Рішення № 97012238, 18.05.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/429/2021

Єдиний унікальний номер 225/1132/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соляник А.В.,

за участю секретаря Андрієвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року представник позивача - адвокат Саєнко О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» моральну шкоду, отриману внаслідок професійного захворювання, спричиненого умовами виробництва, у розмірі 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що, починаючи з 06.11.2006 року знаходився в трудових відносинах з ДП "Шахта "Північна" ДП «Торецьквугілля», з 24.04.2018 року, він знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а саме, його відокремленим підрозділом ДП "Шахта "Центральна" ДП «Торецьквугілля».

За час роботи на шахті «Центральна» ДП «Торецьквугілля» отримав професійне захворювання, у зв`язку з чим йому встановлено 40% втрати працездатності довічно з 15.02.2021 року.

Внаслідок отриманням вищезгаданого професійного захворювання стан позивача погіршився (постійний фізичний біль, порушення сну, підвищена збудженість), що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, систематичного проведення курсу лікування.

Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я, у розмірі 100 000,00 грн.

Позивач та його представник до судового засідання не прибули, в прохальній частині позову представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачем суду надано письмову заяву від 13.05.2021 року про розгляд справи за його відсутності з урахуванням письмового відзиву на позов. В свою чергу, у письмовому відзиві на позов від 13.05.2021 року №10/506 відповідач позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши наявні у справі матеріали, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судом встановлено наступне:

починаючи з 24.04.2018 року, позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а саме, його відокремленим підрозділом ДП "Шахта "Центральна" ДП «Торецьквугілля».

Згідно з наказом № 10 від 15.01.2021 року позивач був звільнений з займаної посади за станом здоров`я згідно висновку МСЕК на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України і як пенсіонер за віком. Наведене підтверджено належним чином засвідченою копією трудової книжки.

За час роботи на шахті позивачем було отримано професійні захворювання, а саме: пневмоконіоз (t/t,1/1,kl,pi), ЛН І-ІІ ст. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ІІІ ступенем зниження слуху за класифікацією В.Є.Остапкович і Н.І.

Факт отримання позивачем професійних захворювань підтверджений медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) Клініки професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» №3483 від 28.12.2020 року.

Окрім того, відповідно до довідки серії 12 ААА №092196 від 18.02.2021 року обласного центру медико-соціальної експертизи МСЕК у м. Краматорськ Донецької області, позивачеві встановлено 40% втрати працездатності з 15.02.2021 року, довічно.

Актом розслідування відокремленого підрозділу "Шахта "Центральна" Державного підприємства "Торецьквугілля" хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 28.01.2021 року, підтверджено також вину відповідача, що виражається в незабезпеченні працівника засобами індивідуального захисту.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В свою чергу, в рішенні Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року зазначено, що ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст.ст. 6, 13 Закону України «Про охорону праці», безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи зазначені вище положення Конституції України та КЗпП України, підприємство мало створити позивачу, як і іншим працівникам, належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров`я були неможливими.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров`я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Необхідно зазначити при цьому, що моральну шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже відсутні точні критерії майнового виразу душевного болю, спокою. Отже, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням та матиме суто умовний вираз.

Тобто, при визначенні розміру моральної шкоди суди повинні керуватися вимогами розумності та справедливості, на чому наполягає Верховний Суд в постановах від 14.02.2018 року у справі №?686/10520/15-ц, від 08.05.2018 року у справі №?638/9035/16-ц, від 14.11.2018 року у справі №?487/2120/16.

Таким чином, з урахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, враховуючи тривалий час роботи позивача на підприємстві за шкідливих умов виробництва та за умов незабезпечення засобами індивідуального захисту з вини відповідача, звільнення з підприємства - відповідача за станом здоров`я, значну втрату позивачем працездатності (40%) довічно, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача 100 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Згідно з п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду першої інстанції), за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, за умов не звільнення позивача від сплати судового збору за законом, сплаті підлягало би 908 грн. судового збору.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору за законом, зважаючи на результат вирішення спору, розмір ціни позову (100 000,00 грн.) та встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 189,00 грн.), стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89, ч.ч. 1, 6 ст. 141, ч. 1 ст. 206, ст. 263, п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м. Торецьк, вул. Дружби,19, код ЄДРПОУ 33839013) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля», ЄДРПОУ 33839013, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із стійкою втратою професійної працездатності за профзахворюванням, отриманим у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, в сумі 100 000,00 (сто тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля», ЄДРПОУ 33839013, в дохід держави судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Соляник