Ухвала суду № 97009358, 19.05.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/59/21

Провадження № 2-з/542/11/21

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 542/59/21 за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Полтавської області, про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2021 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Полтавської області, про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 11 362 160 грн.

Підставою позову є твердження позивача про наявність непогашеної заборгованості за договором позики у ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і який є спадкодавцем ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 175 та 177 ЦПК України, позивачу встановлений строк для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою від 08 лютого 2021 року позовну заяву відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України повернуто позивачу, позивачу направлено оригінал позовної заяви з доданими матеріалами, а також копії позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року скасовано ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року про повернення позовної заяви, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

02 квітня 2021 року справа № 542/59/21 надійшла до Новосанжарського районного суду Полтавської області, та передана до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 175 та 177 ЦПК України, позивачу встановлений строк для усунення зазначених недоліків.

На усунення недоліків позивачем до суду 23 квітня 2021 року надані документи відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

19 травня 2021 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 542/59/21.

В заяві про забезпечення позову представник позивача просив: накласти арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявником вказано лише те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити, або унеможливити виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 6 статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Частиною 7 статті 153 ЦПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а містять лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами існує спір, предметом якого є стягнення заборгованості за договором позики.

Водночас заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову.

Не наведено у заяві і фактів, які б давали підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії з боку відповідача щодо порушення інтересів позивача.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вказуючи на необхідність накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , представник позивача жодним чином не надав суду ані відомостей, ані необхідних документів, з яких би суду стало достовірно відомо про належність такого житлового будинку відповідачу, або про те, що він підлягає передачі йому.

Зважаючи на фактичні обставини, викладені у заяві, враховуючи відсутність доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з того, що представником позивача не надані докази належності відповідачу такого житлового будинку, арешт на який просить накласти представник позивача, або доказів того, що він підлягає передачі відповідачу, заява про забезпечення позову задоволена бути не може.

Отже, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151-153, 260, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 542/59/21 за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Полтавської області, про стягнення заборгованості за договором позики- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким є Полтавський апеляційний суд. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва