Рішення № 97002396, 19.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2968/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , про податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 182548,65 грн до місцевого бюджету.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач є боржником по сплаті податкового боргу, який виник на підставі грошового зобов`язання по сплаті орендної плати на загальну суму 182548,65 грн, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку та розрахунку заборгованості.

Звертав увагу суду на те, що відповідачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію за 2019 рік. Даною декларацією відповідачем визначено річну суму орендної плати, що складала - 141320,19 грн. податкового зобов`язання, з якого 62597,91 грн. не було сплачено до бюджету.

Відтак, у відповідача існує заборгованість по орендній платі згідно поданої декларації за 2019 рік на загальну суму - 63597,91 грн. Згодом, платником було подано податкову декларацію за 2020 рік. Даною декларацією платником було визначено річну суму орендної плати, що склала 141320,19 грн. грошового зобов`язання, з якого 117766,8 грн. не сплачено до бюджету. Отже, згідно розрахунку заборгованості станом на 17.12.2020 року - борг за 2020 рік зі сплати орендної плати стягується за 10 місяців.

Наголошував на тому, що оскільки відповідач не виконував свого обов`язку зі сплати орендної плати з фізичних осіб, яка нарахована платником самостійно за 2019 і 2020 роки до місцевого бюджету, тому виник податковий борг зі сплати орендної плати у сумі 182548,65 грн.

Зауважив, що станом на дату подання позову сума заборгованості являється узгодженою.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Посилаючись на вимоги пп. 101.2.4 ст. 101 Податкового кодексу України зазначив, що податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підлягає списанню податковим органом.

Водночас зазначив, що відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, визнається форс-мажором.

Крім того зазначив, що карантин на території України встановлено з 12 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19». Карантин продовжує діяти по даний час у відповідності до Постанови КМУ від 22 липня 2020 р. №641.

Також звертав увагу на суду на те, що позивачем в адміністративному позові зазначені недостовірні дані щодо місця проживання. Зокрема вказується адреса, яка відмінна від вказаної в Єдиному державному реєстрі та не є податковою адресою відповідача. Вважає, що зазначена обставина стала причиною неотримання відповідачем у встановленому порядку позову та інших матеріалів судового провадження.

Окрім іншого зазначив, що звернувся до Торгово-промислової палати України за видачею Сертифіката про форс-мажорні обставини та після отримання вказаного Сертифікату надасть суду вказаний письмовий доказ, що засвідчуватиме форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яке унеможливлює виконання податкових обов`язків платника податків.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив в якому представником позивача наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позові.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

19.05.2021 року ухвалою суду допущено заміну неналежного позивача його правонаступником ГУ ДПС у Чернівецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно даних АІС "Податковий блок", адреса ОСОБА_1 , зазначена: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ). (а.с.12-13)

Згідно розрахунку податкового боргу та даних інтегрованої картки платника податку за відповідачем рахується заборгованість з земельного податку фізичних осіб в сумі 182548,65 грн, яка виникла на підставі податкової декларації з плати за землю № 41313 за 2019 рік та податкової декларації № 37595 за 2020 рік. (а.с.7, 11, 14 -15, 16-17)

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України передбачено, що податок на майно складається з плати за землю.

Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (пункт 269.1 статті 269 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Крім цього, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2); згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3).

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Дослідженням наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 05 лютого 2019 року та 10.02.2020 року відповідачем було подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік та відповідно 2020 рік.

Відтак, у відповідача виникла заборгованість по орендній платі згідно поданих декларації за 2019 і 2020 роки в частині несплачених сум, що разом становить 182548,65 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом виконуючи вимоги податкового законодавства направлено на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) податкову вимогу форми "Ф від 26 травня 2020 року № 37783-56, однак лист повернутий із зазначенням причин повернення "зва закінченням зберігання".

Відповідно до абзацу 6 п. 42.4. ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, станом на час звернення до суду, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 182548,65 грн, яка виникла з орендної плати з фізичних осіб, та на день подання позовної заяви вважається узгодженою.

Крім того, заперечуючи проти позову відповідач посилаючись на вимоги пп. 101.2.4 ст. 101 Податкового кодексу України зазначив, що податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підлягає списанню податковим органом. Водночас зазначив, що відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, визнається форс-мажором. Також звертав увагу суду на те, що звернувся до Торгово-промислової палати України за видачею сертифіката про форс-мажорні обставини.

Оцінюючи спірні правовідносини в призмі наведених аргументів, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України форс-мажор розглядається як підстава звільнення від відповідальності за порушення податкового законодавства та/або підстава звільнення від податкових зобов`язань.

Зокрема, безнадійною є заборгованість, стягнення якої стало можливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс- мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; податковий борг платника податків, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є безнадійним та підлягає списанню; податкові зобов`язання щодо втраченого підакцизного товару не виникають, якщо його втрата викликана, зокрема, форс- мажорними обставинами.

Суд звертає увагу на те, що сам факт наявності у позивача можливо у майбутньому сертифікату про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання податковим органом. Для визнання податкового боргу безнадійним має бути встановлений (доведений) причинно-наслідковий зв`язок між виникненням податкового боргу платника та форс-мажорними обставинами. При цьому, платник податку не обмежений у доказах, які він може долучити до заяви про списання безнадійного податкового боргу у підтвердження наявності обставин форс-мажору.

Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили з виникненням податкового боргу, тобто визнання його безнадійним, є компетенцією суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви платника податків.

У разі звернення платника податку до податкового органу із заявою щодо списання безнадійного податкового боргу, необхідно у кожному конкретному випадку досліджувати вплив наявності обставин непереборної сили, засвідчених відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання та на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 805/760/16, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовую до спірних правовідносин.

Окрім того суд зауважує, що згідно з облікової картки відповідача податковий борг виник до введення карантину на території України, а також останнім не надано належних доказів про те, що виконання податкового зобов`язання стало неможливим у зв`язку з дією непереборних обставин, а тому суд відхиляє доводи відповідача з даного приводу.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо посилань на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" від 04.12.2020 року, в якому зазначається, що податковими органами проводиться списання податкового боргу, загальна сума якого за всіма податками і зборами не перевищує 3060 грн у будь-якого платника податків, крім платників, що перебувають у процедурах банкрутства, та платників, що мають податковий борг з митних платежів, оскільки в даному випадку сума податкового боргу станом на 17.12.2020 року становить 182548,65 грн.

Щодо аргументів відповідача, з приводу того, що сума боргу не звірена та вимагає проведення звірки, суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 42 прим. 1. 2 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України, електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених Податковим Кодексом України та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі виконання Податковим Кодексом України, законами з питань митної справи, в тому числі, шляхом, зокрема проведення звірки розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами, а також одержання документа, що підтверджує стан розрахунків, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням електронного підпису посадової особи контролюючого органу та печатки контролюючого органу.

Відповідно до п. 286.5. ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.

Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, вказано, що цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п. 1. Розділу 2 Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Таким чином, в ІКП відображаються всі нарахування щодо орендної плати за відповідачем.

Крім того суд зазначає, що проведення звірки щодо нарахованої суми плати за землю з контролюючим органом є правом платника, а не обов`язком контролюючого органу, проте в даному випадку всі нарахування проводились відповідачем самостійно, згідно поданих декларацій.

Таким чином, суми грошового зобов`язання на момент розгляду справи відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим утворився податковий борг, який є узгодженим, що підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши наведене вище, в контексті встановлених обставин в справі, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з плати за землю на загальну суму 182548,65 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи, або ж спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

Враховуючи наведене вище, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки заборгованість у сумі 182548,65 грн виникла з плати за землю, яка відповідно до пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України відноситься до місцевих податків, то такий повинен бути стягнуто до місцевого бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз. За відсутності вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в загальній сумі 182548,65 грн до місцевого бюджету.

3. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А,м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).

Відповідач - ОСОБА_1 (податкова адреса АДРЕСА_2 , адреса проживання АДРЕСА_3 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя О.В. Боднарюк