Постанова № 97010450, 19.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1794/21

Номер провадження 3/629/402/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Харабадзе К.Ш., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому відповідно до ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП роз`яснені права,

до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП відповідно до постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.01.2021, ухилився від відбування призначеного судом адміністративного стягнення у виді 240 годин суспільно корисних робіт, а саме: більше двох разів протягом місяця, а саме: 15.03.2021, 16.03.2021, 29.03.2021, 30.03.2021, 31.03.2021, 01.04.2021, 02.04.2021, 05.04.2021, 06.04.2021, без поважних причин не з`явився до Комунального підприємства «ЕКО-САН» для відбування суспільно корисних робіт.

Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 2 від 07.04.2021, довідками КП «Кко-Сан» Лозівської міської ради Харківської області від 16.03.2021, 30.03.2021, 01.04.2021, 02.04.2021, 06.04.2021, викликами до уповноваженого органу з питань пробації від 17.03.2021, 31.03.2021, 06.04.2021, письмовим поясненнями ОСОБА_1 від 18.03.2021, 07.04.2021, характеристикою наданою КП «Еко-Сан» на ОСОБА_1 , обліком про кількість відпрацьованих оплачуваних громадських суспільно корисних робіт у березні 2021 року ОСОБА_1 , табелем виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді (оплачуваних) суспільно-корисних робіт, рапортом ст. інспектора Лозівського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківські області Мучак О від 06.04.2021, 07.04.2021.

ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик за адресою місця реєстрації та проживання, яка вказана в довідці про реєстрацію місця проживання особи, письмових поясненнях. Також, на номер мобільного телефону, який вказаний у письмових поясненнях ОСОБА_2 , направлялося СМС повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик». Крім того, постановою суду від 11.05.2021 до ОСОБА_1 було застосовано привід для забезпечення його явки у судове засідання.

Разом з тим, незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Із зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом. Однак в судове засідання не з`являвся, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ,зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вказані обставини свідчать про спробу ухилення правопорушника від отримання поштової кореспонденції з метою уникнення належної адміністративної відповідальності.

Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання ОСОБА_1 20.04.2021, 11.05.2021, 19.05.2021 про що його було повідомлено про розгляд відносно нього даної справи та доставлено за адресою місця реєстрації, проживання та повідомлення про необхідність з`явитися на пошту для отримання судової повістки, яку він не забрав з пошти, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимогист.268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбаченихст.38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 183-2 КУпАП, як ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення, враховується характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майнове положення, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а тому до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності слід застосувати адміністративне стягнення у адміністративного арешту.

Приймаючи до уваги положення ст. 40-1 КУпАП, ст.. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя вважає необхідним також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби.

Строк відбування адміністративного арешту рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету 22030106 у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Суддя: К.Ш. Харабадзе