Вирок № 97008925, 19.05.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/567/21

Провадження №1-кп/430/34/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської областіу складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю прокурора Верича Д.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Осики М.І., секретаря судового засідання Савченко К.Є., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021130000000112 від 25.03.2021 року за обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, що надійшли з Луганської обласної прокуратури відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Станично-Луганського району Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, будучи мешканцем прикордонного населеного пункту, розташованого поблизу українсько-російського державного кордону, а саме: с. Олександрівка Щастинського району Луганської області, добре орієнтованим на місцевості, володіючи інформацією про розміщення місцевих пунктів пропуску та розклад чергувань змінних нарядів працівників Держприкордонної служби України в указаному районі, з метою реалізації свого злочинного умислу, визначив місце незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а саме: ділянку відділу Держприкордонної служби «Біловодськ» Луганського прикордонного загону в напрямку руху с. Олександрівка Щастинського району Луганської області України - слобода Тітовка Міллеровського району Ростовської області РФ.

Після чого, 18.02.2021 року, приблизно о 19 год. 30 хв., більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановлених пунктів пропуску, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, розташованої приблизно на відстані 1500 м. від державного кордону України з РФ, а саме: на околиці с. Олександрівка Щастинського району Луганської області, зустрівся з двома громадянами Республіки Азербайджан: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з якими в пішому порядку направився до державного кордону України, в напрямку руху с. Олександрівка Щастинського району Луганської області України - слобода Тітовка Міллеровського району Ростовської області РФ.

18.02.2021 року о 21 год. 45 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, поза встановлених пунктів пропуску, в районі розташування інформаційних покажчиків 425-430 державного кордону України, перевів по льоду замерзлого потоку води русла річки Деркул, громадян Республіки Азербайджан ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто з берегу річки Деркул, розташованого з боку с. Олександрівка Щастинського району Луганської області Україна до протилежного берегу річки Деркул, розташованого з боку слободи Тітовка Міллеровського району Ростовської області РФ, тим самим вчинив незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України поза місцевими пунктами пропуску Луганського прикордонного загону. Того ж дня о 21 год. 55 хв.,працівниками Луганського прикордонного загону злочинна діяльність ОСОБА_1 викрита та припинена, громадян Республіки Азербайджан ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , затримано на території України, а саме: на відкритій ділянці місцевості, на відстані 50 м. від інформаційного покажчика 427 з написом «Прохід заборонено», та на відстані 1500 м. від околиці с. Олександрівка Щастинського району Луганської області та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

2. Крім того, ОСОБА_1 , повторно, маючи злочинний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, будучи мешканцем прикордонного населеного пункту, розташованого поблизу українсько-російського державного кордону, а саме с. ,Олександрівка Щастинського району Луганської області, добре орієнтованим на місцевості, володіючи інформацією про розміщення місцевих пунктів пропуску та розкладу чергувань змінних нарядів працівників Держприкордонної служби України в указаному районі, з метою реалізації свого злочинного умислу, визначив місце незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а саме ділянку відділу Держприкордонної служби «Біловодськ» Луганського прикордонного загону в напрямку слободи Тітовка Міллеровського району Ростовської області РФ – с. Олександрівка Щастинського району Луганської області України.

18.02.2021 року, о 21 год. 45 хв. з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановлених пунктів пропуску, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, а саме: на берегу річки Деркул з боку слобода Тітовка Міллеровського району Ростовської області Російської Федерації, зустрівся з ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , разом з якими в пішому порядку направився до державного кордону України, в напрямку руху слобода Тітовка Міллеровського району Ростовської області РФ - с. Олександрівка Щастинського району Луганської області України.

18.02.2021 року о 21 год. 55 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене повторно, щодо кількох осіб, поза встановлених пунктів пропуску, в районі розташування інформаційних покажчиків 425-430 державного кордону України, перевів по льоду замерзлого потоку води русла річки Деркул, громадян Республіки Азербайджан ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто з берегу річки Деркул, розташованого з боку слободи Тітовка Міллеровського району Ростовської області РФ, до протилежного берегу річки Деркул, розташованого з боку с. Олександрівка Щастинського району Луганської області Україна, тим самим повторно вчинив незаконне переправлення декількох осіб через державний кордон України поза місцевими пунктами пропуску Луганського прикордонного загону.

18.02.2021 року о 21 год. 55 хв. працівниками Луганського прикордонного загону злочинна діяльність ОСОБА_1 викрита та припинена, громадян Республіки Азербайджан ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , затримано та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 29.03.2021 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Веричем Д.В. обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Осики М.І. Угода підписана учасниками та захисником. Пояснив, що сторони угоди дійшли згоди щодо виду та розміру покарання, вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав:

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Зазначена угода відповідає вимогам ст. 474 ч.7 КПК України, при укладенні угоди враховано вимоги ст. 470 КПК України, її зміст також відповідає вимогам, передбаченим ст. 472 КПК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п. п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено. Злочин вчинений обвинуваченим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, який полягає у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому повторно, щодо кількох осіб.

Обставинами, відповідно до вимог ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття обвинуваченого. Обставин, відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Згідно санкції частини 2 статті 332 КК України - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене повторно, щодо кількох осіб карається позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином узгоджене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам його призначення.

За таких обставин, ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_1 , за участю захисника, відповідають вимогам КПК України та КК України, є підстави для затвердження цієї угоди.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання в тому числі і про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт. Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області 25.02.2021 року було накладено арешт на мобільні телефони, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_3 таСадіхову ОСОБА_4 . Зі змісту вказаних ухвал слідує, що арешт накладений з метою збереження речових доказів. Суд вважає за необхідне при ухваленні вироку скасувати накладений під час досудового розслідування вказаного провадження арешт на вказані предмети, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судових витрат в рамках цього кримінального провадження немає, запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3ст. 314, ст.ст.474,475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.03.2021 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Веричем Дмитром Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника Осики Максима Ігоровича.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, а саме - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації, про зміну місця проживання.

Скасувати накладений ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області 25.02.2021 року арешт на: мобільні телефони, а саме – Realmi 6 pro, у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», що належить ОСОБА_1 ; Flay IQ456, у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI: НОМЕР_4 , з сім-картою мобільного оператора Azercell, що належить ОСОБА_3 ; ZTE BLADE L0510 Pluse, у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 з сім-картою мобільного оператора Tele-2, що належить ОСОБА_2 , оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Речові докази: мобільні телефони, а саме – Realmi 6 pro, у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», що належить ОСОБА_1 ; Flay IQ456, у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI: НОМЕР_4 , з сім-картою мобільного оператора Azercell, що належить ОСОБА_3 ; ZTE BLADE L0510 Pluse, у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 з сім-картою мобільного оператора Tele-2, що належить ОСОБА_2 – повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Станично-Луганський районний суд Луганської області:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуюча: