслідок, застосувати їх при оцінці певних фактичних даних.

Потерпіла ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 під час розгляду справи надали покази, що зі слів ОСОБА_3 її побила донька ОСОБА_1 .

Такі твердження вважаються показаннями з чужих слів (частина перша статті 97 КПК України). Вони висловлені в усній формі та ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_3 .

Суд вважає такий доказ допустимим з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

При цьому, суд зобов`язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з`ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

Судом досліджено показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 та потерпілої ОСОБА_2 безпосередньо в судовому засіданні. Їх судом отримано усно. Сторона обвинувачення забезпечила присутність зазначених осіб під час судового розгляду, а стороною захисту реалізовано своє право на перехресний допит перед судом з метою спростування їх показань.

Судом враховується значення показань для отримання відомостей щодо обставин заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Крім того, судом враховано, що ні у органу досудового розслідування, ні тим більше у суду не було можливості безпосередньо допитати ОСОБА_3 , оскільки остання через декілька днів, не приходячи до свідомості, померла у лікарні.

При цьому, суд зазначає, що не зважаючи на те, що пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 та потерпілої ОСОБА_2 різняться, але в цілому вказують на те, що ОСОБА_3 побила її донька - ОСОБА_1 , обвинувачена по справі.

Окрім того, судом проаналізовані показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , які є сусідами ОСОБА_27 , та їх квартира знаходиться в одному тамбурі із квартирою останньою. Вказані свідки чітко вказували, що 24.02.2017 року у вечері чули із квартири ОСОБА_3 крики, звуки схожі на те, що хтось штовхається, чули голос ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_20 впевнено вказував, що чув сварку, гучну лайку саме між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в передпокої, яка тривала близько 10-20 хвилин, чув якусь метушню, штовхання.

Враховуючи, що показання вказаних свідків є конкретними, послідовними та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, у суду не має підстав не довіряти свідкам, а їх показання в силу ст.84 КПК України є джерелом доказу, який може бути покладено в основу вироку.

Аналізуючи пояснення обвинуваченої суд зазначає, що їх зміст є суперечливим з огляду на висновки експертних досліджень, а посилання на те, що вона умисно не била мати та не заподіювала їй взагалі ні яких тілесних ушкоджень, мати померла від нещасного випадку, спростовуються висновками досліджених під час розгляду кримінального провадження експертиз, які відповідають вимогам ст.ст.101,102 КПК України, оскільки дослідження були проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертиз, вказані висновки ґрунтуються на допустимих доказах, досліджених судом інших письмових доказів, в тому числі слідчого експерименту за її участю, а також поясненнями потерпілої та свідків. Суд вважає, що невизнання обвинуваченої своєї вини та надання різних по суті пояснень в частині наявних у потерпілій тілесних ушкоджень в області голови є нічим іншим як обраним способом захисту, спрямованим на уникнення кримінальної відповідальності. Відповідно твердження сторони захисту про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст. 119 КК України, як то вбивство через необережність не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи

У даній кримінальній справі, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 знаходячись в квартирі своєї матері ОСОБА_3 під час конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно спричинила останній множинні удари ногами та невстановленим тупим предметом в область обличчя, голови та тулубу, спричинив тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі тілесні ушкодження які за ступень тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Вказані тілесні ушкодження виникли в час і за обставин, встановлених органами досудового слідства і судом, причиною смерті ОСОБА_3 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась забоєм м`яких тканин, гематомою та садном потиличної області, крововиливами під оболонки, в шлуночки та речовину головного мозку, ускладнена набряком головного мозку та легень.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 носили активний характер, були протиправними, оскільки у поведінці ОСОБА_1 було не необережні дії або випадковість, а бажання спричинити шкоду потерпілої, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв`язок, а саме наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої. Кількість та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої свідчать про те, що ОСОБА_1 об`єктивно усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачила можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілій, хоча й не конкретизувала у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. При цьому яким би умислом не охоплювався вчинений обвинуваченої злочин - прямим чи непрямим, - відповідальність за такі дії настає за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - смерть потерпілої. Щодо спричинення смерті потерпілій, то в діях обвинуваченої на думку суду, мала місце необережна форма вини у виді злочинної недбалості.

Зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і виключають, можливість кваліфікації цього діяння як вбивство через необережність, тобто злочину передбаченого ст. 119 КК України.

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченої.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення має місце, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. Дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України кваліфіковані вірно, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченої суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченої ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України суд враховує, що вчинений винною злочин, відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, наслідки якого є необоротними, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, відомостей, які б свідчили, що вона займалася суспільно корисною діяльністю, суду надані не були, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в диспансерах та лікарнях міста не перебуває.

За таких обставин, з урахуванням відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, поведінки обвинуваченої, як до вчинення злочину, так і після його вчинення, тих обставин, що остання на протязі розгляду справи виявила відсутність жалю та розкаяння за вчинене, думки потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченої покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією статті кримінального закону і вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів. При цьому, суд не находить підстав для застосування щодо обвинуваченої вимог ст.ст.69,75 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 за даним кримінальним провадженням, не обирався.

Прокурором заявлений цивільний позов відповідно до статті 128 КПК України про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 943,14 гривень.

З довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь», фактичні витрати на лікування ОСОБА_3 , яка перебувала на стаціонарному лікування даної лікарні в нейрохірургічному відділенні з 26.02.2017 року по 01.03.2017 року склали 943,14 гривень (том 1 а.с.213).

Під час розгляду справи обвинувачена вказані позовні вимоги не визнала, але суд дійшов переконання, що позовні вимоги прокурора знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і доведені повністю належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню, а сума у розмірі 943,14 гривень підлягає стягненню з обвинуваченої, як особи, яка є винною у її спричиненні.

Процесуальні витрати в сумі 1237,00 гривень на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою суду від 06.03.2017 року на речі обвинуваченої ОСОБА_1 , підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців із відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 за даним кримінальним провадженням, не обирався.

Позовні вимоги прокурора задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації грошові кошти в сумі 943,14 гривень, р/р 31418544700001, ЄДРПОУ 38033949, банк ГУ ДКСУ в Донецької області, МФО 834016, призначення платежу: відшкодування в обласний бюджет коштів за лікування потерпілого.

Арешт, накладений ухвалою суду від 06.03.2017 року на речі ОСОБА_1 , а саме: джинси, светр, куртку, чоботи - скасувати.

Речові докази: наволочку зі слідами речовини бурого кольору, вісім змивів рідини бурого кольору , три сліду пальців рук, які були вилучені 02.03.2017 року у ході огляду місця події у квартирі АДРЕСА_3 , - знищити; джинси, светр, чоботи, добровільно видані ОСОБА_1 02.03.2017 року, як належне останній майно, - повернути ОСОБА_1 (квитанція № 229 від 28.03.2017 року); мобільний телефон Самсунг та сім карту Київстар № НОМЕР_3 (раніше знаходилися у користуванні ОСОБА_3 ), які зберігаються у КЗРД Лівобережного ВП (квитанція № 368 від 16.08.2017 року), передати потерпілій ОСОБА_2 ; дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_1 , СД-диск, DVD-диск, два DVD-R диска «TDK» і «DATEX» залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя І.Г. Мельник