Рішення № 97012559, 11.05.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4811/21

Провадження № 2-а/234/104/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Сухоручко Ю.О.,

при секретарі Хоменко А.С.,

представника позивача Чернявської О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Неня Артема Івановича, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2021 року серії ДП18 №532310,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1., Чернявська О.Д. звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Неня Артема Івановича, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2021 року серії ДП18 №532310.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.03.2021р. відносно позивача відповідачем інспектором поліції взводу №2 роти № 4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Ненею Артемом Івановичем було винесено постанову серії ДП18 №532310 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за те, що він 30.03.2021 р., о 17.07 год. на перехресті бул. Пасова та вул. Г.Батюка, керуючи транспортним засобом «Mazda 3» державний номер НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч на вул. Г.Батюка, не ввімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив п. 9.2 б) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважає дану постанову незаконною, оскільки даного правопорушення позивач не вчиняв.

30.03.2021 р. він дійсно рухався у лівій смузі головною дорогою по бул. Героїв Крут у м. Слов`янську. Напрямок даної дороги уводив вліво на вулицю Г.Батюка, що призвело до зміни напрямку руху. Одразу ж після цього його було зупинено поліцейськими, які пред`явили йому порушення вимог п. 9.2 б) ПДР України. Разом з тим, позивач весь час рухався по головній дорозі, що підтверджується і дорожніми знаками, розміщеними на цій ділянці дороги, зокрема, перед перехрестям, яке проїжджав позивач, встановлено табличку «Напрямок головної дороги», яка вказує напрямок головної дороги на перехресті.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема, перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач рухався по ділянці дороги, яка в подальшому має напрямок руху - ліворуч, та яка позначена дорожнім знаком 7.8 «Напрямок головної дороги», а тому є головною відносно іншої (другорядної) дороги, яка відносно напрямку руху вищевказаного автомобіля має напрямок - праворуч..

При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість чи вигин дороги, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов`язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв. Тому у позивача відсутній обов`язок вмикати світловий покажчик повороту на ділянці дороги, де встановлено вказаний дорожній знак з табличкою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 537/5071/16-а від 29.11.2018.

Ділянка дороги, по якій рухався позивач, є головною дорогою, яка має закруглення ліворуч, до якої справа примикає другорядна дорога, про що свідчать дорожні знаки, які містяться на ній, тому в діях позивача відсутні порушення вимог п.п. «б» п. 9.2 ПДР, оскільки під час руху він не перестроювався, не здійснював повороту та не розвертався, а продовжував рух відповідно до напрямку головної дороги, а подання ним сигналу повороту могло бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Разом з тим, чинними Правилами дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, не надано прямого визначення поняттям «поворот» та «зміна напрямку руху», розуміння яких є необхідним для встановлення наявності чи відсутності, в даному конкретному випадку об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху, що виразилося в неувімкнені сигналу світлового покажчика повороту ліворуч при повороті ліворуч.

Разом з тим, на даний час на території України є чинними положення Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух» № 2614-VIII від 25.04.1974 року зі змінами та доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971 року, поправками від 28.09.2004 року (далі Конвенція про дорожній рух), за змістом якої «Договірні сторони вживають відповідних заходів для того, щоб діючі на їх території правила дорожнього руху за своєю суттю відповідали положенням глави II цієї Конвенції».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 «Загальні приписи, що стосуються маневрів» Конвенції про дорожній рух «Водій, який має намір виконати будь-якої маневр, як, наприклад, виїхати з ряду транспортних засобів, що знаходяться на стоянці, або в`їхати в нього, прийняти вправо або вліво на проїжджій частині дороги, зокрема, щоб змінити смугу руху, виконати поворот направо або наліво для виїзду на іншу дорогу або для в`їзду в придорожнє володіння, повинен починати цей маневр тільки після того, як він переконається, що може це зробити, не наражаючи на небезпеку тих користувачів дороги, які слідують за ним, попереду або назустріч, і з урахуванням їх положення, напрямку руху і швидкості »

Відповідно до ч. 1 ст. 16 «Зміна напрямку руху » Конвенція про дорожній рух « перед поворотом праворуч або ліворуч для виїзду на іншу дорогу або для в`їзду в придорожнє володіння водій повинен, не порушуючи положень пункту 1 статті 7 і статті 14 цієї Конвенції»

Сукупний аналіз наведених вище норм Конвенції про дорожній рух свідчить про те, що під зміною напрямку руху у виді здійснення маневру - повороту розуміється поворот праворуч чи ліворуч для виїзду на іншу дорогу чи для в`їзду в придорожнє володіння, що свідчить про те, що рухаючись по головній дорозі та не виїжджаючи на іншу дорогу - другорядну чи рівнозначну, яка перетинає головну, а також не з`їжджаючи з головної дороги, - у випадку зміни траєкторії (заломлення, зміна кута тощо) головної дороги, по якій рухається транспортний засіб, то такий рух транспортного засобу не є зміною напрямку руху шляхом здійснення повороту.

