Вирок № 97011702, 19.05.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/32/20

ВИРОК

Іменем України

19 травня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Сапіги М.Я.

та учасників судового провадження:

прокурора Петрусєвич А.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Цвєткова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020100000908 від 11.10.2019, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, одруженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

УСТАНОВИВ:

10.10.2019 близько 15 год 00 хв в будинку за адресою: АДРЕСА_3 між ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на ґрунті неприязних відносин, в який втрутився ОСОБА_3 , захищаючи ОСОБА_2 .

В ході даного словесного конфлікту ОСОБА_1 умисно, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_3 , наніс останньому кулаками рук декілька ударів в ділянку голови, від яких ОСОБА_3 впав на підлогу кімнати будинку на спину, після чого ОСОБА_1 , сівши на ОСОБА_3 зверху, кулаками обох рук наніс невстановлену кількість ударів по різним частинам тіла потерпілого, зокрема в ділянку голови та тулубу.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку, забій м`яких тканин волосистої ділянки голови, забійна рана нижньої губи; потрійний перелом лівої виличної дуги зі зміщенням; закрита тупа травма грудної клітки – перелом 3-10 ребер справа зі зміщенням (3-5-го ребер – по переднім відрізкам, 6-го – по передній підпаховій лінії, 7-10-го – по середньо-задній підпаховій лінії), правобічний гемопневмоторакс (наявність крові та повітря в плевральній порожнині), лівобічний пневмоторакс (наявність повітря); забій обох легень, легенева недостатність, розповсюджена емфізема м`яких тканин.

Відповідно до висновку експерта № 1277/1346 від 28.11.2019, закрита тупа травма грудної клітки з переломами ребер та двостороннім напруженим гемопневмотораксом у ОСОБА_3 являлась такою, що в клінічному перебігу без надання медичної допомоги зазвичай закінчується чи може закінчуватися смертю, через розвиток загрозливих для життя явищ – гострої дихальної недостатності, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень, які утворились від травматичної дії (удари) в ділянки голови та грудної клітки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 за пред`явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив злочин за умов і при обставинах, викладених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, зробив для себе належні висновки, з потерпілим примирився, відшкодував завдану йому шкоду. Просить суд суворо його не карати, обмежитися покаранням у виді іспитового строку, оскільки на його утриманні перебувають неповнолітні діти.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, попередньо через канцелярію суду подав письмову заяву, в якій просить провести судовий розгляд даного кримінального провадження у його відсутність. Також в даній заяві зазначив, що ОСОБА_1 покаявся перед ним, вибачився, повністю відшкодував завдану йому шкоду. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просить врахувати його позицію та вважає, що ОСОБА_1 не заслуговує на покарання, пов`язане з тримання його під вартою, тому просить не позбавляти ОСОБА_1 свободи і призначити максимально можливе м`яке покарання.

Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з досудовою доповіддю Вінницького міськрайонного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, яка надійшла до суду 19.03.2020, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність правопорушень та середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе та становить високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: соціально-психологічний супровід службою пробації обвинуваченого. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним злочину, позицію державного обвинувача щодо можливості виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, позицію потерпілого, який підтримує думку прокурора, позицію сторони захисту, досудову доповідь Вінницького міськрайонного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, суд вважає, що ОСОБА_1 не представляє підвищену суспільну небезпеку та його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, через що суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 обрати йому міру покарання у виді позбавлення волі, з приміненням ст.ст. 75, 76 КК України, з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням відповідно обов`язків, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2019 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 діб, зі спливом цього строку запобіжний захід у виді домашнього арешту вважається скасованим. Станом на 19.02.2020 строк запобіжного заходу, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , сплинув. Клопотання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не надходило.

Питання щодо судових витрат та речових доказів судом не вирішується, оскільки речові докази та витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 та п. 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська