Рішення № 97006074, 13.05.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/108/20

Провадження № 2/211/231/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 травня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Середньої Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Зайцевої А.М., Бехало В.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Глущенко Д.Л., представника відповідача адвоката Довбні О.В., представника третьої особи - виконкому Довгинцівської районної у місті ради Займукової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, та просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на злісне ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків. В обґрунтування позову зазначила, що в період шлюбу з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, його навчання в дитячому садочку, підготовку до школи, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною взагалі, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, тощо. З позовом про стягнення аліментів вона до суду не зверталась. Відповідач. перебуваючи на роботі, періодично раз на рік приїздив до дитини зі своїми друзями, дитину не мав наміру нікуди зводити, розважити. а побувши 20-30 хвилин збирав свої речі та залишав дитину і їхав за своїми справами. Станом на дату подання позову, відповідач не з`являвся до дитини півтора року, при цьому перешкод для спілкування його із сином, йому ніхто не створював. На її неодноразові прохання щодо частішого спілкування з дитиною та необхідність у спільному вихованні сина, особливо з боку батька, відповідач не реагував, тому вона просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року позовну заяву передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Глущенко Д.Л., на задоволенні вимог наполягала з підстав, викладених в позові.

Позивач ОСОБА_1 підтвердила, що батько дитини дійсно щомісяця здійснює переказ коштів на утримання дитини , це приблизно 100 євро, спілкується з сином по "вайберу" , однак такого спілкування та участі не достатньо, оскільки дитина потребує дійсної участі, турботи, виховання, утримання, яких відповідач не надає. Постійне перебування ОСОБА_2 у Польщі не позбавляє його можливості приїхати до дитини хоча б кілька разів на рік, піклуватись про нього, приймати участь у його житті, дбати про здоро"я.

Представник позивача адвокат Глущенко Д.Л. також доповнила, що позов подано саме в інтересах дитини, оскільки батько не належно виконує свої обов"язки по відношенню до сина, свідомо нехтує ними. Просила не приймати до уваги висновок виконкому Довгинцівської районної у місті ради та постановити рішення на користь позивача.

Представника відповідача адвокат Довбня О.В. вимоги позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Суду пояснив, що відповідач наразі проживає в Польщі, однак матеріальну допомогу на утримання сина надає добровільно, спілкується телефонним зв`язком з дитиною, коли позивачка дає слухавку, бо в дитини свого телефону немає. Періодично ОСОБА_2 приїжджає до батьків в м. Кривий Ріг, однак позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, знаходячи різні відмовки для цього. В судовому засіданні позивач сказала, що хоче наказати відповідача, а отже позов подала не в інтересах дитини, а з метою помсти.

В обґрунтування відзиву (а.с. 56-59) зазначено, що на даний період часу відповідач навчається на працює в Польщі, що є об`єктивною перепоною, яка ускладнює його спілкування та участь у вихованні сина, однак він задля забезпечення дитини необхідними благами, які потрібні для його життя та виховання, добровільно, за домовленістю з позивачкою, починаючи з 2016 року надавав та надає матеріальну допомогу на утримання сина, розмір якої значно більший за визначений законом. Він любить свого сина, тому не тільки забирав його з пологового будинку, але й виконує покладені на нього батьківські обов`язки, ніколи не вчиняючи ні по відношенню сина, ні відносно позивачки, будь-яких жорстких дій, не примушував дитину жебракувати чи бродяжити, навпаки він намагається зробити так, щоб син ріс у матеріальній забезпеченості. Він не є наркоманом, ні алкоголіком, не був засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини та категорично заперечує проти задоволення позову. До відзиву на позов додає копії квитанції про добровільну сплату аліментів за період з 2016-2020 р.р.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради Займукова І.А. заперечувала проти заявлених вимог з підстав, викладених у висновку Виконкому Довгинцівської районної в місті ради.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що підтримує стосунки з позивачкою та знає, що відповідач не приділяє уваги сину. Він не приїжджав до дитини, коли хлопчик хворів, тривалий час проживає за кордоном. Знає, що він спілкується з дитиною лише по телефону.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що відповідача ОСОБА_2 з моменту народження дитини до цього часу не бачила, зі слів позивача та друзів, знає, що він лише декілька разів приїжджав до дитини. Належного виховання чи участі у житті сина батько, на її думку, не приймає.

Вислухавши доводи позивача та її представника, заперечення представника відповідача, позицію представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, сторони з 20 вересня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 11 - копія свідоцтва), який рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року між ними розірваний (а.с. 13 - копія рішення).

Від шлюбу вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12 - копія свідоцтва).

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем на доведення зазначених в позові обставин ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом обов`язків надано письмові докази.

Так, за висновком опікунської ради при виконкомі Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 19.11.2019, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1194 року народження оскільки останній не дбає про дитину (а.с. 14).

За клопотанням голови опікунської ради при виконкомі Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 19.11.2019, батько малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не цікавиться життям та здоров`ям неповнолітньої дитини, не забезпечує сина матеріально, дитина не знає батьківського тепла. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , піклується про свого сина, дбає про його здоров`я. Велику увагу приділяє вихованню дитини, хлопчик розвинений. добре логічно мислить, завжди охайний та доглянутий (а.с.15).