Зазначила, що в дорожній обстановці в м. Слов`янськ по бул. Героїв Крут, на ділянці дороги, яка в подальшому має зміну кута свого напрямку - ліворуч, та яка (дорога) є головною відносно дороги, яка відносно напрямку руху автомобіля позивача, який рухався по головній дорозі, прилягає до головної праворуч, - ОСОБА_1 , продовжуючи рух головною дорогою, - не мав обов`язку подати відповідний сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку (ліворуч), оскільки не здійснював повороту ліворуч, на підставі чого можна прийти до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: відсутня об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, яка виражається, зокрема, у формі порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.

Крім того, оскаржувана постанова серії ДП18 № 532310 від 30.03.2021 р. не містить посилання на інші докази (пояснення свідків, речові докази, показання технічних приладів чи технічних засобів тощо) за результатами оцінки яких відповідач встановив порушення вимог п.п. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху та прийшов до висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та винність ОСОБА_1 в його вчиненні, що в свою чергу об`єктивно позбавляє можливості належним чином дослідити докази по справі про адміністративні правопорушення в разі їх наявності та надати їм відповідну правову оцінку на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: відсутність в діях останнього у відповідній дорожній обстановці порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху, вважає, що постанова ДП18 № 532310 від 30.03.2021 р. в справі про адміністративне правопорушення, винесена суб`єктом владних повноважень не містить достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п.п. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху, та, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, вина позивача не підтверджується будь-якими іншими, передбаченими процесуальним законом доказами.

Як наслідок, неможливо встановити, з яких саме міркувань виходив відповідач інспектор взводу №2 роти № 4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенанту поліції Неня Артема Івановича , визнаючи позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та у порушенні ним вимог п.п. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до такого висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2021 р. ДП 18 № 532310 на ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, з участю його представника Чернявської О.Д., просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Чернявська О.Д. в судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились, надіслали відзив на позовну заяву, в якій зазначили, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Під час патрулювання 30.03.2021 р. інспектором взводу №2 роти № 4 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Ненею А.І. було виявлено порушення правил дорожнього руху водія автомобіля «Mazda 3» н.з. НОМЕР_1 , у м. Слов`янську, а саме те, що на перехресті бул. Пасова та вул. Г. Батюка, повертаючи ліворуч, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2.б) ПДР України.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення інспектором була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 510 грн. та роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 285 КУпАП, позивача було ознайомлено зі змістом постанови, запропоновано поставити підпис в графі про отримання копії документу, на що ОСОБА_1 погодився, підписавши постанову, та отримав її копію.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте жодного доказу на обґрунтування своєї позиції до суду не надав. Твердження позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху повністю не відповідають дійсності та обставинам справи.

Згідно з п. 2.3.б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Проте, позивач ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував відповідно на її зміну - не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.

Відповідно до п. 9.2. ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими, покажчиками повороту відповідного напрямку:

а) перед початком руху і зупинкою;

б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Вважає, наведений пункт ПДР України зобов`язує водіїв подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Пункт 1.10 ПДР України визначає:

-перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;

-прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Пункт 10.9.12 ДСТУ 4100:2014- табличку 7.8 «Напрямок головної дороги» потрібно застосовувати зі знаками 2.1-2.3, щоб зазначити напрямок головної дороги на перехресті, де вона змінює свій напрямок.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено відсутність необхідності вмикання світлового покажчика повороту на перехресті, де головна дорога змінює напрямок, навіть якщо водій продовжив рух головною дорогою, яка змінила свій напрямок.

Тобто, для забезпечення безпеки дорожнього руху ПДР передбачена вимога, яка зобов`язує водіїв проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху, а також від того, по який дорозі рухається транспортний засіб (по головній чи по другорядній).

Отже, зазначені положення свідчать, що головна дорога, по якій рухався позивач, відповідно до дорожніх знаків, змінювала напрямок на перехресті та позивачем не здійснювався проїзд по прямій лінії. Тобто, продовжуючи рух по вказаній дорозі позивач фактично виїхав на перехрестя де здійснив поворот ліворуч, його маневр передбачав здійснення напрямку руху, про який згідно з Правилами дорожнього руху необхідно попереджати світловими покажчиками відповідного напрямку. Позивач, проїжджаючи дане перехрестя мав декілька варіантів для подальшого руху, тому здійснюючи маневри та повертаючи в потрібну сторону, позивач зобов`язаний показати свій напрямок іншим учасникам дорожнього руху світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.

