Вирок № 97006496, 18.05.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/554/21

1-кп/189/78/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сосницького П.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з застосуванням звуко – та відеозаписувальних технічних засобів фіксації в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040540000353 від 24.09.2020 року по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Олександрівка Покровського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що має середньо- спеціальну освіту, не працює, одружений, на утриманні має малолітню дитину: ОСОБА_2 , 2018 року народження, державних нагород не має, інвалідом не являється, раніше судимий: 20.06.2019 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.289 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки. Вирок набрав законної сили 23.07.2019 року,-

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 24.03.2019 року о 17:30 годині, по вул. Соборна, 299 А в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував скутером «Lifan» державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 24.03.2019 року серії БР №068355 за ч.1 ст.130 КУпАП.

10.04.2019 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, Покровським районним судом Дніпропетровської області було винесено постанову №189/523/19, яка набрала законної сили 23.04.2019 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

23.04.2019 року ОСОБА_1 було вручено копію постанови Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2019 року №189/523/19, тим самим останнього було ознайомлено з її змістом, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з покаранням в частині позбавлення його права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, тобто фактичному керуванні транспортним засобом.

Однак, ОСОБА_1 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Покровського районного суду Дніпропетровської області №189/523/19, винесеної 10.04.2019 року, яка набрала законної сили 23.04.2019 року, та повністю її ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, будучи належним чином ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 08.03.2020 року о 23 годині 40 хвилин, умисно сів за кермо скутера «Альфа», державний номер НОМЕР_1 та керував ним по вул. Пилипа Орлика в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, де був зупинений працівниками поліції, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 08.03.2020 року серії ДПР18 №515511 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, тим самим ОСОБА_1 умисно не виконав постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області №189/523/19, винесену 10.04.2019 року, яка набрала законної сили 23.04.2019 року.

20.03.2020 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, Покровським районним судом Дніпропетровської області було винесено постанову №189/285/20, яка набрала чинності 31.03.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 (двадцяти тисяч чотирьохсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в умисному невиконанні постанови Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2019 року визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та суду показав, що дійсно 08.03.2020 року керував скутером, хоча знав, що постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області позбавлений права керувати транспортними засобами строком на один рік. В скоєному розкаюється.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати докази, зібрані по справі під час досудового розслідування справи і після роз`яснення положень ч.3 ст.349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого і суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому діяння доведено у повному обсязі, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України: «Умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили».

По справі цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, живе за рахунок тимчасових заробітків, одружений, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_2 , 2018 р.н., яка хворіє та потребує лікування, однак офіційно ніде не працює, вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя.

Враховуючи, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 року за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, суд вважає, що вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 року слід виконувати самостійно.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, виконувати самостійно.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: О.С. Степанова