Рішення № 97002374, 18.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/408/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні ,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправною відмову Чернівецької обласної прокуратури, оформлену відповіддю №07-1715-20 від 22.01.2021 р., щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за увесь період затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме з 30.04.2020 р. по 14.12.2020 р. в сумі 326347,90 грн;

- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме: з 30.04.2020 р. по 14.12.2020 р. в сумі 326347,90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, вказаних у позові та відповіді на відзив, позивач вказував, що 30.04.2020 р. його було звільнено зі служби, однак повний розрахунок при звільнені відбувся 14.12.2020 року. У зв`язку із вказаним, позивач стверджує, що за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідача слід зобов`язати виплатити йому середнє грошове забезпечення.

Відповідач у відзиві проти позову та запереченнях на відповідь на відзив зазначив про безпідставність та передчасність заявленого позову, оскільки позивач оскаржує в судовому порядку (адміністративна справа №600/691/20-а) рішення про звільнення з органів прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також відповідач вказав про невірний обрахунок позивачем періоду та суми затримки виплати вихідної допомоги при звільненні.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 05.02.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач перебуває на обліку у пенсійному фонді та отримує пенсію по інвалідності. (а.с. 9- 10).

Позивач 11.01.2021 р. звернулась до Чернівецької обласної прокуратури про виплату середнього заробітку за увесь період затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме з 30.04.2020 р. по 14.12.2020 р. (а.с. 11).

22.01.2021 р. відповідач повідомив, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 р. та виконавчого листа №600/653/20-а виплачена вихідна допомого у зв`язку із звільненням в розмірі 29214,55 грн, згідно платіжного доручення №1534 від 10.12.2020 р., яка наявна в матеріалах справи. (а.с. 12-17).

Матеріали справи містять довідку Прокуратури Чернівецької області від 20.05.2020 р. про суми виплаченої заробітної плати позивачу за лютий 28098,37 грн за відпрацьованих 20 днів та 16079,75 грн за відпрацьованих 11 днів. Середньоденна заробітна плата вказана 1425,10 грн, середньомісячна 29214,55 гривень. (а.с. 18).

До матеріалів справи додано наказ Прокуратури Чернівецької області від 31.01.2017 р. №14 про затвердження правил внутрішнього службового порядку прокурорів органів прокуратури Чернівецької області. (а.с. 38-43).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

За правилами встановленими ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовано положеннями спеціального законодавства, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ст. 116 та ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Згідно з п.1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" від 15 січня 2004 р. N 44 (Постанова №44) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного від 13.07.2020 р. по справі №600/653/20-а відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Прокуратури Чернівецької області про стягнення допомоги. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 р. рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 29214,55 гривень.

Сьомий апеляційний адміністративний суд при розгляді вказаної адміністративної справи зробив висновки, що відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо виплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням.

Згідно з ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином суд звертає увагу, що вказаним судовим рішенням відповідачу було стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 29214,55 гривень.

Як встановлено судом, позивача звільнено зі служби 30.04.2020 р., в той час як фактичний повний розрахунок при звільнені позивача проведений 14.12.2020 р. на виконання рішення суду по справі №600/653/20-а.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на оскарження позивачем в судовому порядку (адміністративна справа №600/691/20-а) рішення про звільнення з органів прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки обов`язок провести повний розрахунок при звільнені з позивачем встановлено в адміністративній справі №600/653/20-а.

Оскільки позивачем не проведено своєчасно розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки при звільнені.

Позиція суду щодо обчислення розміру середнього заробітку за час затримки при звільнені

Обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, на підставі довідки Прокуратури Чернівецької області від 20.05.2020 р. про суми виплаченої заробітної плати позивачу за лютий 28098,37 грн за відпрацьованих 20 днів та 16079,75 грн за відпрацьованих 11 днів. Виходячи з вказаного, середньоденний заробіток позивача становить 1425,10 грн (44178,12 / 31).

Позивачем заявлено період затримки при звільненні з 30.04.2020 р. по 14.12.2020 року. У вказаний період було 157 робочих днів, а тому, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільнені становить 223740,70 грн (157 х 1425,10).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року №821/1083/17 вказала про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17).

Судом встановлено, що виплачена позивачу 14.12.2020 р, на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 р. по справі №600/653/20-а, вихідна допомога у зв`язку зі звільненням становила 29214,55 грн, що є значно меншою, ніж сума стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату такої компенсації, яка становить 223740,70 гривень.

З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, утворення вказаної заборгованості на підставі судового рішення по справі №600/653/20-а, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 14607,27 грн. Вказана сума розрахована пропорційно до половини виплаченої 14.12.2020 р. позивачу вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням. Зазначена сума є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Таким чином, суд задовольняє частково позовні вимоги щодо обчислення розміру середнього заробітку за час затримки при звільнені.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме суд стягує на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14607,27 гривень.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 12.05.2020 р.; розрахунок гонорару за надану правову допомогу від 03.02.2021 р.; прибутковий касовий ордер №5 від 03.02.2021 р. та квитанція від 03.02.2021 р. в сумі 3000 гривень. (а.с. 19-24).

Крім того, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути 3000 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Чернівецької обласної прокуратури, оформлену відповіддю №07-1715-20 від 22.01.2021 р., щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме з 30.04.2020 р. по 14.12.2020 р. в сумі 14607,27 гривень.

3. Стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме: з 30.04.2020 р. по 14.12.2020 р. в сумі 14607,27 гривень.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 3000 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Чернівецька обласна прокуратура (вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, 58001, код ЄДРПОУ 02910120).

Суддя Т.М. Брезіна