Ухвала суду № 97008330, 13.05.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1325/19

Провадження 4-с-27/21

ухвала

Іменем України

13 травня 2021 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Тищенко І.Д.

представників Васюк М.М., Олейнік Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Зеленевич Олексія Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

В обґрунтування скарги зазначив, що 28.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про зупинення виконавчого провадження. Яка обґрунтована тим, що 22.07.2020 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою відповідача на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2019 року.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів ,що підлягають негайному виконанню).

Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

03.08.2020 року представник Обухівського ДВС отримав заяву відповідача від 28.07.2020 року, державний виконавець не пізніше 05.08.2021 року повинен був винести постанову про зупинення виконавчого провадження, але ОСОБА_1 30.03.2021 року дізналась з додатку «Монобанк» про те, що на її грошові кошти накладено арешт.

09.11.2020 року було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та про арешт коштів боржника, виконавче провадження за № 61130717. 23.12.2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу виконавче провадження за № 61130717. Вищезазначені постанови ОСОБА_1 не отримувала засобами поштового зв`язку. Головним держаним виконавцем не було зупинено виконавче провадження № 61130717. Постановою Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення від 05.07.2019 року скасовано.

Тож, з огляду на вищевикладене, в зв`язку з тим, що державним виконавцем не було винесено постанову, про зупинення виконавчого провадження ОСОБА_1 вимушена була звернутись до суду.

Представник скаржника ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарги, просив відмовити в повному обсязі, надав до суду відзив на скаргу.

Головний державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Зеленивич О.В. в судове засідання не з`явився, хоч про слухання справи був повідомлений належним чином.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається судом у десятиденний строк у судовому засіданні за участі стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обмежений строк для розгляду скарг встановлений законом та неявку за викликом до суду учасників по справі, суд визнав за можливе розглянути скаргу без участі сторін.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проваляться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом У країни «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

На виконанні в Обухівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 61130717 від 09.11.2020 року.

В ході виконавчих дій Головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Зеленивичем О.В. було накладено арешт на кошти боржника.

Також встановлено, що скаржник з заявою про зупинення виконавчого провадження звернулася до державного виконавця 28.07.2020 року. При цьому зазначає, що державний виконавець не пізніше 05.08.2020 року мав зупинити виконавче провадження. Однак провадження зупинено не було.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подана у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

З врахуванням того, що заявнику було відомо про відкрите провадження, ним самим було подано заяву про зупинення провадження, скаржник був обізнаний про те, що його права порушено бездіяльністю державного виконавця. Факт ігнорування заявником виконавчого провадження також підтверджується тим, що Київським апеляційним судом постанову було винесено 15.09.2020 року, однак до 30.03.2021 року будь яких дій щодо з`ясування обставин по виконавчому провадженню, зокрема по поданій заяві від 28.07.2020 року здійснено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право па оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (Далі - Закон) та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (даті - Інструкція).

Частиною першою статті 18 Закону зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шоста статті 81 ЦПК України вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів, що заява від 28.07.2020 року про зупинення виконавчого провадження була отримана державним виконавцем.

Ч. 3 ст. 451 ЦПК України встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, Державний виконавець під час вчинення виконавчих дій в ході примусового виконання вищевказаного виконавчого документа не було допущено жодних порушень і протиправних дій, які б впливали на права боржника. Всі дії державного виконавця по виконавчому провадженню № 61130717 вчинялися з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 доказів порушення прав та інтересів стягувача при вчиненні виконавчих дій суду не надано, доводи заявника є безпідставними та необґрунтованими належними та допустимими доказами, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Зеленевич Олексія Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, а особами що брали участь в розгляді справи але не були присутні під час проголошення ухвали на протязі того ж часу з дня отримання даної ухвали.

Суддя О. М. Зінченко