Аналогічне викладено в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 15 листопада 2019 року, в якому також зазначено, що зі слів матері, батько дитини наразі проживає в Польщі та не планує повертатися до України, тому виконання обов`язків по вихованню сина для нього є неможливим (а.с.16).

Згідно з характеристикою дошкільного навчального закладу «Сонечко» загального типу Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 15.11.2019, ОСОБА_8 виховується у неповній сім`ї: мамою, бабусею та дідусем. Тато у вихованні сина участі не приймає, сім`я матеріально забезпечена, ОСОБА_8 має все необхідне для життя і відвідування дитсадка (а.с.17).

На підставі частини 6 статті 19 СК України, відповідно до якої суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим. Суд критично відноситься до висновку опікунської ради при виконкому Нивотрудівської сільської ради від 19.11.2019, оскільки в обґрунтування висновку лише зазначено, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дитиною та не допомагає матеріально. При цьому вказані висновки викладено виключно зі слів заявника ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження умов та спростовується наданими відповідачем письмовими доказами щодо матеріального забезпечення дитини. До того ж в судовому засіданні позивач підтвердила факт спілкування відповідача з дитиною шляхом онлайн-зв`язку. Так само не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини.

Разом з тим, згідно висновку виконкому Довгинцівської районної в місті ради від від 29.05.2020 за № 8/24-2287 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 виконком не вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 120-122).

В обґрунтування висновку зазначено, що у своєму поясненні від 30.04.2020, яке надіслала позивачка на електронну пошту служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради, ОСОБА_1 зазначила, що після офіційного розірвання шлюбу від 10.11.2017 з відповідачем не спілкується. На утримання дитини ОСОБА_2 надсилає кошти (хоча в позовній заяві зазначено протилежне). З дитиною батько ОСОБА_2 спілкується найчастіше по телефону 5-7 хвилин. Зі слів позивачки, відповідач фактично участі у вихованні дитини не бере. Під час бесіди в режимі відеодзвінка Viber зі слів малолітнього ОСОБА_3 встановлено, що він проживає разом зі своєю матір`ю. Спілкується з батьком найчастіше по телефону, отримує від нього подарунки й надалі хоче продовжувати спілкування з батьком, ОСОБА_2 . Інформації щодо способу життя відповідача від сусідів будинку отримати не вдалося, відповідач до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, за час проживання по АДРЕСА_1 скарг від сусідів на ОСОБА_2 не надходило. За інформацією Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 22.04.2020 з`ясовано, що ОСОБА_2 працює у Польщі, доступу до отримання соціальних послуг немає, висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав надати немає можливості. Під час телефонної розмови від 13.04.2020 ОСОБА_2 зазначив, що вже більше 3 років перебуває на території Республіки Польща, має дозвіл на тимчасове проживання. Відповідач стверджує, що допомагає фінансово утримувати сина, кожного місяця здійснює банківські перекази на ім`я ОСОБА_1 в сумі 100 євро, що підтверджується наявними у нього електронними квитанціями. Намагається спілкуватися з дитиною хоча б раз на місяць, найчастіше по скапу від 10 до 15 хвилини в присутності колишньої дружини. Останнього разу. перебуваючи в м. Кривому Розі в жовтні 2018 року, йому не вдалося поспілкуватися з дитиною, оскільки мати малолітнього не дала дозволу. ОСОБА_2 категорично порти позбавлення його батьківських прав відносно дитини, оскільки любить сина та бажає брати участь у вихованні та утриманні дитини. 17.04.2020 в телефонному режимі свої пояснення надала мати відповідача, ОСОБА_9 , яка зазначила, що обурена позовом, так як має бажання й надалі спілкуватися з ОСОБА_3 : вони разом з чоловіком, дідусем дитини, завжди купують подарунки, надають фінансову допомогу крім того, що їх син добровільно сплачує аліменти.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Суд погоджується з доводами, викладеними у висновку виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 29.05.2020 за № 8/24-2287 зважаючи на його обґрунтованість та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях ( постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 752/16443/16-ц). У судовому засіданні встановлено, що відповідач у добровільному порядку надає матеріальну допомогу позивачу на утримання дитини, спілкується з сином, здебільшого по телефону. Стосовно показів свідків, допитаних в судовому засіданні, суд зазначає, що вони не спростували своїми покази наявність інтересу відповідача до дитини, так як підтвердили той факт, що батько підтримує зв"язок з сином, хоч і телефоном. Враховуючи наведені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності не можна розцінювати, як ухилення відповідача від виховання своєї дитини, свідомої зневаги своїми обов`язками, оскільки в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні сина, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, враховуючи, що вихованням дитини відповідач хоч і не в повній мірі, проте займається, виходячи зі своїх можливостей, фінансово допомагає з утриманням сина, що не спростовано позивачем, тому позбавлення відповідача батьківських прав є невиправданим, настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, який не відповідає інтересам дитини, а отже відсутні підстави для задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 150, 164 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2021

Суддя Н.Г.Середня