Таким чином, на ділянці дороги, де позивач не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку руху (ліворуч), застосовуються правила проїзду перехрестя, а у разі зміни напрямку руху на перехресті, відповідно до п. 9.2 «б» ПДР України, водій повинен подавати сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, повороту або розвороту.

Отже, сигнал світловим покажчиком повороту обов`язково повинен подаватися своєчасно та незалежно від наявності інших учасників дорожнього руху. Сигнал лівого повороту подається також перед перестроюванням на ліву полосу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини.

Жодного клопотання або пояснення з боку позивача в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення подано не було, не зважаючи на те, що це його право було роз`яснено інспекторами патрульної поліції.

Вважають постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 532310 від 30.03.2021 р. у справі про адміністративне правопорушення обґрунтованою та законною. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

30.03.2021р. інспектором поліції взводу №2 роти № 4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Ненею А.І. було винесено постанову серії ДП18 №532310 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно позивача ОСОБА_1 , за те, що водій ОСОБА_1 , 30.03.2021 р., о 17.07 год., на перехресті бул. Пасова та вул. Г.Батюка, керуючи транспортним засобом «Mazda 3» державний номер НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч на вул. Г.Батюка, не ввімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив п. 9.2 б) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. (а.с. 14-15)

Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, позивачу ОСОБА_1 інспектором були роз`яснені його права та під підпис ознайомлено із постановою про накладення адміністративного стягнення, що не заперечувалось позивачем.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що позивач весь час рухався по головній дорозі та перед перехрестям, яке він проїжджав, встановлено дорожній знак 7.8 «Напрямок головної дороги», яка вказує напрямок головної дороги на перехресті ліворуч.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Пунктом 9.2 ПДР України встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою та перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Як видно з фотографії до постанови, наданої позивачем, головна дорога, по якій рухався позивач, відповідно до дорожніх знаків, змінювала напрямок на перехресті та позивачем не здійснювався проїзд по прямій лінії. Продовжуючи рух по вказаній дорозі, позивач фактично виїхав на перехрестя, де здійснив поворот ліворуч, його маневр передбачав здійснення напрямку руху, про який згідно з Правилами дорожнього руху України необхідно попереджати світловими покажчиками відповідного напрямку. Позивач, проїжджаючи перехрестя, мав декілька варіантів для подальшого руху, тому, здійснюючи маневри та повертаючи ліворуч, у вищевказаних дорожніх умовах та дорожній обстановці, позивач повинен був виконати вимоги п. 9.2 Правил дорожнього руху України, що зазначалось і відповідачами.

Проте, позивачем ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху не була виконана вимога Правил дорожнього руху України, яка зобов`язує водіїв проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху, а також від того, по який дорозі рухається транспортний засіб (по головній чи по другорядній).

Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що чинним законодавством не передбачено відсутність необхідності вмикання світлового покажчика повороту на перехресті, де головна дорога змінює напрямок, навіть, якщо водій продовжив рух головною дорогою, яка змінила свій напрямок, та відповідно до положень п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Разом з тим, суд вважає помилковим посилання представника позивача на постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Судувід 29.11.2018 р. по справі № 537/5071/16 при вирішенні спірних правовідносин по даній справі, оскільки у зазначеній постанові спірним було питання про те, що водій не подав сигнал світовим покажчиком повороту відповідного напряму, де було встановлено дорожній знак 1.1 «Небезпечний поворот праворуч», та за результатами розгляду справи зробив висновок про те, що заокругленість дороги про яку інформує водіїв дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" є одним із елементів дорожніх умов та на відміну від маневрів не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги. Вказаний попереджувальний сигнал необхідний для інформування інших водіїв про зміну напрямку руху та надання їм можливості скоригувати свої дії (вибрати безпечну швидкість, перестроїтись в іншу смугу руху, тощо) з урахування відповідного маневру водія, який подає попереджувальний сигнал. При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов`язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про порушення позивачем ОСОБА_1 п. 9.2 б) правил дорожнього руху та правомірність складення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративні правопорушення серії ДП18 № 532310 та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6, 9, 11, 18, 71, 159-163, 171-2, ст. 258,262, 268,286 КАС України, ст.ст. 283- 293 КУпАП суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Неня Артема Івановича, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2021 року серії ДП18 №532310 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15-5 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко