Рішення № 97002307, 19.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року справа № 580/1421/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 РУСЬКОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

18.03.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до РУСЬКОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19602, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Руська Поляна, вулиця Шевченка, будинок 67; код ЄДРПОУ 26357573) (далі – відповідач) про:

визнання протиправним рішення від 29.01.2021 №4-30/VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0617га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

зобов`язання відповідача: повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0617 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,617 га згідно із заявою від 22.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності правових підстав, виключний перелік яких визначений законом. Стверджує, що надав всі передбачені законом документи для отримання такого дозволу.

Ухвалою суду від 23.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.

12.04.2021 відповідач надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви та стягнути судові витрати з позивача. В обґрунтування зазначив, що за його рішенням від 29.01.2021 №4-30/VIIІ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта містобудівній документації, а саме генеральному плану населеного пункту Геронимівка. Вказав, що запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться поза межами генерального плану. Тому відповідач не може надати дозвіл на розроблення вказаного проекту землеустрою.

13.04.2021 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити його позов повністю. Стверджує, що бажане місце розташування земельної ділянки, яке вказане ним у доданих до заяви графічних матеріалах, знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 7124982500:01:004:0011, яка перебуває у приватній власності. До генерального плану с.Геронимівка внесені зміни.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Довідкою Обласної МСЕК №1 підтверджується, що позивач є інвалідом 2 групи із-за захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

24.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити чи є вільною земельна ділянку орієнтовною площею 617,06 м.кв., яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 7124982500:01:004:0011. До запиту додав графічні матеріали.

30.09.2020 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом №ПІ-176/0-192/0/63-20 повідомило, що запитувана земельна ділянка станом на 31.12.2015 обліковується, як землі загального користування (угіддя – зелені насадження загального користування) в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району.

Із листа відповідача від 19.10.2020 №2584/02-15 суд установив, що позивач звертався до нього із запитом від 16.10.2020 №б/н вх.№28. Вказаним листом відповідач повідомив, що земельні ділянки, орієнтовною площею 0,0614 га, 0,0617 га, 0,0868 га, 0,0973 га, які розташовані в адміністративних межах відповідача в межах села Геронимівка, в користування чи у власність не передані. Додатково зазначив, що земельна ділянка площею 0,1012 га співпадає із земельною ділянкою парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення “Сквер “Молодіжний”, яка оголошена об`єктом природно заповідного фонду та охороняється, як національне надбання. На території земельної ділянки площею 0,1050 га проходять меліоративні комунікації Благодатнівського міжрайонного управління водного господарства.

Позивач 22.12.2020 звернувся клопотанням до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 617,06 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. До нього додав графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки.

Витягом із рішення від 29.01.2021 №4-30/VIIІ “Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 ”, підписаного секретарем сільської ради Н.А. Шпак, у задоволені клопотання позивача відмовлено (далі - спірне рішення). Підставою зазначено невідповідність місця розташування об`єкта містобудівній документації, а саме генеральному плану населеного пункту с.Геронимівка.

Тому позивач звернувся з позовом до суду.

Суд врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 16.07.2020 №2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У ст.121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

З огляду на це позивач має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Частинами 1, 2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Згідно зі ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені в ст.122 ЗК України.

Зокрема, частина перша передбачає, щосільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частина 5 ст.122 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з ч.2 ст.118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Частина 4 вказаної статті встановлю, що відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, особи, які бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, подають зазначений вище пакет документів.

У ч.7 ст.118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Проаналізувавши вказані норми в сукупності, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень наділений правом надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов`язаний врахувати місцезнаходження, межі інших суміжних землекористувачів під час оцінки заявленого орієнтовного розміру бажаної заявником земельної ділянки.

Суд врахував, що на виконання ч.6 ст.118 ЗК України позивач подав відповідачу необхідні документи, у т.ч. графічні матеріали з нанесенням місця розташування земельної ділянки.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Проаналізувавши ч.7 ст.118 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Суд встановив, що відповідач дотримався вказаних норм законодавства, розглянувши клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на пленарному засіданні, що підтверджується вказаним вище витягом із рішення.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі – ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.

ВС у вказаному рішенні вказав, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивованою.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.8 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон №3038) планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №3038 забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №3038 забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону №3038 виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 4 ст.26 Закону №3038 визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.17 Закону №3038 строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Витяг з Генерального плану села Геронимівка, яким керувався при прийнятті спірного рішення відповідач, свідчить, що бажана для позивача земельна ділянка поряд з межами вказаного населеного пункту.

12 червня 2020 року відповідно до Закону України від 16.07.2020 №562-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» Кабінет Міністрів України визначив адміністративні центри і території територіальних громад.

12 червня 2020 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №728-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Черкаської області, згідно з додатком до якого Руськополянська об`єднана територіальна громада з адміністративним центром в с.Руська Поляна включає населені пункти: Руськополянська, Геронимівська, Дубіївська сільські ради.

На офіційному сайті (http://r-pol.ck.ua/about/history/gromada/) Руськополянської об`єднаної територіальної громади вказано, що село Геронимівка входить до вказаної громади. Станом на 01.01.2021 площа адміністративної території Руськополянської сільської ради становить 27480,4 га або 274,8 км2. Населення громади налічує 15345 осіб, у тому числі с. Руська Поляна – 8409 осіб, с. Геронимівка – 3472 осіб, с. Дубіївка – 3464 осіб.

Відповідно до вказаної вище ч.1 ст.122 ЗК відповідач уповноважений на передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відсутні належні та достовірні докази того, що запитувана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Руськополянської об`єднаної територіальної громади чи не входить до складу певного району, що обгрунтовано може перешкоджати виконанню відповідної владної функції.

Для вирішення спору суд також врахував правову позицію ВС щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18). ВС у вказаному рішенні вказав про невмотивованфсть відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Отже, загальне формулювання в спірному рішенні про невідповідність місця розташування об`єкта містобудівній документації, а саме генеральному плану населеного пункту с.Геронимівка, не доводить його обгрунтованості та вмотивованості, перешкоджає позивачу можливості усунути ймовірні недоліки його клопотання. У заявлених спірних правовідносинах відповідач у спірному рішенні не вказав, у чому конкретно полягає така невідповідність місця та чому вона не дозволяє йому видати відповідний дозвіл. Таких обставин не підтверджено сукупністю достовірних доказів.

Відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж і способу дій, визначених законом.

Оскільки спірне рішення не відповідає критерію обгрунтованості, воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

У постанові від 05.09.2018 року в справі №826/9727/16 ВС, проаналізувавши п.4 ч.2 ст.245 КАС України, дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Дотримуючись завдання адміністративного судочинства, визначеного в ст.2 КАС України, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність обгрунтованих підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу вказаний дозвіл до часу встановлення відповідачем конкретних підстав результату розгляду його заяви. Тому належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути в установленому законом порядку заяву позивача від 22.12.2020 з доданими документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0617 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення РУСЬКОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ від 29.01.2021 №4-30/VIII про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0617га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати РУСЬКОПОЛЯНСЬКУ СІЛЬСЬКУ РАДУ (19602, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Руська Поляна, вулиця Шевченка, будинок 67; код ЄДРПОУ 26357573) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0617 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та прийняти в порядку, межах і спосіб, визначених законом, з урахуванням висновків суду рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 19.05.2021.